Перший заступник голови
ДПтС України
Сергій СИДОРЕНКО

Зазвичай мас-медіа, звертаючись до пенітенціарних тем, зосереджуються на проблемах засуджених. Але нещодавно ЗМІ повідомили про невдоволення станом справ за колючим дротом… самих працівників пенітенціарної служби. Мовляв, через невиплату зарплати одеські пенітенціарії повідомили одному з телеканалів про намір «відкрити ворота колоній, аби організувати платний вихід», поліпшивши в такий спосіб своє матеріальне становище.

За кілька днів керівництво ДПтС спростувало заборгованість з оплати праці підлеглим. Однак привід для роздумів залишився… Якою «монетою» віддячує держава пенітенціаріям за суспільний спокій та «перевиховання» закононеслухняних громадян? І взагалі, хто і чому щодня перетинає КПП і працює в зоні? Про це розповідає перший заступник голови Державної пенітенціарної служби України генерал-лейтенант внутрішньої служби Сергій СИДОРЕНКО.

— Сергію Миколайовичу, пролийте світло на ту одеську історію…

— Хоч згаданий лист на ТВ був анонімним, керівництво служби та відповідного територіального управління оперативно відреагувало на повідомлення. Начальник управління ДПтС України в Одеській області відразу поінформував пресу про стан справ, а через кілька днів регіон відвідали фахівці апарату служби, щоб з’ясувати ситуацію на місці. Було виявлено деякі порушення у виплаті грошового забезпечення персоналу кількох установ і з’ясовано, що ця заборгованість була поточною. На 1 червня зарплату весь персонал ДПтС в області, який утримують за кошти держбюджету, одержав вчасно і в повному обсязі.

Керівництву обласного управління рекомендовано надалі диференційовано підходити до нарахування обов’язкових та додаткових виплат персоналу, не допускати випадків несвоєчасної виплати зарплати працівникам, які утримують за кошти підприємства, а також забезпечити належне інформування персоналу про порядок виплат премій та матеріальної допомоги.

— Випадки невдоволення працівників своїм становищем звичні для кримінально-виконавчої системи чи є винятком з правила?

— Це поодинокі випадки, викликані браком інформації рядової ланки персоналу, а також недоліками спілкування між керівництвом та підлеглими.

Бачте, Державна пенітенціарна служба як самостійна і відокремлена від МВС структура функціонує лише 15 років. Певною мірою це був революційний крок на шляху розвитку, реформування й приведення вітчизняної кримінально-виконавчої системи до норм чинного законодавства й міжнародних пенітенціарних стандартів. Однак на той час відокремлення було здійснено, скажемо так, чисто технічно. Зокрема штатна чисельність центрального апарату навіть сьогодні перебуває на рівні 1998 року і становить 320 одиниць. І це при тому, що функції значно збільшено.

До того ж, система тоді залишилася без базового вишу, який здійснював підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації персоналу та, найголовніше, науковий супровід кримінально-виконавчого процесу. Крім цього, служба також залишилася без медичного та санаторно-курортного обслуговування, що теж важливо для реалізації кадрової політики. Втім, аналізуючи 15-річне становлення і розвиток системи, можемо сказати, що персонал кримінально-виконавчої служби гідно виконував та продовжує виконувати свій службовий обов’язок.

— Які позитивні досягнення за роки «самостійності» служби ви можете виділити?

— Якщо продовжувати говорити про кадрову політику, слід зазначити, що останніми роками, попри певні проблеми і труднощі, в системі відбулися позитивні зміни, серед яких основними вважаю підвищення соціальної захищеності персоналу. Так, у 2011–2012 роках активізовано роботу з вирішення житлових питань, у тому числі завдяки внутрішнім резервам. Зокрема введено в експлуатацію 52-квартирний житловий будинок на Львівщині, 9-квартирний будинок на Хмельниччині, гуртожитки для персоналу на Луганщині і Дніпропетровщині, другу чергу житлового будинку у Чернігові тощо. Загалом упродовж 2010–2012 років житло отримали 266 сімей. А виділені в держбюджеті-2012 33,5 мільйона гривень на будівництво або придбання житла для осіб рядового і начальницького складу ДПтС дали змогу порадувати з нагоди професійного свята 51 родину працівників і ветеранів системи квартирами в Києві та інших містах.

— Зарплата теж вагомий чинник соціальної захищеності. Скільки сьогодні одержують ваші працівники?

— Незважаючи на обмежене фінансування, розмір середньомісячної зарплати за минулий рік у порівнянні з попереднім зріс у середньому на 295 гривень. У I кварталі цього року середній розмір грошового забезпечення осіб вищого та старшого начальницького складу становив 3983 гривень, середнього начальницького складу — 2680, молодшого — 1841 гривня.

Кваліфікований працівник пенітенціарної служби має бути ще й психологом. Фото Укрiнформу

 — Погодьтеся, не так і багато… Чи не тому, за офіційними даними, при штатній чисельності майже 54 тисячі посад діяльність служби забезпечують трохи більш як 48 тисяч працівників? Які причини дефіциту кадрів?

