ГОТОВНІСТЬ
Школи віддалених сіл гірських районів не відстають з ремонтами від міських
Ремонтними клопотами директор Розлуцької школи Світлана Савчак переймається, відколи очолила педагогічний колектив: школа збудована понад півстоліття тому. А коштів у райвно катастрофічно бракує. Тож оновлення приміщення розпочали з нагального — заміни старого пічного опалення. Бо за опалювальний сезон пічки «пожирали» чималу кількість дров і вугілля та потребували постійної присутності техпрацівників, але не обігрівали як слід класні кімнати.
У районному відділі освіти молодого керівника підтримали, і тепер школу обігріває сучасна система електроопалення. А щоб тепло не тікало через шпарини у старих вікнах, вирішили і їх замінити. Чекати, поки на це в райвно знайдуться кошти, не стали, а взялися шукати позабюджетне фінансування. Так і потрапили до програми, що її спільно з місцевою владою фінансує ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Завдяки програмі, яка має 100-тисячний бюджет, замінили всі вікна на металопластикові. А тепер шукатимуть можливості замінити двері.
— Цьогоріч, — розповідає Світлана Іванівна, — відділ освіти виділив кошти на заміну покрівлі, бо латаний-перелатаний дах не витримував уже першого дощу. Тепер жодні зливи не зіпсують акуратно вибілених стін — дах перекрили надійним з металопрофілю покриттям.
Допомагають школі і батьки юних горян — ціле літо працювали сільські майстри, аби замінити 350 кв. м з’їденої грибком старої підлоги. Тепер сучасна плитка і має вигляд хороший, і прибиральницям легше підтримувати чистоту у шкільних коридорах.
На перший урок вихованці розлуцької дев’ятирічки сядуть на новенькі стільці та за зручні парти: вперше за останні десятиліття у школі повністю оновили меблі. Нині залишилось завершити зовнішні оздоблювальні роботи. Причепурили й шкільну світлицю — учнівські родини витягли зі скринь давні рушники, сорочки, вишиті сільськими майстринями картини, прялки та праски, інше начиння.
Довели до ладу і шкільну їдальню, розміщену у старому приміщенні. Тепер тут постійно є холодна та гаряча вода, сучасні мийки, плити. Втім, попри те що зроблено багато, аби умови у сільській школі були не гіршими, ніж у міській, треба ще зробити чимало. Передовсім, каже Світлана Іванівна, школі конче потрібен спортивний зал. — Без нього — імітація уроку фізкультури, — переконує директор районний відділ освіти у необхідності такої добудови. Бо школі, яка посідає перше місце в районі серед основних шкіл з виховної роботи та третє з навчальної, потрібна сучасна інфраструктура.
КОМПЕТЕНТНО
Михайло ЮСИПОВИЧ,
в.о. завідувача відділу освіти
Турківської РДА:
— Усі 50 навчальних закладів району завершують підготовку до нового навчального року, на що з місцевого бюджету витрачено 1,5 млн грн. За ці кошти всі шкільні приміщення побілені та пофарбовані, відремонтовані покрівлі. Окрім того, виконано роботи із заміни опалення. З теплом будуть учні школи із найвіддаленішого села — Карпатського. Завдяки реалізації програми енергозбереження проекту ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» вже встановлені сучасні системи опалення у 7 навчальних закладах району.
Проте дуже складною залишається ситуація у селах Либохора та Нижня Яблунька, де найбільш наповнені школи (понад 300 дітей) змушені тулитися у приміщеннях, яким понад сто (!) років, через що навчання проводять у дві зміни. Нещодавно з області надійшла втішна новина: ці населені пункти включено до програми будівництва та реконструкції шкіл на Львівщині.
Натомість вихованці Лосинецької школи невдовзі святкуватимуть новосілля — на стадії завершення добудова 5 класних кімнат, які споруджують за кошти НАК «Нафтогаз України» відповідно до укладеної рамкової угоди.
Актуальною є проблема підвезення учнів до місць навчання, що зумовлено специфікою гірського району. Шести автобусів “Школярик” не достатньо — виручають приватні перевізники з “Туравто”, з якими укладено угоду. Тож освітяни чекають запланованого на наступний рік “Школярика”, адже підвезенням охоплено близько 72% учнів району, решті доводиться долати чималі відстані за будь-яких погодних умов складними гірськими дорогами.
Слід зазначити, що комп’ютерні класи є в 38 школах, ще для 5 придбають за кошти місцевого бюджету, проте не всі з них мають змогу під’єднатись до Інтернету: у гірському районі, пояснюють провайдери, — слабка мережа.