Вічна тема щеплень і вакцин вибухнула знову. Детонатором стала НП у Дніпрі, коли через дику для цивілізованої країни XXI століття хворобу між життям і смертю опинилася п’ятирічна Надійка. Дитина не була щеплена проти правця, тож коли виявилося, що через буденну подряпину вона захворіла, протиправцеву сироватку довелося шукати всім миром, зокрема й через Фейсбук.
Половина дітей, яких вражає генералізований правець, помирає. Ті, хто виживає, на певний час лишаються інвалідами й потребують тривалої реабілітації. Протиправцеву сироватку, яку шукали для Надійки, використовують як засіб екстреної профілактики.
Цю хворобу можна підхопити будь-де: її переносять усі травоїдні тварини. Спори правця дуже стійкі й можуть роками перебувати в грунті. Якщо вони потрапляють у рану, то виділяють один із найсильніших токсинів для організму людини. «Це спричиняє настільки виражені спазми, що вони здатні ламати кістки. Людина втрачає здатність дихати. Дитину в Дніпрі підключили до апарату штучної вентиляції легенів», — каже головний імунолог Києва Федір Лапій.
Найкраща профілактика правця, як і інших захворювань, — лише планові щеплення, кажуть медики. «Особливо це стосується дітей. Ви не вбережете їх від усіх подряпин. Після 16-річчя проти дифтерії та правця треба вакцинуватися щодесять років», — пояснює виконавчий директор ГО «Імунний щит нації» інфекціоніст Наталія Винник.
У павутинні міфів
За словами Федора Лапія, говорячи про проблему імунізації та антивакцинальні настрої, треба починати з відповідальності ключових учасників цього процесу: влади, лікарів, батьків і ЗМІ. «Батьки дають згоду на вакцинацію дитини до 18 років. Це їхнє право. У нашій країні, на жаль, вони можуть вирішувати долю дитини, бо в даному разі дитя не захищене й наражається на небезпеку хвороби, яка може забрати життя».
У країнах, де дбають про епідеміологічну безпеку, правила щеплення жорстко регламентовані. У США, наприклад, можуть позбавити батьківських прав за відмову від щеплення, в Бельгії — викликати до суду. «Ви можете мати будь-які релігійні, світоглядні переконання, але суспільство встановлює певні правила життя, лікування, відвідування колективів у разі інфекцій, котрі передаються повітряно-крапельним шляхом. Це те саме, що й правила дорожнього руху, написані й для водіїв, і для пішоходів. Ми повинні їх дотримуватися, якщо хочемо мати менше проблем», — пояснює фахівець.
Водночас є зона відповідальності лікарів, які мають визначити протипоказання для вакцинації. Ця проблема обросла міфами, як собачий хвіст реп’яхами: протипоказання вказують необ∂рунтовано, а часто пишуть за гроші на прохання батьків.
«Колеги з Дніпра мені казали, що мама дівчинки їздила до Донецька консультуватися щодо вакцинації дитини й лікарка сказала: «Ваша дитина не для вакцинації». Я спитав: дитина за п’ять років мала хоч якісь протипоказання? Лікарі сказали: жодного. Це була просто приватна думка лікаря. Загалом із відповідальністю лікарів у нас великі проблеми».
Переважно саме брак нормального спілкування лікаря з батьками спричиняє те, що міфи в нас розростаються швидше за бур’яни. Зокрема, каже президент ГО «Батьки за вакцинацію» Тимофій Бадіков, батьки скаржаться, що часто навіть не мають інформації про наявність вакцин: в реєстратурах поліклінік кажуть, що не знають, чи є в них препарати для щеплення. За його словами, нині активісти збирають кошти на видання довідника відповідей для батьків на складні запитання щодо щеплень. Довідник розповсюджуватимуть безкоштовно в пологових будинках, дитсадках, поліклініках.
«Батьки потребують знань. Якби мати дитини з Дніпра знала, що може статися внаслідок правця, вона, мабуть, не відмовилася би від вакцинації. Моя дитина має ваду серця. І коли я спитав, чи треба її щеплювати, лікарі сказали: в першу чергу! Бо якщо захворіє, шансів, що переживе, дуже мало».
Імунопрофілактика, ввезення вакцин, їх реєстрація — це питання національної безпеки, особливо коли в країні війна. «Лікарі вже три роки говорять, що це питання слід розглядати на рівні РНБО», — каже Федір Лапій.
Доведемо до абсурду й знайдемо крайнього?