— Безперечно, дві тисячі доходу в місяць на периферії чи в мегаполісі — не одне й те саме для родини. Але зарплати офіцерів і вільнонайманого персоналу — захищена стаття витрат держбюджету. Іншими словами, розмір зарплати працівників служби, наприклад, у Львівській області та Києві може дещо різнитися, але не набагато. Разом з тим грошове забезпечення — не єдина причина некомплекту штатного складу. Як орган виконавчої влади пенітенціарна система реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, вона розвивається і реформується, відповідно з’являється потреба у збільшенні штату та залученні високопрофесійних фахівців.

Наприклад, нестачу персоналу спричинило і введення додаткових посад в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, після чого загальна штатна чисельність служби зросла на 3% або на 1556 посад.

Природно, на зміцнення кадрового ядра потрібен певний час. У цьому контексті доречно згадати специфіку відбору кадрів, які проходять ретельну перевірку за кількома позиціями та стажування ще до проходження служби в кримінально-виконавчій системі. Торік колегія ДПтС схвалила Кодекс етики та службової поведінки персоналу служби, що диктує професійно-етичні вимоги до службової, позаслужбової та антикорупційної поведінки працівників відомства і вимагає від наших співробітників високоморальних якостей, які відповідають загальнолюдським і професійним етичним нормам і принципам.

— До речі, про корупцію: чи багато співробітників служби потрапляють на лаву підсудних?

— На жаль, на легкі гроші спокушаються навіть ті, хто пройшов відбір у наше відомство. Хоч як прикро, до кримінальної відповідальності за злочини, скоєні під час служби, притягують і наших уже колишніх колег, бо при підтвердженні фактів незаконної чи протиправної діяльності і мови не може бути про їх подальшу роботу в системі. Минулого року щодо персоналу органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів було порушено 67 кримінальних справ стосовно 68 осіб. З них уже засуджено 12 осіб. За чотири місяці нинішнього року порушено кримінальні провадження щодо 16 осіб (для порівняння: за цей період 2012 року порушено 27 кримінальних справ стосовно 27 осіб).

Можна по-різному ставитися до наведених цифр. Але я вкотре хочу зазначити, що керівництво відомства не мирилося і в подальшому не буде миритися зі зрадою інтересів служби, а питання дотримання антикорупційного законодавства перебуває і буде перебувати на постійному контролі керівництва та особисто голови Державної пенітенціарної служби.

— Фахівці з якою освітою служать у кримінально-виконавчій системі?

— Ми переконані, що ефективність реформування кримінально-виконавчої служби напряму залежить від якості її кадрового складу. Основне під∂рунтя всіх змін — належне забезпечення її кваліфікованим персоналом. Сьогодні керівництво ДПтС надає значної уваги переорієнтації кадрових підрозділів на більш якісний підхід до організації добору, розстановки, навчання та виховання персоналу; організації його діяльності на науковій основі; розвитку власної системи навчальних закладів і наближенні її до європейських норм та стандартів. Нині в підпорядкуванні ДПтС — два виші та три училища професійної підготовки. Фахівців із вищою освітою готують в Інституті кримінально-виконавчої служби у складі Національної академії МВС України та Чернігівському юридичному коледжі, а підготовку та підвищення кваліфікації працівників забезпечують Білоцерківське та Дніпродзержинське училища професійної підготовки персоналу кримінально-виконавчої служби і Хмельницьке училище підвищення кваліфікації та перепідготовки. Щороку в цих закладах навчаються приблизно чотири тисячі осіб за 32 категоріями посад.

Цього року плануємо Чернігівський юридичний коледж реорганізувати у вищий навчальний заклад III рівня акредитації, згодом Білоцерківське училище професійної підготовки — в коледж. Окрім цього, в нас працюють і служать не лише ті, хто здобув освіту у відомчих вишах, а й випускники навчальних закладів інших міністерств та відомств.

— Які завдання з підготовки та добору кадрів стоять перед службою сьогодні?

— Сьогодні служба працює у новому правовому полі. Стратегічні завдання з розвитку і модернізації вітчизняної пенітенціарної системи закріплено Концепцією державної політики у сфері реформування кримінально-виконавчої служби, схваленої Указом Президента України восени 2012 року. Один із ключових напрямів — підвищення ефективності діяльності персоналу органів та установ виконання покарань. Зокрема йдеться про створення ефективної системи добору та підготовки кваліфікованого персоналу ДПтС, запровадження спеціалізованої системи освіти, яка охоплювала б усі види навчання: від початкової професійної підготовки до повної вищої освіти та дальшої післядипломної освіти, а також забезпечення безперервної освіти, спрямованої на задоволення потреб служби у перепідготовці й підвищенні кваліфікації персоналу.

Розроблена і схвалена урядом у рамках Концепції цільова програма до 2017 року передбачає створення відомчого Науково-дослідного інституту та реорганізацію Інституту кримінально-виконавчої служби у відомчу академію.

Олександр БІТТНЕР,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Сергій СИДОРЕНКО. Народився 1959 року. У 2007–2008 роках — начальник департаменту Державної служби охорони при МВС України. Згодом очолював департамент оперативно-технічних заходів Управління державної охорони. З травня 2010 року — перший заступник голови Держдепартаменту з питань виконання покарань, з січня 2011 року — перший заступник голови Державної пенітенціарної служби. Генерал-лейтенант внутрішньої служби.