Генеральний директор
корпорації «Укртваринпром»
Сергій ГНАТЮК
Жодного разу ніхто з них не бив себе в груди і не клявся в патріотизмі. Але щоденно вони стверджують це своїм життям, демонструючи професіоналізм, наполегливість у досягненні мети, відданість справі. Будні і свята для них — передова лінія оборони інтересів держави. На ній важко, складно, навіть небезпечно для життя. Але навіть коли отримують рани лікуються роботою. Скажімо, Герой Соціалістичної Праці Володимир Погорєлов беззмінно очолює державне підприємство «Племрепродуктор. Степове» Миколаївської області сорок років. Усе витримувало його серце. Але коли так звані реформатори всупереч здоровому глузду, почали вимагати руйнації напрацювань десятиліть і повернення до дідівських методів господарювання, Володимира Григоровича звалив інфаркт. Йому б після пережитої кризи — в санаторій, а він — на ферму, захищати село й державу від невігластва.
Ось такі, мудрі й небайдужі, сорок років тому утворили корпорацію виробників свинини на промисловій основі. Тоді держава їй сприяла, адже йшлося про забезпечення інноваційного розвитку галузі. Двадцять років тому люди, які гаслами про любов до України прикривали власні інтереси, проголосили курс на руйнацію промислового розвитку. для корпорації розпочалися найважчі часи — боротьба за виживання, відстоювання здорового глузду та іміджу України як держави, що йде шляхом прогресу. Валились колгоспи, руйнували ферми, переробні підприємства. Господарства, що входять до корпорації, залишались острівцями надії на відродження, бо зберігали не лише виробничу базу, а головне — кадри і досвід.
У найважчі часи корпорацію очолював Іван Скибенко. Як батько захищає дітей, так він боровся за життя промислових господарств.
— Це ж абсурд, — доводив на всіх рівнях, — руйнувати прогрес і повертатись у печерний вік.
Вистояли. Час показав, що міць держави створюють не політики-одноденки, а професіонали. Вони зберегли не лише виробництво, а й конкурентоспроможність та імідж держави, що володіє передовими технологіями. Не завдяки, а всупереч офіційній політиці. Професіонали відстояли свою честь, а для країни — шлях інтенсивного розвитку галузі.
Їм важко. У них безліч проблем. Періодично вони збираються порадитись. На одну з таких зустрічей запросили тепер уже колишнього заступника галузевого міністра. Хотіли донести свій біль, підказати владі як краще господарювати. Не захотів чиновник слухати. Втік. Для нього головне завдання — відмітитися, засвітитись. Ці ж люди не відмічаються. Творять сьогодення. Вони не гості на чужому зібранні, а господарі власної долі і держави.
Про історію і сьогодення «Укртваринпрому» на прохання оглядача «Урядового кур’єра» розповідає генеральний директор корпорації Сергій ГНАТЮК:
— Знаменно, — каже Сергій Андрійович, — що положення про «Головтваринпром» (такою тоді була назва) затвердили 12 квітня 1972 року — у День космонавтики. Завдання ставилось чітке: вивести галузь на новий, звісно, вищий і якісніший рівень розвитку.
Першим начальником «Головтваринпрому» був Павло Чеботарьов. На його долю випало формування управлінського апарату, створення дирекцій будівництва нових потужних свинокомплексів з вирощування в рік від 24 до 108 тисяч голів кондиційних свиней. Його змінив Леонард Мельников. Тоді освоїли виробничі потужності.
На роки керівництва Миколи Роюка припав час розвалу соціалістичної економіки. Йому вдалося зберегти значну частину комплексів. Вистояли ті господарства, де керівники були справжніми патріотами галузі. Вони вірили, що кризу можна перемогти. На посаді генерального директора багато для цього зробив Іван Скибенко.
За роки його керівництва довелося працювати над продовженням реформування господарств, зміною форм власності. В той час виробничі потужності діючих свинокомплексів використовувалися лише на 40 — 50 %, а окремі реструктуризувалися, змінили напрям виробництва. У ті часи глибокої кризи виручка від реалізації свиней не покривала витрат виробництва. Державної підтримки галузі свинарства не було взагалі.
Нині відродження промислового свинарства проходить здебільшого за рахунок реконструкції діючих свиноферм і комплексів, введення в експлуатацію після тривалої санації раніше діючих тваринницьких приміщень. Цей курс повністю себе виправдовує.
За 40 років діяльності пройшло багато реорганізацій і реформувань. Нині «Тваринпром» — Українська корпорація з виробництва м’яса на промисловій основі. До її складу входить 55 підприємств, які розташовані у 18 областях України.
