АКЦІЯ "УК"

Понад три тисячі жителів Рівненщини ідентифікують себе як чехи

-То є ужасне! - вигукнув генеральний консул Чехії у Львові Давід Павліта, так оцінивши перемогу дубенчанки Євгенії Іщук у Всеукраїнському конкурсі знавців чеської мови, що проходив за підтримки посольства. Чеське "ужасне" - то найвищий вияв захоплення. Нині Євгенія вивчає чеську мову та культуру у Львівському національному університеті ім. І. Франка, готується викладати мову своїх предків в Україні.

Втім, почути добірну чеську можна і в давньому Дубні, завітавши на конкурс її знавців, який тут проходить щороку. Нинішній - особливий, присвячений 20-річчю створення дубенського чеського товариства "Стромовка": навесні 1991 року, незадовго до здобуття Україною незалежності, нащадки волинських чехів об'єдналися у національно-культурне товариство. Нині "Стромовка" об'єднує понад дві сотні представників гордого і працьовитого народу, які й сьогодні, через кілька поколінь, ідентифікують себе як чехи.

Тут бував Ярослав Гашек...

- Мій дід Карел Цінарт приїхав на територію сучасного Дубенського району в 1864 році, відповідно до угоди між Олександром ІІ і королем Австро-Угорщини Францом-Йосипом про переселення чехів-ремісників, адже Чехія на той час була частиною Австро-Угорської імперії, - розповідає незмінна впродовж 20 років голова товариства "Стромовка" Антоніна Пономаренко. - У царській Росії саме скасували кріпосне право. І ті чехи, які прийняли російське підданство та ще й православ'я, мали пільги у придбанні землі, звільнялися від оподаткування та військової служби і навіть мали свої школи.

- Щоправда, і працювали наші предки, як ті воли: корчували тут дуби (які, можливо, й започаткували назву - Дубно), жили в землянках, допоки не звели собі будинків, -долучається до розмови ще одна дубенчанка краєзнавець Марія Солдатюк. - "Коли нам кажуть, що ми чехи, ми пишаємося тим, а коли кажуть, що працюємо, як воли, - це нас не тішить", -така існувала серед них примовка.

- У 1913 році мого діда, який був майстерним хормейстером, запросили на 300-річчя дому Романових. Там йому подарували срібний бас з іменним написом: "От императора Николая ІІ в честь 300-летия дома Романовых". А в 1919 році, коли Дубенщина підпала під Польщу, цей бас конфіскували, - знову поринає в спогади Антоніна Пономаренко. - Хоча дід ледве не навколішках благав: заберіть, мовляв, усе, тільки бас залиште. Адже чехи - дуже музикальний народ. У нас навіть кажуть: що не чех, то музикант.

До речі, 1918-го доля закинула в наші місця відомого чеського письменника Ярослава Гашека, який перейшов з австро-угорської армії до російської. Він навіть певний час працював на чеській пивоварні селища Квасилів під Рівним. А загалом пивоварень тоді було три: у Квасилові, Здолбунові та у Рівному. І саме чехи започаткували вирощування на наших землях добірного хмелю як сировини для пива. А ще - цукрового буряку, конюшини, використання органічних добрив, навчили наших селян садити картоплю під плуг (у деяких областях України це й сьогодні роблять під лопату).

- Рівненська пивоварня, до речі, функціонувала за будь-якої влади: навіть коли Рівне було столицею окупованої України. Нині вона трансформувалася у ВАТ "Рівень". А головним пивоваром тут працює... хто б ви думали? Чех Пшемисл Брож, який отримав у Празі спеціальну освіту і, так би мовити, випробував її на "Старопрамені". А потім із кількох закордонних пропозицій обрав Україну, тут створив сім'ю і вже не збирається їхати з Рівного:

- Для чехів пиво - улюблений напій. Заборони на його вживання в громадських місцях практично не існує: хіба що в найстарішому центрі Праги, де завжди безліч туристів. Ми споживаємо його 162-163 літри на рік, а українці, до слова, лише 50. Отож у вас є всі можливості наздогнати і перегнати чехів, - усміхається Пшемисл. І запевняє, що сам у неділю може випити 10 бокалів власноруч звареного живого пива.

... І Людвик Свобода

У березні 1944 року в Рівному дислокувалася І Чехословацька окрема бригада Людвика Свободи, яка об'єднала понад 10 тисяч волинських чехів. 2007 року в Рівному постав пам'ятний знак волинським чехам, які боронили Україну в роки війни. На його відкриття приїхала донька Людвика Свободи, шановна пані Зоя Клусова, а Чехословацька громада легіонерів передала його у власність міста Рівне.

