Нині, коли ситуація — не тільки економічна, але через бойові дії на сході країни, — залишається украй напруженою, на чільне місце виходить проблема безпеки: як підприємств, де люди працюють, так і їхнього житла, а також особистої. І якщо раніше, поставивши, скажімо, на вході в квартиру надійні броньовані двері, ще можна було на цьому заспокоїтись, то тепер життя переконує: про безпеку доводиться дбати серйозніше. Про те, що може запропонувати громадянам України Державна служба охорони, і водночас як живе сама служба, чим переймається і над чим працює, «Урядовому кур’єру» розповідає її очільник генерал-майор міліції Сергій БУДНИК.
— Сергію Івановичу, урядовим розпорядженням Державній службі охорони нещодавно додали роботи — відтепер у вашому віданні всі об’єкти стратегічного значення. Людей вистачає?
— Після відомих березневих подій довкола «Укрнафти» спектр роботи у нас справді розширився: маємо охороняти морські порти, нафтогазовий комплекс і, як ви зазначили, решту стратегічних об’єктів нашої країни. Є відповідні нормативні акти, ухвалені Кабміном, з переліком таких об’єктів. Ми працюємо над тим, щоб охопити їх усі надійною охороною. Саме тому набираємо працівників: заповнюємо вакансії, які були, і відкриваємо нові — під виконання поставлених завдань.
— Де берете кадри для ДСО, адже робота досить специфічна?
— У структурі Державної служби охорони, яка, до речі, повністю госпрозрахункова організація і кошти на прожиття заробляє самостійно — від зарплати до технічного забезпечення власної діяльності, — є два вищих професійно-технічних училища. Саме там і готуємо людей. Там навчається понад 200 чоловік, хоча потужність навчального закладу більша — понад 300 курсантів може отримати освіту. До цього року у нас не було потреби набирати стільки людей, а тепер з’явилася. Тож зараз працюємо з нашими підрозділами в областях: там відбирають кандидатів (з 18 років), які проходять відповідні перевірки і медичну комісію, а потім навчаються на охоронців.
Сплачують за навчання ті територіальні підрозділи, які направили людей. Мене іноді запитують, чи треба нашим курсантам для вступу в училище сертифікати ЗНО. Відповідаю: не треба, бо це вище професійне училище третього атестаційного рівня, акредитоване за першим рівнем вищої освіти, тож не передбачає необхідності такого сертифікату.
— Вчаться тільки хлопці чи є й дівчата?
— Є й дівчата. У спецпідрозділі є жіночий взвод, який надає послуги особистої охорони. Причому наші охоронниці нічим не поступаються колегам-чоловікам. Що це так, можна буде переконатися вже за півтора місяця — в кінці травня у Львові відбудеться відкритий чемпіонат України тілоохоронців. Окрім нас, а ми виставляємо дві команди — чоловічу й жіночу, братиме участь також Управління державної охорони, інші охоронні структури та гості з-за кордону.
— Якщо не зважати на те, що виникло останнім часом (морські порти тощо), кількість замовлень у вас збільшилася чи, навпаки, зменшилась?
— За час двох акцій, які ми проводили торік (це «Квартиру під охорону»), додатково взяли під охорону майже 10 тисяч квартир. Якщо говорити про об’єкти, які забезпечуємо охороною фізичною, там маємо певне зниження. Кількість договорів на встановлення технічних засобів охорони, навпаки, більшає. Наша робота взагалі націлена на те, щоб або замінювати там де це можливо фізичну охорону технічною, або поєднувати ці напрями. Дбаємо і про покращення діяльності груп затримання, які реагують під час спрацювання.
— Останнім часом, що, до речі, підтверджує офіційна статистика, почастішали крадіжки автомобілів. Державна служба охорони якось може зарадити цій біді?
— Так, звичайно. Ми надаємо послугу так званого електронного автомобіля: у разі незаконного заволодіння спрацьовує встановлена в авто апаратура, а наші люди відповідно реагують. Щоправда, ми цей напрям тільки розвиваємо, хоча в Україні є багато приватних структур, які надають такі послуги. Місцезнаходження автівки, якщо з’являється така потреба, відслідковуємо за системою GPS-координат, а потім уже правопорушника затримують.
Якщо йдеться про нові напрями, то ми хочемо запропонувати послугу тривожної кнопки, але не на об’єкті, а у фізичної особи. Приміром, для дітей: потрібен відповідний пристрій, це може бути телефон, у швидкому наборі якого (після батьків і дідусів-бабусь) є й ця кнопочка тривожної сигналізації. Перший важливий момент — батьки можуть бачити, де перебуває дитина. Другий: дитина — в разі виникнення нестандартної ситуації — матиме змогу натиснути кнопку, і спрацює сигнал для наших підрозділів. Сучасна техніка дає змогу визначити місцезнаходження особи з похибкою в 3 метри. Щоб розбудувати цю систему, можна використовувати звичайні телефони, які працюють на основі андроїда.
— Це те, що тільки впроваджуватимете, а серед спектра послуг, який уже надає ДСО, що найпопулярніше?
