Багатьом українцям відомий сюжет художнього фільму японського режисера і сценариста Сехея Імамури «Легенда про Нараяму». Він вражає жорстокістю звичаю невеликого японського села в XIX столітті. Згідно з традиціями тамтешніх жителів, коли людині виповнюється 70 років, село і сім’я не повинні більше годувати її. Старший син має на власних плечах віднести літню людину на вершину гори Нараяма вмирати від голоду і спраги. Головну героїню фільму Орін люблячий син відносить на гору вмирати в зимовий день.
Мізерні українські пенсії більшості наших співвітчизників щодня нагадують їм про те, що для суспільства вони стали непотрібним тягарем. Через надмірні комунальні платежі, неповноцінне харчування, дорогі ліки та медпослуги пенсіонери щодня змушені боротися за виживання. Змінити життя на краще майбутніх пенсіонерів могло б ухвалення урядового проекту закону №2767 щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та єдиних принципів нарахування пенсій. Його зареєстровано торік 30 квітня. Ухвалення документа до кінця 2015 року було однією з вимог меморандуму між МВФ і Україною від 21 липня минулого року, але депутати так і не спромоглися дати йому життя.
Три кити
Коли йдеться про гідні пенсії пенсіонерів цивілізованих країн, то мало хто з пересічних українців знає, що вони складаються із трьох джерел: державної пенсії (аналог української солідарного рівня, де всі кошти, які перераховують підприємства та застраховані особи до Пенсійного фонду, виплачують нинішнім пенсіонерам), накопичувальної другого рівня (частина обов’язкових пенсійних відрахувань із зарплати працівника, спрямована на персональні рахунки громадян) та третього (добровільні внески на користь майбутнього пенсіонера в недержавні пенсійні фонди, які роблять роботодавці, учасники НПФ або їхні родичі).
Наприклад у США пенсія із солідарної системи становить менше половини загальної (решта — додаткові пенсії з накопичувальних джерел). Накопичувальні пенсії — власність громадянина, їх успадковують у разі його смерті, на відміну від державних.
«Згідно з Європейським кодексом соціального забезпечення, до якого має намір приєднатися Україна, після настання пенсійного віку людина має отримувати 60% втраченого заробітку, а в нас цей показник нині становить лише 20—30%», — констатує заступник директора компанії «Пенсійно-актуарний консультант» Олександр Ткач.
Тобто щоб наздогнати європейські пенсії, не варто винаходити велосипед, досить застосувати наявний досвід. Але Україна вже 17(!) років уперто відкладає пенсійну реформу в довгу шухляду, роблячи лише косметичні поправки. Ще у 1998 році президент Леонід Кучма підписав указ, у якому констатовано, що через важку демографічну ситуацію у країні неможливо забезпечити гідними пенсіями людей у межах однорівневої солідарної системи. І було поставлено завдання запровадити трирівневу пенсійну систему, де, крім солідарного, діятиме обов’язковий накопичувальний та добровільний накопичувальний рівні.
Із 2004 року згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у країні взято курс на трирівневу систему пенсійного забезпечення, в якій громадяни можуть отримати належний пенсійний захист. Тобто українські пенсіонери повинні отримувати не одну, а три пенсії з різних рівнів: із солідарної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування (перший рівень), накопичувальної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування (другий), добровільного недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень у нас представлений НПФ).
Законопроектом №2767 передбачено, що з 1 січня 2017 року в Україні буде запроваджено другий рівень системи пенсійного забезпечення. А його учасниками стануть особи, яким на вказану дату виповниться не більш як 35 років. Розмір внеску в перший рік планували встановити на рівні 2% зарплати і щороку збільшувати на один відсоток до 7%.
Тільки косметичні зміни...
Необхідність у справжній пенсійній реформі через формування складових трирівневої пенсійної системи зафіксовано у документах 2014 року, серед яких Коаліційна угода парламентської більшості, програма дій уряду, інавгураційна промова Президента та його щорічне послання.
