І знову про тепло в домівках. Тепло, тепло, тепло… Хоч би скільки разів повторював це слово чи скільки і куди скарг написав, що у квартирі нема опалення, тепліше в ній не стає. Уже третій рік поспіль мешканці трикімнаток мого будинку борються за право не замерзати взимку. Їм Харківські теплові мережі, зокрема керівництво філії Слобідського району, обіцяють, присилають комісії і… справно виписують рахунки на оплату ненаданих послуг. Як, до речі, й мешканцям десятків і сотень житлових будинків. Ось і виходить, що доводиться сплачувати захмарні кошти як за холодні батареї, так і за спожиту в неймовірних масштабах електроенергію, бо без електрообігрівачів жоден кожух і шапка-вушанка з валянками не зарадять.
Попри бравурні осінні звіти про майже 100-відсоткову готовність до опалювального сезону, тисячі харків’ян і тепер, із настанням морозів, залишаються без тепла. То теплові магістралі не витримали навіть тестового режиму, то свищі повилазили на зношених трубах, то… Причин десятки.
Днями через аварії на тепломережах без опалення залишилися 89 п’ятиповерхових будинків на Павловому Полі на вулиці Єсеніна і два — на вулиці Морозова. Люди, щоб не мерзнути в очікуванні ремонтних робіт, змушені були перекрити проїжджу частину на вулиці Морозова в Харкові й заблокували рух трамваїв в обох напрямках.
Нині подачу тепла відновили. Невже це єдиний метод обстоювання своїх прав? А що коли всі жителі Харкова, котрі не отримують належних послуг від комунальників, вдадуться до нього? Транспортний колапс для мегаполіса неминучий. Можливо, тепловикам все-таки варто не доводити до кардинальних дій своїх клієнтів, а вживати заходів для запобігання виникненню екстремальних ситуацій?
Незважаючи на доручення Харківського міського голови Геннадія Кернеса від 6 листопада цього року завершити подачу тепла в усі житлові будинки до кінця робочого тижня, а потім у найкоротші терміни забезпечити гаряче водопостачання у всіх районах міста, на сьогодні до 100 навіть паперових відсотків підключення обігріву будинків не вистачає 4%. А якщо дивитися не на цифри звітності, а на об’єктивну картину, то, думається, нестача становитиме кілька десятків відсотків.
Зрозуміло, що проблем у комунальників вистачає: старі тепломагістралі вже давно не витримують жодної критики, а працювати в системі мало охочих. Але це не виправдання бездіяльності навіть там, де невдоволенню мешканців якістю теплопостачання можна запобігти не надто затратними засобами. Десятки будинків вже котрий рік експлуатують з розбалансованими внутрішньобудинковими системами опалення і щоосені сановиті комісії підписують акти готовності їх до зими. Проте де вже там теплопостачальникам займатися такими дрібницями, якщо у спальних мікрорайонах, як було минулої зими, рве так, що десятки лікарень, шкіл, дитсадків, житлових будинків лишаються сам на сам із морозом.
А ось мешканці будинку №39 на проспекті Петра Григоренка взимку, схоже, самотужки боротимуться з холодами, бо керівництво філії Слобідського району Харківських тепломереж від їхніх проблем відмахується третій опалювальний сезон, годуючи обіцянками та демонструючи псевдодіяльність. Отож у частині квартир цього будинку люди ледь не всю зиму сплять із відчиненими кватирками, а в іншій — дубіють від холоду, накручуючи на електролічильниках сотні кіловат. А оскільки в будинку коштом мешканців встановлено лічильник тепла, то й платять за вибірковий обігрів усі, відповідно до метражу квартир.
Що це? Прогалини в законодавстві чи новітній спосіб шахрайства на рівні монополій? Думається, і те, й інше. Бо як іще розцінити діяльність теплопостачальників, яка ось-ось може призвести до соціального вибуху? Приклади такі вже знаємо з цьогорічної практики.
Стаття 190 Кримінального кодексу України шахрайство визначає як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, а в коментарі до цієї статті вказано, що один зі способів скоєння злочину — постачання товарів у меншій кількості та нижчої якості, ніж передбачено договором. Хіба ж не так відбувається в ситуації, коли сплачуємо кошти, і дедалі більші, відповідно до підвищення тарифів, за фактично не надані послуги, які також є певним товаром? Тим паче, що предметом посягання у разі шахрайства можуть бути зокрема гроші.
З іншого боку, збирання плати за ненадане тепло можна розцінювати згідно зі ст. 189 ККУ як вимагання, бо в тому самому коментарі йдеться, що шахрайство схоже з вимаганням, оскільки у разі вимагання потерпілий передає своє майно чи кошти вимушено.
Але не вдаватимемося в подробиці й не занурюватимемося в безодню юридичних хитросплетінь, хай цим займаються правники, а ще краще — працівники відповідних правоохоронних органів. Бо вже далі нікуди, чиряк визрів, і є цілком реальна загроза сепсису всього організму системи комунального господарства країни.