— Якщо йдеться про дохід, то найбільше нам дає все-таки фізична охорона. Це і охорона об’єктів, і відповідних підприємств, а також супровід готівки, різноманітних вантажів… Якщо ж про кількість договорів — це, звісно, сигналізації, таких договорів найбільше. У нас квартир під охороною понад 180 тисяч по Україні, а інших об’єктів — приблизно 120 тисяч. Тож можна сказати, що пальма першості тут саме за квартирними сигналізаціями. Хоча решта об’єктів, якщо в комплексі, таки переважують — договорів з надання послуг охорони маємо понад 300 тисяч.
— Ваші послуги недешеві, а є державні структури, які не мають коштів на серйозну охорону. Ті ж музеї, де зберігається чимало цінностей, в тому числі історичних. Але вони самі бідні, як церковні миші…
— Є така проблема. І у нас уже було кілька зустрічей — шукали шляхи її розв’язання, зокрема й з керівництвом Мінкульту, навіть доручення уряду щодо цього є. Тож ми працюємо, щоб методологію нарахування ціни за послуги узгодити з потребами передусім тих самих музеїв. У перспективі хочемо запропонувати проект законодавчого акта щодо звільнення музеїв від сплати ПДВ за послуги охорони. Це відразу знизить для них вартість нашої охорони на 20%.
Крім цього, ми пропонуємо музеям заміну фізичної охорони технічною. Але знову-таки через брак фінансування вони не можуть знайти необхідну суму і для цього. Біда в тому, що ми не самі вигадуємо ціну, не ставимо її, взявши цифри зі стелі: у нас є методика, від якої ми не маємо права відступити. Проте, маючи чималу дебіторську заборгованість за охорону музейних закладів, ми все одно охорону там не знімаємо. Скажімо, в Києві є кілька музеїв, які у 2013 році ДСО охороняла навіть без договорів: у них зовсім не було грошей, відповідно — вони з нами не уклали угоди, і ми, розуміючи відповідальність, передусім соціальну, таки забезпечили охорону цих музейних закладів. Щоправда, вже тепер — після судових рішень — нам потроху компенсовують ті затрати. Нині вони працюють більш-менш нормально і розраховуються за охорону.
— Школи ДСО теж охороняє? І у скільки це обходиться батькам?
— Охороняє, але напрями різні. Приміром, уже розпочалось ЗНО — охорону пунктів проведення тестування забезпечуємо ми. Вже практично всі області уклали з нашими підрозділами відповідні угоди. Ми працюємо і в школах. Укладені угоди у багатьох містах: і на надання послуг нашим працівником, і на використання тривожної кнопки.
Оплату вираховуємо з огляду на час і вид охорони. Якщо працює міліціонер, там ціна трошки вища, ніж цивільна охорона, адже в них різна структура зарплати. Якщо говорити про Київ, то година цивільних коштує від 38 гривень, міліціонерів — від 48. Година роботи співробітників «Титана» дорожча, але вони в школах не працюють.
— Сергію Івановичу, чого нині найбільше бракує ДСО? І як, на вашу думку, ці проблеми можна розв’язати?
— Відповідно до затвердженої концепції реформування органів внутрішніх справ до ДСО руки дійдуть щонайменше через три роки. Передбачено, що нашу службу (після ухвалення закону про зброю) виведуть зі складу МВС, а на її основі створять відповідну бюджетну установу, яка надаватиме послуги з охорони. Тож найнагальніша проблема — забезпечити охорону тих об’єктів, які визначені рішенням уряду.
І, на жаль, є проблема дебіторської заборгованості — клієнти наші не всі вчасно сплачують. Причини — і об’єктивні, і суб’єктивні. Якщо йдеться про об’єктивні, то бюджетні установи не мають змоги сплачувати за послуги вчасно, бо в них є затримки з фінансуванням. Але ми знаходимо можливість балансу, і наші люди отримують зарплату вчасно.
Ну і, звичайно, є нині серйозне питання щодо Луганської та Донецької областей. Там звільнили певну кількість працівників. Згідно із законом ми маємо сплатити їм вихідну допомогу. Сума загалом серйозна, але ми виплачуємо — в міру того, як наші підрозділи, які там діють, заробляють гроші. Тож із цією заборгованістю впораємося.
— До речі, ваші люди беруть участь в АТО?
— Так, уже понад 200 чоловік — у складі зведених загонів своїх обласних підрозділів — побували на сході. І поки, слава Богу, всі повернулися живими.
Лариса УСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Сергій БУДНИК. Народився 1965 р. у селі Софіївська Борщагівка на Київщині. Після школи, служби в армії закінчив юридичний факультет КДУ ім. Т. Г. Шевченка. Трудову діяльність розпочав слюсарем-складальником на ВО «Електронмаш» у Києві. З листопада 1991-го по липень 2002 року працював на різних посадах в органах внутрішніх справ.
У липні 2002-го був відряджений до Адміністрації Президента (згодом Секретаріату). 2008—2010 роки — заступник начальника департаменту ДАІ України. 2010–2014 рр. — начальник Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС. У 2014-му став першим заступником начальника департаменту ДАІ. Із жовтня 2014-го й досі — керівник департаменту ДСО при МВС. Заслужений юрист України. Кандидат юридичних наук. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів.
Ми в Google+