У 1947-му чимало чехів поїхали з України й повернулися на етнічну батьківщину: вони втікали, з одного боку, від бандерівців, з іншого - від насильницької колективізації. Хоча в 1948 році на їхній батьківщині, в тодішній Чехословаччині, теж запровадили колгоспи...

Небайдужі до рідного кореня

Так щоразу, завітавши в гості до Марії Солдатюк, каже Емілія Куроченко (Танглерова), яка живе в Молодаві, що означає: "Я чешка". І обов'язково влаштовує для подруги концерт: співає чеських пісень. І як співає!

Ці небайдужі до рідного кореня жінки з 1994 року почали вчити всіх охочих чеської мови, потім запросили до Дубна студентів-волонтерів із Чехії. Врешті, організували гурток із вивчення мови в Будинку молоді в Дубні. Дубенське чеське товариство - активний учасник усіляких імпрез: скажімо, на день міста його активісти неодмінно пригощають усіх (Дубно і сьогодні багатонаціональне місто) стравами чеської кухні: тут і струдель з яблуками, і колач (маленькі ватрушки), і бухти (вже не пиріжки, але ще не пончики), і поливка (бульйон із курки), і печеня, і кнедлики.

- Наші діти доволі часто бувають у Чехії, де беруть участь у різноманітних фестивалях, - розповідає Антоніна Пономаренко. Скажімо, учасники дитячого ансамблю "Стромовка" під керівництвом Інеси Кручок уже чотири рази були учасниками Міжнародного фольклорного фестивалю в Празі. А ось у грудні вони відпочивали на гірськолижному курорті цілком за підтримки чеської сторони: тамтешнє товариство волинських чехів "Спектрум", яке очолює професор Борис Іллюк, зібрало кошти. Маємо угоду про співпрацю з гімназією Рихнов над Кнежнов, директором якої є нащадок молодавського чеха Петер Качірек. Там уже навчаються дубенчанки Катя та Яна Хомицькі. А ще ми, дубенчани, маємо двоє чеських генералів - Мікулаша Кончицького та Иілослава Масопуста, учасників Армії генерала Людвика Свободи.

Ініціативи українських чехів підтримує Генеральне консульство Чехії у Львові: зокрема, за його клопотанням МЗС Чехії виділило кошти на пошиття костюмів для учасників дитячого ансамблю, на меблі для гуртка чеської мови в Дубенському будинку дітей та молоді та навіть на утримання чеських кладовищ, яких на Рівненщині чимало. Лише в Дубенському районі за підтримки МЗС Чехії відкрито п'ять меморіальних дощок. А 4 серпня 2010 року пам'ятна дошка на честь загиблих у війну чехів з'явилася в селі Молодаві - вже за кошти районного бюджету. У знаменитому Дубенському замку (пам'ятаєте гоголівського "Тараса Бульбу"?) вас зустріне кімната історії чехів на Волині, у районній бібліотеці - виставка чеських книжок, яка постійно оновлюється. Науковці з різних країн приїздять до Дубна на міжнародні наукові конференції "Чехи на Волині": влітку планують провести третю таку конференцію.

Oдне слово, життєствердне джерело багатющої чеської культури, що так органічно вплелася в культуру українців, б'є на Рівненщині круглий рік.

ОФІЦІЙНО

Мартіна Павлітова МУХОВА,
Консул Генерального консульства Чехії у Львові:

- Якщо у 1921 році на території тодішнього Волинського воєводства Польщі проживало 25 тис. чехів, то вже у 1931 р. другий польський перепис зафіксував тут 31 тис. моїх співвітчизників. Далі, за часів радянської влади, вони часто називали себе українцями або ж росіянами. Нині, беручи до уваги кілька хвиль рееміграції чехів, на землях історичної Волині залишилися переважно змішані чесько-українські сім'ї. Турбота про наших співвітчизників в Україні є складовою Програми підтримки чеської культурної спадщини за кордоном, яку, незважаючи на суворі обмеження бюджету, ухвалив уряд Чехії на 2011-2015 роки. На жаль, нею не передбачено запрошення викладачів із Чехії в Україну, але ми всіляко підтримуємо контакти, які зміцнюють зв'язки із землею предків. Так Карлов університет у Празі та Рівненський інститут слов'янознавства обмінюються викладачами та студентами, проводять спільні конференції та симпозіуми.

РЕЦЕПТ

Кнедлики від Марії Солдатюк: для тіста беремо 250 г води, 25-30 г дріжджів, чайну ложку солі і чайну ложку цукру та яйце. Все це густо замішуємо. Розкачати на чотири рівних рулони, дати їм підійти і, не ріжучи, кинути в окріп. Варити 12 хвилин: щоб з'ясувати, чи готові, попробувати виделкою. Вийняти і порізати ниткою. Ваш гарнір готовий: можна додати до нього тушковану капусту, м'ясо чи соус.