Будь-який попутник, разом з яким ви рушите на південь Луганщини, заговорить про воду. Так було й зі мною. У рейсовому автобусі розговорилася із сусідкою. За вікном періщив дощ. «З неба ллє, шахтна вода підтоплює, тільки в крані посуха, — невесело жартувала пані. — А особливо важко взимку: напору немає зовсім, тож біля колонок черги шикуються, ніби в кіно про блокадний Ленінград».
Можна очистити до рівня питної
Луганщина — один із найбільш маловодних регіонів. Відповідну систему водопостачання свого часу в Донбасі створювали насамперед для потреб промисловості, й держава її дотувала. Та в кінці минулого століття, коли споживання води підприємствами зменшилося в кілька разів, стало складно підтримувати нормальний стан водогону. Це призвело до чи не повного колапсу системи. Від безводдя потерпають Свердловськ та Антрацит, Красний Луч і Ровеньки, Стаханов і Кіровськ.
— До Антрацита вода надходить із Сіверського Дінця, а це за 150 кілометрів. Тож поки вона до нас дійде, її вже недостатньо, — каже заступник міського голови Антрацита Валентина Кувшина. — Вода в нас за графіком, цілодобово не подається вже багато років. Ми почали шукати альтернативні джерела постачання води. Для нашого міста з населенням 78 тисяч достатньо приблизно 20 тисяч кубів на добу. І саме стільки накопичується щодоби в колишніх шахтах «Центральна» та «7-7-біс». Зараз усі водовідливні комплекси, які побудовані на місцях закритих шахт, просто скидають воду до річки Кріпенька. Водночас фахівці запевнили: ця вода може бути очищена до рівня питної. Тож постало запитання: як це зробити?
— У 2004 році НДІ «Донгіпрошахт» розробив для нас проект демінералізаційної установки на базі закритої шахти «Центральна». Проект успішно пройшов експертизу й отримав усі дозволи, — підкреслює Валентина Кувшина. — Та хто б його впровадив? Сім років шукали інвестора. У 2011 вдалося домовитися з компанією «Донецьксталь».
За словами Валентини Кувшиної, був розроблений інвестиційний проект на загальну суму 265 мільйонів гривень. Згідно з проектом, за два роки мали б збудувати фільтрувально-демінералізаційну станцію продуктивністю 7,2 мільйона кубометрів питної води на рік. Для реалізації проекту в 2011 році створили підприємство ТОВ «Антрацитрегіонвода». Інвестор почав роботу, витратив уже майже 20 мільйонів гривень. Але з початку 2013 року зупинив роботу.
Пліч-о-пліч з інвестором
— За планом мали запустити станцію восени цього року, — каже заступник директора ТОВ «Антрацитрегіонвода» Іван Пантикін. — Але з 1 січня будівництво припинено через брак грошей. Інвестор змушений звернутися за банківським кредитом. Розглядаються будь-які варіанти фінансування.
— Ми вирішили звернутися за допомогою до держави. Підготували пакет документів, які переконують у необхідності очищення шахтної води для нашої території. Готові взяти кредит під державні гарантії, — зауважує Валентина Кувшина. — Стукаємо в усі двері. Та поки що ніяких рішень щодо цього не прийнято.
Хоч місцеві жителі, по суті, вже вживають шахтну воду, яка природним шляхом, трохи очистившись через ∂рунти, заповнює колодязі й колонки. Й Іван Пантикін, який проживає у селищі колишньої шахти «Центральна», і Валентина Кувшина, котра мешкає в селищі колишньої шахти «7-7-біс», кажуть, що їхні сім’ї давно п’ють цю рудничну воду, яка ще кілька років тому лякала санітарних лікарів. Бо іншої немає.
Нині на Луганщині в різній стадії готовності є два проекти з очищення шахтної води: на колишніх шахтах Антрацита та у Свердловську. Але варіант щодо Свердловської шахти імені Войкова більш упевнено можна назвати державним. Тут фахівці облдержадміністрації розглянули всі матеріали, виготовили проект, подали його в Держагентство екологічних інвестицій і він пройшов відповідний конкурс. Орієнтовна вартість робіт та обладнання — 106–110 мільйонів гривень. Фінансується проект за рахунок екологічних грошей від продажу квот за Кіотським протоколом. Очікується відповідне розпорядження Кабінету Міністрів.