Питома вага корпорації в загальних обсягах сільгосппідприємств по чисельності свиней становить 22%, реалізації свинини — 31%.
На 1 січня 2012 року в підприємствах корпорації утримувалося 35,6 тисячі голів великої рогатої худоби, в т.ч. корів 13,1 тисячі.
Найбільшим виробником свинини є ТОВ «Агропромислова компанія» Запорізької області, де утримується 108,0 тисячі тварин.
Такі малята — звичні мешканці відроджених свинокомплексів. Фото УНІАН
Підприємства «Тваринпрому» мають потужну племінну базу. Створено і функціонує 49 племзаводів і 21 племрепродуктор із розведення 8 порід свиней вітчизняної і зарубіжної селекції.
— Життєздатність і популярність «Тваринпрому» стала можливою завдяки великому досвіду і активній роботі керівників підприємств, які вірять у важливість галузі із забезпечення продовольчої безпеки країни.
Усього ви досягли самовідданою працею колективів. Що потрібно від держави для розвитку успіху?
— Останні двадцять років динаміка виробництва залежала від імпорту свинини. Не секрет, що здійснювався він неконтрольовано. В Україну зі всього світу звозили не найкращої якості і не першої свіжості продукцію, збиваючи попит і ціни на м’ясо вітчизняного виробництва. Тому нам, виробникам, від держави потрібна одна допомога: забезпечення контрольованого імпорту свинини. Ми — за конкуренцію, але чесну і чисту. Переконані, що за рівних умов не поступимось. Галузь має потенціал забезпечувати не лише внутрішній ринок, а й працювати на експорт. Зважте ще на одну особливість. Стабільна робота тваринництва гарантує стабільний попит на зерно, підвищує його окупність. Ми даємо роботу машинобудівникам, які виготовляють обладнання для комплексів. Також сприяємо розвитку вітчизняної селекційної науки.
— У наш час корпорація — громадська організація, яка перебрала на себе від галузевого міністерства частину проблем координації роботи галузі. Зрозуміло, постають проблеми, які потребують злагодженої співпраці. Це вдається?
— Наші пропозиції міністерством сприймалися як актуальні і завжди підтримувалися. Зокрема, в 2011 році ми запропонували уточнити Інструкцію щодо заповнення форми державних статистичних спостережень. Нею передбачено знімання 3 % живої маси свиней, реалізованих на забій. Таким чином, штучно занижується виробництво свинини в живій і відповідно в забійній вазі як мінімум на 25 тис. тонн в рік за всіма категоріями господарств.
Крім того, значна частина кондиційних свиней реалізується фізичним особам для забою на м’ясо, а жива вага їх не включається у загальну реалізацію і споживання свинини. Таким чином, не потрапляє до обчислення щорічно лише по сільгосппідприємствах понад 60 тис.тонн свинини в живій масі, або близько 45 тис. тонн у забійній вазі. Отже, майже 70 тис. тонн свинини не обліковується статистикою при визначенні споживання свинини на одного жителя країни, а тому неправильно визначається баланс попиту та пропозицій м’яса і м’ясопродуктів.
Важливість цього питання в тому, що за нинішніх умов обліку принижується роль досягнень нашої зоотехнічної науки і, головне, наявні помилки в регулюванні ринку, а отже, ввозять у країну низькосортну свинину під прикриттям штучного дефіциту її вітчизняного виробництва. Керівництво міністерства зрозуміло нашу пропозицію і, сподіваємося, доведе її до логічного завершення.
— Життя і ваш досвід засвідчили виняткову роль професійного утворення для координаційної роботи галузі.
— Це відчули не лише члени корпорації, а й багато інших товаровиробників. Практично щодня до нас звертаються по допомогу і пораду керівники господарств, які не входять до «Тваринпрому». Нікому не відмовляємо, адже всі робимо одну справу.
— Мабуть, було б краще, якби всі виробники свинини стали членами корпорації?
— Так. Адже в цьому разі йдеться про переростання кількості в якість. Разом ми сильніші: досвідом, згуртованістю, можливістю відстоювати виробничі інтереси.
— Виходить, хто економить на членських внесках, втрачає на перспективі?
— Однозначно. Майбутнє — за самоуправлінням галузі. Чим швидше всі це зрозуміють, тим краще працюватимемо.
Микола ПЕТРУШЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Сергій ГНАТЮК. Народився 05.11.1955 р. в с. Збаржівка Погребищенського району Вінницької області. Закінчив Українську сільськогосподарську академію. В корпорації «Укртваринпром» працює з 1986 року і з 2003 року — генеральним директором. Заслужений працівник сільського господарства.