Жорстока кровопролитна російсько-українська війна не лише забирає людські життя та руйнує наші міста і села, а й дуже шкодить довкіллю, особливо природно-заповідним об’єктам. «Урядовий кур’єр» намагався дослідити, якого лиха накоїли російські окупанти і що доведеться робити після нашої перемоги, щоб відновити унікальну природу, сплюндровану варварами ХХІ сторіччя.

Усі злочини ретельно документують

Під окупацією чи безпосереднім негативним впливом війни в Україні опинилося дуже багато природно-заповідних об’єктів, особливо на півдні держави. Нещодавно міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець заявив, що за рік повномасштабної війни фахівці Держекоінспекції задокументували 2300 злочинів проти природи.

«Обсяг збитків сягає майже 1,9 трильйона гривень. Наприклад, не кожна європейська країна має таку кількість лісу, яку росіяни знищили в Україні. Майже 500 тисяч га нині під окупацією або в зоні бойових дій. 2,4 мільйона га лісів уже звільнено, вони потребують відновлення. Цікаво, що майже стільки само — 3 мільйони га — було пошкоджено пожежами в Сибіру торік за перші чотири місяці. Тобто російська авіація замість того, щоб займатися ліквідацією пожеж у себе вдома, бомбардувала наші міста і спалювала ліси», —стверджує міністр.

Нині під окупацією десять національних природних парків, вісім заповідників, два біосферні заповідники. Майже 600 видів фауни та 750 — флори опинилися під загрозою знищення. Це зокрема червонокнижні види. Зафіксовано майже тисячу смертей дельфінів на узбережжях України, Болгарії та Туреччини.

У зоні бойових дій — промислово найбільш розвинена частина України. Окуповано 132 родовища корисних копалин. Збитки галузі за рік сягають 7,76 трильйона гривень.

Як зазначає еколог Олексій Василюк, загалом під окупацією та близько до проведення бойових дій опинилися майже 44% територій природно-заповідного фонду України. «Це викликає особливе занепокоєння. Інша річ, наскільки постраждали об’єкти, які нині перебувають під російською окупацією. Про це ми дізнаємося вже після визволення України», — каже експерт.

Чорнобиль, Оскіл та байбаки Дворічної

Нагадаємо, що з перших днів війни Україна зіткнулася з безпрецедентним ядерним терором. Адже зона Чорнобильської АЕС була під окупацією росіян 35 днів. Як зазначають фахівці, через це вона зазнала збитків на суму 3,2 мільярда гривень. У Чорнобильському радіаційному заповіднику, за свідченням експертів, вигоріла дуже велика територія під лісами — майже 24 тисячі га.

Сталася й інша велика екологічна катастрофа, про яку тепер майже не згадують. Торік навесні, щоб запобігти переправі росіян через річку Сіверський Донець, українські війська підірвали шлюзи Оскільського водосховища. Звісно, це дуже допомогло уповільнити російський наступ, проте Оскіл фактично було приречено на знищення. З водосховища вилилося 350 мільйонів кубометрів води, і його рівень різко впав. Тож значні ділянки водосховища залишилися без води. Це завдало природі дуже великої шкоди: перестали гніздитися птахи, деякі види взагалі зникли. За підрахунками фахівців Харківської військової обласної адміністрації, із цієї причини загинуло 2 мільйони особин риб. На Харківщині стали пересихати колодязі, а чимало лісів вигоріло.

«Ґрунтові води області забруднено важкими металами і токсичними речовинами від снарядів. Чимало диких тварин, яких було дуже багато в лісах області, було вбито. Є популяції тварин, які стали змінювати місцеперебування і вимирати», — зазначає еколог Андрій Савченко.

А за словами Олексія Василюка, нині лінія фронту на Харківщині проходить через Дворічанський національний парк, унікальний в Україні, тому що там єдине місце в нашій країні, де мешкають байбаки. І не відомо, як вони існують.

За свідченнями фахівців, пошкоджено 80% території Національного природного парку «Святі гори» на Донеччині. Одні експерти вважають, що із загальної площі лісів 40 тисяч га, які займають його територію, згоріли 30 тисяч га. Є інформація, що ця площа вдвічі менша. Хай там як, а чималі території й після визволення залишаються недоступними — їх заміновано.

Наш біль — Кінбурнська коса

Не ліпші справи й на півдні України. За словами завідувача наукового відділу Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» Олега Деркача, найбільше страждань випало на долю Кінбурнської коси, яку вже давно іменують Українськими Сейшелами. Це справді унікальний куточок природи, де колись довелося побувати й авторові. На косі — частина Чорноморського біосферного заповідника.1992 року там було створено Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», а пізніше — Національний природний парк «Білобережжя Святослава».

«Її повністю окупували росіяни. Звідти, наскільки мені відомо, виїхали всі місцеві та люди, які обслуговували природно-заповідний фонд. Торік навесні та влітку там постійно палахкотіли  пожежі. Згоріло майже 5 тисяч га лісів. Пошкоджено унікальну флору й фауну коси. Однак пожежі — це ще не все: через постійне переміщення військової техніки розпочалася ерозія ґрунтів. А після неї дуже довго відновлюється рослинність. На косі багато вирв. А останнім часом росіяни будують там фортифікаційні споруди, завдаючи непоправної шкоди унікальній території», — бідкається Олег Деркач.

Від дій варварів ХХІ століття страждають птахи, чимало видів почали оминати косу. Це стосується орлана білохвостого. Через розлиття  нафтопродуктів у Чорному морі гинуть дельфіни.

Як зазначає Олег Деркач, російські зайди знайшли для себе розвагу: вони спеціально розстрілюють птахів і тварин на Кінбурнській косі.

«Асканія-Нова» залишилася вірною Україні

Мало відомостей надходить про нашу велику гордість — біосферний заповідник «Асканія-Нова», який повністю під окупацією вже рік. Були чутки, що окупанти намагалися підпорядкувати його рашистській академії наук, проте Олексій Василюк спростовує це.

«Можливо, звідти на початку війни виїхало керівництво, проте, наскільки знаю, там залишилися 260 фахових працівників, які підтримують цей унікальний заповідник з його ендемічними тваринами та рослинами. Фінансують його завдяки українським благодійним пожертвам. Працівники «Асканії-Нови» залишилися вірними Україні. І про їхній подвиг ми ще не раз почуємо після звільнення нашої степової гордості», — зазначає еколог.

Річ у тім, що за понад 100 років існування в «Асканії-Нові» акліматизувалася та прижилася велика кількість не типових для цих територій тварин. Уже чимало поколінь цих тварин розмножуються та живуть тут. Якщо кинути заповідник напризволяще, то всі вони загинуть. Потім доведеться завозити нові екземпляри і проводити наново тривалий період акліматизації.

Що треба буде робити на об’єктах природно-заповідного фонду після деокупації? Найбільшою проблемою стане розмінування територій, упевнений Олег Деркач. На його думку, це буде дуже складним процесом і затягнеться в часі на роки, а то й десятиріччя. Ще пізніше туди можна буде повернути місцевих жителів і туристів.

Отже, бачимо, скільки страждань і проблем завдали рашистські війська заповідній українській природі, яку плекало та примножувало не одне покоління людей. Проте іншого виходу, як ретельно відновлювати її рік у рік, у нас немає.