А в Антрациті, де така сама ситуація, інвестор на свій страх і ризик розробив проект і взявся за його реалізацію. Однак він може дозволити собі витрати на передові технології, лише поки сам твердо стоїть на «економічних» ногах. Якщо він навіть здійснить свої плани і запрацює установка демінералізації води, постане інше питання. Водопровідні мережі негайно треба ремонтувати, інакше вода все одно не дійде до споживача. Мережі належать компанії «Луганськвода», яка донедавна була в концесії. Торік держава виділила Антрациту на ремонт водопроводів аж 20 мільйонів гривень. Але умовою для їх отримання є комунальна форма власності підприємства. «Луганськвода» стала комунальною лише восени цього року. Тож торік місцевому бюджету довелося перерозподіляти отримані кошти на інші соціальні об’єкти. А мережі — у тому самому стані.
На порядку денному ще одне питання: яким має бути підприємство, що візьме очищену шахтну воду та роздасть споживачам? Валентина Кувшина визнає: «Поки що ми не знаємо структури затрат на очищену шахтну воду». А це — питання ціни води…
ПРЯМА МОВА
«Шукаємо альтернативні варіанти
Анатолій РЕПИЦЬКИЙ,
заступник голови облдержадміністрації:
— Жителі області й промислові підприємства споживають щодоби до 450 тисяч кубів води. Але проблема надання послуг водозабезпечення специфічна для Луганщини. Через географічні особливості енерговитрати на водопостачання з артезіанських свердловин та Сіверського Дінця становлять 67% у тарифі на послугу. Тому ми шукаємо варіанти альтернативного забезпечення водою.
Таких варіантів кілька, зокрема за рахунок використання очищеної води. У шахтах, що були закриті під час реструктуризації, щодоби накопичується приплив води до 750 тисяч кубометрів. Цього вистачило б містам півдня краю, де проживає майже 1,5 мільйона людей. Тож Луганщина першою в Україні взялася за реалізацію проектів з очищення й фільтрації шахтної води, й аналогів у країні більше немає.
Один із перших таких проектів розпочали в Антрациті. Інвестор взявся до роботи, але через проблеми фінансування їх призупинив. Облдержадміністрація «підхопила» проект, і зараз ми його лобіюємо скрізь: готуємо пакет документів, аби підвести під державні гарантії. Нині формуються бюджети й програми Євросоюзу за окремими програмами. А через те, що ми перебуваємо в складі єврорегіону, й область є членом Асоціації європейських прикордонних регіонів, сподіваємося зацікавити проектом по Антрациту Комітет регіонів Євросоюзу. Все спрямовано на підтримку інвестора, бо проект із забезпечення населення водою має велике соціальне значення.
Але комерційних структур у подачі води через розвідні мережі до кінцевого споживача не буде. Буде видобувач води та переробник, але надалі воду будуть передавати до ОКП «Луганськвода». Йому належить до 90% усіх розвідних водопровідних мереж. Тут усе прозоро, ясна собівартість води й тарифи на неї.
Нині ми розробляємо проекти будівництва заводів з очищення шахтних вод ще в шести містах області. Таким чином зможемо вирішити питання якісного надання послуги — забезпечити подачу питної води без обмеження за часом для більш ніж мільйона жителів області в містах Стаханов, Кіровськ, Первомайськ, Алчевськ, Артемівськ, Зоринськ.
Наша область, як ніяка інша, постраждала від реструктуризації вугільної промисловості. З 1996 року була закрита 51 шахта. Це породило негативні соціально-економічні та екологічні наслідки. У переліку проблем — підтоплення територій шахтними водами. Рішення закладені в наших пропозиціях щодо подолання депресивності цих територій відповідно до Закону «Про розвиток депресивних територій». Практичну реалізацію цього закону можна буде вважати загальною програмою з поліпшення водопостачання, зокрема за рахунок очищення рудничних вод.
Ми в Google+