Сьогодні Командування Об’єднаних Сил ЗС України відзначає четверту річницю від дня створення. Ці чотири роки безперервної цілодобової роботи хронологічно умовно можна поділити на два періоди: ДО і ПІСЛЯ…
За плечима потужного колективу досвідчених професіоналів участь в Антитерористичній операції та Операції Об’єднаних сил. Багато офіцерів пройшли бойовими дорогами Афганістану, мають досвід проведення миротворчих місій у Сьєрра-Леоне, Ліберії, Іраку, Конго та Косово.
Сказати, що Командування було готове до війни, – це нічого не сказати. Сама професія військового зобов’язує завжди бути готовим до будь-яких операцій із захисту держави. «Хочеш миру – готуйся до війни», – говорили римляни.
Сьогодні нашим співрозмовником є командувач Об’єднаних Сил ЗС України генерал-лейтенант Сергій Наєв, який точно знає, що між періодами ДО і ПІСЛЯ чільне місце посіли ще два важливих часових проміжки – НАПЕРЕДОДНІ та НА ПОЧАТКУ. Саме вони великою мірою визначили майбутній перебіг подій жорсткого збройного протистояння.
– Що ж було зроблено напередодні та на початку повномасштабного вторгнення?
– Генералами, офіцерами та сержантами нашого Командування було зроблено дуже багато: по-перше, встановлено дату та час можливого вторгнення на територію України, що сприяло своєчасному приведенню Сил оборони України в готовність до відбиття агресії; завдяки виконаним заходам вдалося мінімізувати втрати в особовому складі, військовій техніці та підготуватися до відсічі збройної агресії. По-друге, було здійснено оперативне розгортання Сил оборони, що стало підґрунтям для дій Сил оборони України з відбиття збройної агресії рф. По-третє, було зупинено просування противника на Одесу. Завдяки цим діям Україна зберегла вихід до Чорного моря, а ворогові не вдалося окупувати більшу частину Миколаївської та Одеської областей. По-четверте, не було допущено оточення угруповання Об’єднаних сил на Сході. І останнє – створено умови для звільнення Харківщини.
Ми зробили й робимо досить багато для забезпечення стійкості наших кордонів та повітряного простору держави.
Утворені нами мобільні вогневі групи оснащено сучасним озброєнням та навчено вражати цілі на максимально допустимій відстані. Під керівництвом наших фахівців побудовано довготривалу лінію оборони.
Я пишаюся тим, що працюю в колективі професіоналів, для яких захист державного суверенітету та територіальної цілісності є першочерговим завданням і справою честі.
– Як змінилася армія України за роки російської агресії?
– Російська агресія розпочалася 19 лютого 2014 року, коли зс рф вторглися в український Крим. Після проведення агресором незаконного референдуму було приєднано Кримський півострів до складу рф. Потім розпочалася тимчасова окупація рф частини Донецької та Луганської областей та створення квазіутворень – так званих ЛНР та ДНР.
На той час наше військо було не готове до такого розвитку подій.
Готовими до застосування були тільки окремі підрозділи, які належали до сил швидкого реагування, та ті що брали участь у миротворчих операціях. Усі інші бойові частини були на штатах мирного часу, вкрай неукомплектовані особовим складом. Техніка та боєприпаси переважно були на зберіганні, а забезпечення військ паливом та одягом – тільки для підтримання життєзабезпечення.
У такому стані нашого війська розпочалося проведення антитерористичної операції. Ми були спроможні застосовувати тільки окремі підрозділи, в основному ротні тактичні групи. Більш потужні тактичні одиниці на той час не мали змоги використовувати.
Шість хвиль мобілізації у 2014-2015 роках дозволили нашим Збройним Силам доукомплектувати існуючі та створити нові бойові бригади, суттєво наростивши бойовий склад. Крім того, було налагоджено систему забезпечення військ. Уже протягом двох наступних років проблем у забезпеченні військ паливом, одягом, засобами захисту, продовольством та боєприпасами майже не спостерігалося.
– Чи змінилася на той час підготовка військ?