Дивна інфантильна традиція прижилася в нашій країні: краще чогось не зробити, ніж зробити, а потім відповідати. «2008-го ми мали провести щеплення проти кору й краснухи, щоб у 2011—2012 роках не було спалаху цієї хвороби, бо хвилі кору приходять в Україну щоп’ять років. Так-от, за спробу провести додаткову імунізацію молоді було відкрито кримінальну справу на тодішнього заступника міністра охорони здоров’я Миколу Проданчука, який узяв на себе відповідальність за рішення, щоб люди не захворіли на кір. Заступник міністра Ігор Перегінець узяв на себе відповідальність, коли в Україні трапився спалах поліомієліту — проти нього відкрили дві кримінальні справи (нагадаємо, Ігореві Перегінцю закидали, що його рішення про повторне заморожування поліовакцини призвело до її псування. Ці закиди повністю спростував виробник препарату та ЮНІСЕФ, що завозив препарат. — Ред.). А де відповідальність тих, хто поширював чутки, що вакцина зіпсована? У нас набагато простіше довести ситуацію до абсурду, знайти крайнього, ніж запобігти їй і взяти на себе відповідальність», — каже Федір Лапій.
Нині держава має змогу розв’язати проблему із браком вакцин, запровадивши держзакупівлі через міжнародні організації. «Зокрема ЮНІСЕФ уже почав розвезення якісних препаратів. Завдяки цим закупівлям Україна лише на вакцинах зекономила цього року 25 мільйонів гривень», — каже виконавчий директор фонду «Пацієнти України» Ольга Стефанишина. Але є ще одна проблема: замовляти вакцини наприкінці 2015 року на 2016-й — це абсурд. Бо виробництво цих препаратів може тривати до двох років. Відповідно сьогодні вже треба планувати закупівлю на 2017 рік, тим часом ще не розпочалися закупівлі за кошти цьогорічного бюджету.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ
Довідник з вакцинації для батьків із відповідями на запитання, які їх найбільше турбують, переліком корисних сайтів, календарем щеплень тощо можна переглянути за цим посиланням: https://issuu.com/
На сайті Міністерства охорони здоров’я відучора розміщено інформацію щодо постачання та розподілу вакцин між регіонами. Переглянути можна тут: www.moz.gov.ua/
ОФІЦІЙНО
«Проблему імунізації треба розглянути на РНБО»
Уляна СУПРУН,
в. о. міністра охорони здоров’я України:
— За інформацією від 1 липня цього року, дітей першого року життя, які отримали щеплення проти туберкульозу, лише 11,5%, поліомієліту — 39%, кашлюку, дифтерії, правця — менш як 2%, гемофілії — 4%. Проблема нині не лише в доставці вакцин, а в тому, що дітей не вакцинують.
Ще одна проблема — в МОЗ ніхто не займається держзакупівлями. Посада керівника управління вакантна вже місяць, решта співробітників — на лікарняному або у відпустках. Тому перше, що зробимо, — наповнимо це управління людьми, котрі можуть працювати, призначимо виконувача обов’язків керівника — підходяща кандидатура вже є. Крім того, немає контролю над тим, чи вакцини доставили в регіони. Також розбираємося і з цим.
Імунізація — це справа національної безпеки. Щоб забезпечити охоплення щепленнями дітей до рівня, який рекомендує ВООЗ (95%), міністерство підготувало листи до Президента України і Секретаря РНБО, де просимо про сприяння у проведенні засідання РНБО із залученням усіх зацікавлених сторін, на якому розглянемо питання імунопрофілактики як важливої складової безпеки України. Просимо громадськість підтримувати ці заяви.
Насамкінець. Якщо розібратися, то насправді затятих антивакцинальників небагато. Але страхи батьків множаться, бо часто лікарі не можуть дати об∂рунтованої адекватної відповіді на запитання стурбованих мам. Оливи у вогонь додають, на жаль, деякі колеги, котрі, женучись за сенсацією, спекулюють на дражливих проблемах. Не гребують попіаритися на цьому політики, заробляючи передвиборчі дивіденди. А тема така, що піднеси сірник — і грандіозна пожежа гарантована.
Додамо до цього постійний брак вакцин протягом останніх років — і маємо ні, не жалюгідні — загрозливі для епідемічного благополуччя 20% вакцинованих загалом за всіма програмами. І схоже, торішній спалах поліомієліту для багатьох так і лишився невивченим уроком.
Розв’язувати всі ці вузли непорозумінь, розвіювати міфи й страхи треба спільно журналістам, батькам, лікарям, владі. Інакше випадок у Дніпрі стане не останнім.