Але у середині січня у ЗМІ опубліковано «Лист про наміри» від української сторони, адресований директорові-розпоряднику МВФ Крістін Лагард. У нього внесено злощасну поправку до першого варіанта меморандуму: у пункті 27 ідеться, що «до того часу, поки пенсійна система не буде встановлена на міцну опору, ми утримаємося від запровадження другого рівня пенсійної системи».
«Як же солідарна пенсійна система може стати міцною, якщо з 1 січня 2016 року зменшено вдвічі єдиний соціальний внесок, який був джерелом наповнення Пенсійного фонду і з якого платили пенсії за солідарною системою? Ми очікували, що роботодавець тепер хоч половину зекономлених коштів зможе спрямувати на накопичувальний рівень для соцзахисту працівників», — каже Олександр Ткач.
«Є намагання внести зміни до меморандуму з МВФ щодо запровадження другого рівня і поставити замість цієї вимоги дві інші: підвищення пенсійного віку (правда, Прем’єр-міністр і Президент обіцяють, що цього не буде) та скорочення кількості професій, представники яких мають право достроково виходити на пенсію. Ці заходи можуть лише тимчасово поліпшити, але не кардинально змінити ситуацію на ринку пенсійного забезпечення. Пенсійний вік у Європі — до 65, але там в середньому живуть до 80 років, тоді як у нас тривалість життя — до 72. Чинний у нас пенсійний вік чи не найнижчий у Європі, але й тривалість життя українців менша за європейський показник на 7—20 років (залежно від того, з якою країною порівнювати)», — зазначає експерт з питань соціальної політики Інституту суспільно-економічних досліджень Мар’яна Онуфрик.
Громадськість одностайна в тому, що законопроект №2767 потрібно ухвалити негайно, хоч і він не ідеальний. Зауваження до документа можна внести у другому читанні. Адже українці мають право на європейське майбутнє. А чинна солідарна система дуже зручна для політиків. Тому перед кожними виборами вони традиційно обіцяють… підвищення пенсій. А з накопичувальною пенсійною системою політичних спекуляцій не буде. Все залежатиме від внесених коштів на рахунок учасника цієї системи або роботодавця. Така система зробить українців багатшими і не залежними від усіляких політичних ігор.
За оцінками експертів, якщо накопичувальна система запрацює, державна пенсія досягатиме 55—60% втраченого заробітку. А через добровільні внески до недержавних пенсійних фондів громадяни зможуть забезпечити собі пенсію бажаного обсягу.
ПРЯМА МОВА
«Забезпечити внутрішній інвестиційний ресурс»
Віталій МЕЛЬНИЧУК, віце-президент компанії «Кінто»:
— Нині в Україні працює лише солідарна система. Видатки Пенсійного фонду за 2015 рік перевищили 250 мільярдів гривень, кількість пенсіонерів — 12,1 мільйона осіб. Для порівняння: в системі третього рівня — недержавних пенсійних фондах налічується всього 800 тисяч осіб, а їхні активи становили торік лише 2,8 мільярда гривень.
Наявність трирівневої пенсійної системи дала б змогу забезпечити потужний внутрішній інвестиційний ресурс. До прикладу, світові пенсійні активи за останні десять років збільшилися майже вдвічі й на початок минулого року становили 36,2 трильйона доларів, або 84,4% світового ВВП. В Україні активи недержавних пенсійних фондів мізерні, вони становлять лише 0,16% ВВП.
Але українська сторона, не виконавши ключових вимог меморандуму МВФ і бажаючи знову отримати від нього гроші, намагається… змінити текст меморандуму, вилучивши з нього згадку про запровадження накопичувальної системи. Так, у проекті оновленого меморандуму повністю вихолощено суть розділу «Пенсійна реформа». Тому необхідно звернутися до голови парламенту із пропозицією негайно розглянути пенсійний пакет на сесії, адже пенсійна реформа має не лише соціальне, а й фінансово-економічне значення.