– Так. Це дозволило нам проводити бойове злагодження та тактичні навчання з бойовою стрільбою на рівні батальйон-бригада. Змінилася й система відновлення боєздатності бойових підрозділів.
У травні 2018 року, з переходом формату операції з Антитерористичної в Операцію Об'єднаних сил, вперше було створено управління міжвідомчим угрупованням, до складу якого, крім Збройних Сил, входили підрозділи НГ, НП, ДПС, ДССТ, СБУ, СЗР та інших міністерств і відомств. Відтак, бойові бригади набували реального бойового досвіду на ротаційній основі.
Ми продовжули нарощувати чисельність Збройних Сил, насамперед його бойовий склад. Створювалися нові бойові військові частини у різних видах Збройних Сил, силах спеціального призначення, десантно-штурмових військах.
Усі вони знаходилися в підпорядкуванні командувачів відповідних видів та родів військ. Інші складові сил безпеки та оборони підпорядковувалися своїм керівникам міністерств та відомств.
– Отже, виникло питання щось змінювати?
– Так. У 2020 році ми перейшли на нову систему управління. Було започатковано підпорядкування всіх видів і родів військ Збройних Сил та інших складових Сил оборони України під об'єднане керівництво Командування Об'єднаних Сил ЗС України як органу управління стратегічного рівня для керівництва міжвидовим (міжвідомчим) угрупованням в операціях. Також розпочалася реорганізація інших органів військового управління.
– Але ж найбільші зміни до початку широкомасштабної війни відбулися в українській армії у 2021 році, коли російська федерація грала своїми м'язами поблизу кордонів з Україною та нарощувала своє угруповання?
– Нам вкрай необхідно було відійти від неефективної пострадянської системи планування та перейти на більш гнучку підготовку, якісніше управління, бойове застосування та забезпечення ЗС України.
З цією метою були запроваджені відповідні стандарти НАТО, введені в дію доктринальні документи, які кардинально змінили самі принципи та підходи до вказаних вище систем і дали можливість командувачам (командирам, начальникам) мислити творчо, проявляти розумну ініціативу, обґрунтовано приймати управлінські рішення для перемоги на полі бою.
Крім того, було реорганізовано існуючі та створено нові органи військового управління, розмежовано функції між ними на різних рівнях. Вони набули спроможностей з управління переданими в підпорядкування угрупованнями військ.
На початку 2022 року було створено Командування Сил територіальної оборони, яке почало формувати свої бригади.
Але в лютому 2022 року ЗС України зіткнулися з такими масштабами війни, яких ніхто не міг передбачити. Тільки стійкість і героїзм наших захисників та всього українського народу змусили світ переглянути свої прогнози щодо швидкоплинної операції рф на території України.
– Це знову призвело до певних змін?
– Звичайно. Наш арсенал поповнився сучасним озброєнням – від дронів до передових систем протиповітряної оборони. Наша армія надзвичайно швидко опанувала його. Я впевнений, що наразі в жодній країні світу немає такої кількості різноманітної зброї, як в Україні.
– Разом із надходженням новітньої зброї змінилася й тактика її застосування?
– Безумовно. Змінився й підхід до планування операцій, які ретельно готуються з урахуванням досягнення максимальної ефективності за найменших втрат, на відміну від “м'ясних штурмів” нашого противника.
Контрнаступальні операції в Київській, Харківській та Миколаївській областях, операція зі звільнення Херсона надовго ввійдуть у підручники військової майстерності провідних армій світу.
До того ж кардинальні зміни відбулися і в організації протиповітряної оборони, де ми опановуємо найсучасніші зразки озброєння та застосовуємо мобільні вогневі групи, ефективність яких неодноразово була доведена під час відбиття повітряних нападів на цивільні об'єкти критичної інфраструктури.
На тактичному рівні ми фактично дійшли до мережево-центричної війни, коли кожен командир взводу йде в бій із планшетом.
З початком широкомасштабної війни ми продовжили нарощувати бойовий склад Збройних Сил. Мобілізація в Україні дозволила доукомплектовувати діючі та формувати нові бойові бригади, у тому числі бригади територіальної оборони.
