У суспільстві триває обговорення пенсійної реформи. За її підсумками з 12 мільйонів пенсіонерів надбавку отримали 86%. Та, на жаль, до ощасливлених не належать люди, які найкращі роки життя присвятили захисту Вітчизни, тобто військові пенсіонери.
Як вони ставляться до того, що їх обділено увагою і турботою держави? Днями був свідком такої розмови двох ветеранів військової служби, які прийшли до столичного військкомату, щоб дізнатися про розміри своїх пенсій на цей час. Один з них розповідав: «Моїй дружині, яка працювала бухгалтером у невеликій фірмі, відтепер пенсію підвищили до 3700 гривень. А я з вислугою понад 25 років військової служби маю лише 2400. Жінка насміхається, мовляв, колишню її працю оцінили вище, ніж мою ратну». Другий ветеран підтримав розмову і теж поділився наболілим: «У мене схожа ситуація. Я прослужив майже 30 років, а отримую 2700 гривень. І мені теж не зрозуміло, чому опинився за бортом пенсійної реформи».
Про те, що ця проблема непокоїть багатьох ветеранів військової служби, свідчить таке. Останнім часом вони провели кілька акцій, щоб привернути увагу державних органів до її розв’язання. Зокрема відбулися мітинги, учасники яких передали колективні звернення щодо соціального захисту колишніх захисників Вітчизни. А також пенсіонерам органів внутрішніх справ, яким не здійснили перерахунку пенсій у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення поліцейських. І про колишніх військових чомусь теж забули. Тому вони вирішили нагадати про таку несправедливість і висунули на мітингах певні вимоги. А саме: від забезпечення перерахунку пенсій військовим пенсіонерам до створення і організації діяльності міністерства України у справах ветеранів. Вони наголошували, що для розв’язання цієї проблеми потрібно передбачити у держбюджеті відповідні кошти для здійснення перерахунку їхніх пенсій.
Та не лише пенсійне питання турбує ветеранів війни, військової служби, а й проблема морального плану, коли деякі представники суспільства намагаються закласти міни під пам’ять про подвиги тих, хто визволяв Україну від нацистських окупантів у роки Другої світової війни. Так, ветеранів війни до глибини душі обурили факти вандалізму, коли невідомі двічі заливали бетоном Вічний вогонь Слави у столиці. Вони схвально сприймали повідомлення про те, що біля цієї святині відтепер будуть чатувати співробітники «Київгазу», виконуючи функції охоронців.
Але, на думку ветеранів війни, залишається відкритим питання, хто стоїть за діями цих вандалів, які сили спонукають їх стріляти у нашу всенародну пам’ять. Адже через тиждень після події на столичному пагорбі Слави у Запоріжжі вандали зафарбували меморіальну дошку, встановлену на честь Героя Небесної Сотні.
Ці приклади підтверджують, що існує проблема, за якою нині намагаються ділити героїв за принципом «старих» і «нових». Тому нам конче потрібна загальнонаціональна ідея вшанування всіх, хто поклав життя на вівтар служіння України. Має бути справедливе ставлення до всіх тих, хто віддав найкращі роки військовій службі. Конкретним кроком на шляху посилення турботи про них має стати перерахунок пенсій.
Володимир ТКАЧЕНКО,
ветеран військової служби,
для «Урядового кур’єра»