Окремо хочу наголосити, що в нашому війську з'явилася нова плеяда сучасних молодих командирів, спроможних нестандартно та креативно мислити і свідомо приймати рішення. Вони мають беззаперечний авторитет серед підлеглих, і їхні рішення виконують без зволікань.
– Чого таким чином, починаючи з 2014 року, досягли наші Збройні Сили?
– Значно збільшили свій бойовий склад. Перейшли на більш гнучку та дієву систему управління відповідно до стандартів НАТО.
Суттєво наростили бойовий потенціал сучасними та потужними зразками озброєння. Впровадили в оперативне мистецтво новітні форми і способи ведення військових операцій. Набули реального бойового досвіду ведення війни разом із появою талановитих командувачів та командирів українського зразка і більш мотивованого війська.
Слід наголосити, що сьогодні українська армія є однією з найбоєздатніших армій світу.
– Наскільки при цьому змінилася чисельність Збройних Сил України?
– Відповідно до статті 4 Закону України “Про Збройні Сили України” їхня чисельність затверджується Верховною Радою України за поданням Президента України.
Відповідно до Закону України “Про чисельність Збройних Сил України” Верховна Рада України постановила затвердити кількість, яка не перевищує 261 тис. чоловік, у тому числі 215 тис. військовослужбовців.
Варто відзначити що пунктом 2 цього ж Закону визначено, що в особливий період чисельність Збройних Сил збільшується на кількість особового складу, призваного на військову службу на виконання Указів Президента України про мобілізацію, затверджених Законами України.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України розпочалося виконання заходів мобілізації та мобілізаційного розгортання Збройних Сил України. Воно передбачало в першу чергу перехід військових частин та підрозділів на організацію і штати воєнного часу, а також формування нових військових частин та підрозділів відповідно до визначених мобілізаційних завдань. Виконання цих заходів передбачає збільшення чисельності в порівнянні з довоєнним періодом.
На сьогодні чисельність Збройних Сил України складає ту кількість особового складу, що дозволяє виконувати визначені завдання Силам оборони держави зі стримування збройної агресії ворога.
– Як, на Вашу думку, в українському війську змінився підхід до ведення бою?
– Війна з росією продемонструвала потребу в організації розроблення і впровадження нових зразків озброєння, таких як БпЛА (FPV-дрони), баражуючі боєприпаси, засоби РЕБ (РЕП) тощо. Вона внесла зміни в процеси управління діями військовослужбовців у режимі онлайн, зокрема використання новітніх автоматизованих систем управління.
Нові вимоги до обізнаності командирів тактичного рівня щодо обстановки на полі бою стали поштовхом до широкого використання безпілотних літальних комплексів, нових систем передачі інформації та цілевказання. Значно зменшилося застосування важкої техніки на полі бою завдяки широкому використанню дронів, протитанкових засобів та високоточних артилерійських систем.
Більшої ваги набули питання радіоелектронної протидії, подавлення засобів розвідки й ураження противника, організації маскувальних заходів та ретельного планування власних дій. Сили оборони України почали застосовувати західні практики, опановувати нову зброю та інноваційні технології. Продовжуючи навчатися, змогли відпрацювати власні підходи до підготовки та ведення бою.
Значна увага командирами всіх рівнів приділяється ретельному відбору та підготовці особового складу підрозділів, запланованих до виконання бойових завдань. Під час навчання є змога підготувати звичайного солдата до дій у надзвичайно складних умовах реального бою, зі швидкими змінами ситуації та значним фізичним навантаженням, надати йому психологічної стійкості та знань, які допоможуть досягти успіху та зберегти здоров’я й життя.
Упроваджується система управління, в якій кожен командир (відділення, взводу, роти), маючи в бою планшет, бачить цілісну картину поля бою, своєчасно отримує інформацію про перебування підпорядкованих підрозділів та дії противника, ефективно реагуючи на зміни в обстановці. Ретельне та якісне планування дій, підготовка військовослужбовців, наявність необхідних видів захисту, озброєння й навичок стали запорукою успіху під час виконання бойових завдань.
Враховуючи перевагу рф в повітрі та на полі бою, було відкориговано формат ведення бою та здійснено відхід від агресивної контрнаступальної тактики до тактики виснаження російських сил артилерією й ракетами дальнього радіусу дії, знищення логістики та резервів ворога в тилу. Зроблено акцент на веденні бою, підкріпленому потужною підтримкою артилерії, збереженні військ і техніки для подальшого великого наступу.
Освоєно новітні інформаційні операції, які дозволили ввести противника в оману та не дали можливості російській розвідці передбачити підготовку контрнаступу на Харківському напрямку.
– Чи змінився підхід до ведення бою рф?
– Військово-політичне керівництво росії ще заздалегідь проводило цілеспрямовану підготовку до проведення широкомасштабного вторгнення на територію України та швидкоплинної наступальної операції, що підтверджувалося спрямованістю стратегічних навчань та апробацією нових форм застосування військ.
Найбільш активно відпрацьовували питання досягнення переваги в морі та повітрі, ураження критично-важливих об’єктів високоточним озброєнням, застосування механізованих і танкових підрозділів у складі батальйонно-тактичних груп, висадки повітряних десантів в оперативній глибині та морських десантів на необладнане узбережжя.
Водночас модернізовані та новітні зразки озброєння російського ВПК, зокрема засоби вогневого ураження, розвідки, РЕБ, безпілотні авіаційні комплекси, проходили дослідження в реальних бойових умовах на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Кадрові генерали та офіцери рф обіймали ключові посади в армійських корпусах самопроголошених республік.
Протягом 2014-2018 років росія вперше застосувала батальйонні та ротні тактичні групи. Свою апробацію вони проводили в бойових діях у районах Дебальцевого, Луганська та Донецького аеропорту. Саме ці факти стали підґрунтям концепції застосування БТГр та відмови від дій на широкому фронті загальновійськових з’єднань. На той час усе це на думку керівництва рф мало забезпечити досягнення стратегічних цілей у майбутньому.
На початковому етапі широкомасштабного вторгнення росія намагалася знищити систему ППО ЗС України. Проте вона прорахувалася: абсолютну більшість підрозділів ЗС України вдалося завчасно вивести з-під ударів, що дозволило надалі ефективно здійснювати протиповітряне прикриття.
Отже, російські БТГр не мали ефективного прикриття від ударів з повітря, мали проблеми в управлінні та логістиці, не були готові до ведення зустрічних та оборонних боїв, а також довготривалих осадних дій великих населених пунктів.
Противник переоцінив можливі результати інформаційно-психологічної операції, не врахував спротив українського народу та активних дій з боку Збройних Сил України.
Після провалу операції «Київ за три дні» російські війська відмовилися від дій у складі батальйонно-тактичних груп та почали діяти у складі полків та бригад.
На напрямку головних ударів переважно застосовувалися вмотивовані штурмові загони ПВК, які виконували завдання в міській забудові без підтримки броньованої техніки. Цей досвід активно впроваджено майже в усіх мотострілецьких, танкових, повітрянодесантних з’єднаннях, що ведуть наступ. Зокрема до бойового складу бригад додатково введено штурмовий батальйон “Шторм”.
Водночас противник намагається зберегти сучасні танки та броньовані машини, тому все частіше у проривах використовує так звану одноразову піхоту з числа мобілізованих громадян росії. Сучасні танки переважно ведуть вогонь на відстані 6-8 км до лінії зіткнення із закритих вогневих позицій.
Майже всі важливі військові об’єкти противника прикриваються ешелонованою системою ППО та засобами РЕБ.
Найбільшу загрозу становлять ракетно-авіаційні удари із застосуванням літаків дальньої авіації, оперативно-тактичних ракетних комплексів "Іскандер”, гіперзвукових авіаційних комплексів Х-47М “Кинджал”, зенітно-ракетних систем С-300/400 та іранських дронів-камікадзе типу Shahed-131/136. Масоване застосування всіх типів ракет та БпЛА здійснюється з глибини території рф, що не дозволяє їх уражати на більшій траєкторії польоту.
Як бачимо, найбільшим ресурсом росії є людський. Тому наші Сили оборони й надалі стримуватимуть тривалі штурми ворожої піхоти.
– Яке озброєння зіграло вирішальну роль на полі бою?
– Ні для кого не секрет, що напередодні повномасштабного вторгнення ЗС України отримали від наших західних партнерів в якості допомоги ті чи інші зразки озброєння, якими одразу ж було укомплектовано бойові підрозділи. Зазвичай це були засоби оборонного бою, які використовували для враження бронетехніки противника.
У перший місяць повномасштабного вторгнення рф на територію України важливу роль відіграли надані нам країнами-партнерами протитанкові ракетні комплекси NLAW, JAVELIN та переносні зенітно-ракетні комплекси STINGER, STARSTREAK, PIORUN. Військовослужбовці мобільних протитанкових вогневих груп із засідок знищували колони бронетехніки противника та порушували логістичне забезпечення його підрозділів. Мобільні групи ППО, озброєні переносними зенітно-ракетними комплексами, нищили літаки та ударні гелікоптери, знищували десант противника в повітрі.
ЗС України завдяки матеріально-технічній допомозі країн-партнерів отримали західні артилерійські зразки озброєння, що за своїми тактико-технічними характеристиками переважають подібні зразки артилерії рф. Зокрема надійшли польові гаубиці М777А1, FH70 та самохідні артилерійські установки CAEZAR, AHS Krab, PzН-2000, М109, які в поєднанні з системами контрбатарейної боротьби та розвідувальними БпЛА дозволили Силам оборони знівелювати багатократну перевагу противника в артилерії та звести нанівець російську тактику «вогневого валу».
Із появою влітку 2022 року реактивних систем залпового вогню М142 HIMARS, а пізніше й М270 MLRS, противник поніс ще більш відчутні втрати в логістичному забезпеченні своїх передових підрозділів і був змушений переміщувати свої польові склади та пункти управління на відстань понад 100 кілометрів від переднього краю. Це призвело до збільшення логістичного «плеча» підвозу боєприпасів та матеріальних засобів, ускладнення управління військами, втрати наступальних спроможностей та переходу до вимушеної оборони (а з часом і до «жесту доброї волі» з правого берега Дніпра та евакуації з Херсона).
Під час ракетного терору взимку 2022-2023 років вирішальну роль у нівелюванні ракетної загрози та захисті нашої критичної інфраструктури від ударних БпЛА (типу SHAHED-131/136) відіграли зенітно-ракетні комплекси середньої дальності NASAMS, IRIS-T SLM та зенітні самохідні артилерійські установки GEPARD, які дозволили підвищити ефективність ППО до 75-80%. А сьогодні показники знищення засобів повітряного нападу противника іноді досягають навіть 100%. Із надходженням на озброєння в квітні 2023 року зенітно-ракетного комплексу PATRIOT протиракетний щит України посилився ще більше за рахунок збільшення дальності знищення аеродинамічних цілей на відстані до 150 км. Ми отримали надійний захист від балістичних ракет противника “Іскандер” та “Кинджал”.
Варто відзначити ще два зразки озброєння, які є нашими розробками й увійдуть до підручників військового мистецтва. Перший – це безпілотні морські ударні дрони SEABEBI та деякі інші, виробництво та бойове застосування яких змусило чорноморський флот рф забути про панування в північно-західній частині Чорного моря та до залучення значних додаткових сил і засобів для посилення охорони своїх морських баз та Кримського мосту. Другий – це FPV-дрони, що є значно дешевшими, але не менш ефективними засобами ураження техніки та живої сили противника, ніж протитанкові ракетні комплекси та артилерійські боєприпаси.
У подальших пакетах військової допомоги Україна чекає літаки F-16 та ракети з дальністю ураження цілей у 300-500 кілометрів, що дозволить Силам оборони України досягти ще більших успіхів на полі бою та звільнити нашу територію від ворога.
Євген Силкін