СІЛЬСЬКА ГЛИБИНКА
Тут самотужки придбали медобладнання, облаштували дитячий майданчик і мріють відновити фабрику
Як називати жителів населеного пункту з колоритною назвою Сердите? Невже сердиті? Забігаючи наперед, зізнаюсь, що за півдня перебування в селищі зустрів тільки одну сердиту персону - чорного собацюру, який не приховував своїх намірів не пускати нас до двору. Та коли спробував сфотографувати сердитого вартового, пес, опустивши хвоста, притьмом сховався до своєї буди. Мабуть, не захотів ганьбити імідж односельців і всього Сердитого.
"За двома зайцями" для медпункту
Історія селища бере свій початок у 1903-му, коли активно тривало заселення донецького степу. На пустирі розпочалося будівництво залізничної станції Сердита, що з'єднала вузлові станції Дебальцеве та Іловайськ. Чому саме Сердита?
Існує кілька версій походження назви. По-перше, це одна з підвищених над рівнем моря місцевостей донецького кряжа, де дмуть сильні, сердиті вітри. По-друге, буцімто під час будівництва залізниці робітники, посварившись із поміщиком Орловим, розгнівалися і так назвали станцію. По-третє, як кажуть, "шукайте жінку". Бо, мовляв, ті ж будівельники якось попрохали напитися води в місцевої жінки. А вона дуже сердито пояснила, що чоловік десь поїхав по воду і досі не повернувся. Інженер тоді пожартував: якщо жінка така сердита, так і назвемо майбутню станцію.
Чи є в селян причини сердитися зараз? Є, і чималі. Адже населений пункт залишився без підприємств-годувальників. Про них тут тепер нагадують тільки зупинки: "Заводська" - про комбікормовий завод, "Фабрична" - про центральну збагачувальну фабрику, закриту в 2002 році.
Похмурий "скелет" підприємства потужністю понад 1 млн тонн вугілля в рік не дає забути про часи, коли в селищі було 3,5 тис. мешканців. А після закриття "Сердитянської" тут зникли не лише робочі місця, а й припинили роботу медпункт, їдальня, лазня, АТС та клуб, що перебували на балансі фабрики.
У пошуках роботи нині сердитянці вирушають до Шахтарська, Сніжного, Тореза, Зугреса, Іловайська та інших навколишніх міст і селищ. Та навіть перетворившись на свого роду "спальний" населений пункт, Сердите нітрохи не нагадує безперспективне селище, що на очах занепадає і вимирає. Приміром, кілька років тому тут відновили автобусний маршрут Шахтарськ - Сердите, від якого відмовилися ще в 1990 році. В приміщенні селищної ради відкрили медпункт і аптеку. Причому всі позитивні зрушення голова селищної ради Віра Малова пояснює не тільки допомогою з боку спонсорів, а й ініціативністю місцевих жителів.
"У нас є активісти, за допомогою яких вдалося зробити немало спільних добрих справ, - розповідає вона. - А коли всі переконалися, що гуртом ми можемо й гори звернути, нікого не доводиться зайвий раз запрошувати допомогти. Саме так нам вдалося обладнати той же медпункт".
До речі, знаєте, як сердитянці збирали кошти для придбання медичного обладнання? Депутати селищної ради й активісти дружно пішли в... актори: взялися поставити спектакль "За двома зайцями".
Самотужки виготовили декорації й костюми, провели репетиції і запросили глядачів до актового залу. Аншлаг був гарантований, адже всім кортіло побачити "своїх" Голохвостого з Пронею. Білети вартістю 20 грн розхапали дуже швидко, а оплески тоді адресувалися, схоже, не тільки самодіяльним акторам, а й спільній добрій справі. Бо на зібрані кошти таки придбали медичне обладнання.
Усе найкраще - дітям
"Вже роздали слова і готуємося до нового спектаклю", - прохопилася Віра Малова. Отже, в селищі вирішили використати цей "театральний" досвід для реалізації наступних проектів. А таких тут немало. Взяти хоча б той же клуб, відкрити який намагаються в недалекому майбутньому.
Не бракує й інших цікавих задумів. Наприклад, давно "мозолить" очі старий терикон, що залишився від збагачувальної фабрики. Голова сільради не приховує намірів якось облаштувати і впорядкувати цю територію. Бо й справді - чого вона досі "гуляє"? Тим паче, сердитянці вже напрацювали досвід приведення в порядок занедбаних територій. Приклад - дитячий майданчик у центрі Сердитого.
"У нас тут здавна діє невеличкий
базарчик, - згадує Віра Малова. - І от якось бачу таку картину: молоді мами
сидять зверху на отих прилавках і колишуть малюків у колясках... Це ж сором, що
в нас тут немає навіть лавок, де можна було б присісти..." Зате поряд розлігся
пустир із бур'янами в людський зріст та купами сміття. Задумано - зроблено:
поступово цю "цілину" почали освоювати. Сердитянці тепер люблять згадувати, як
гуртом працювали на суботниках і недільниках. Роботи вистачило для всіх:
вивозили сміття та каміння, рівняли майданчик, облаштовували доріжки,
встановлювали лавки. А ще ж треба придбати гірки, гойдалки. Але ж за що, коли в
бюджеті Сердитого коштів катма? Тож у 2007 році взяли участь у конкурсі
міні-грантів, що проводить Донецька облрада, і виграли 8 тис. грн. От і
обладнали майданчик - спільними зусиллями цю територію перетворили на затишний
куточок для малюків і дорослих. Тепер селяни хочуть озеленити дитячий майданчик
і висадити тут хвойні дерева. А ще збираються відновити місцеву архітектурну
пам'ятку - стару водонапірну башту, що височіє поряд.
Впорядкований дитячий майданчик - тільки один переконливий доказ того, що в Сердитому всіляко дбають про наймолодших мешканців, яких тут не бракує. "Врожайним" став 2008-й, коли на світ з'явилося 30 немовлят, а в наступні роки народжувалось не менше 20 малюків. Малі сердитянці виховуються в дитячому садку "Сокіл", добра слава про який котиться округою. "Ніде більше тут такого не знайдете!" - не нахваляться ним місцеві жителі.
У дитсадку зараз утримуються 115 "соколят", яких щороку більшає й більшає. Приміром, торік у вересні в дитсадку відкрили ще одну - вже шосту вікову групу. "Найбільше нам допомагає птахофабрика "Шахтарська-Нова", де директором Віктор Гринюк, - розповідає завідуюча закладу Тетяна Титаренко. - Завдяки цьому тільки в останній час вдалося зробити капітальний ремонт котельні, придбати нові меблі, іграшки. Також відремонтували харчоблок, придбали нові котли, холодильник. А новорічним подарунком для наших вихованців стали 20 дитячих комп'ютерів, які придбали на кошти, виділені підприємством".
У захваті від подарунків тепер і дорослі, й діти. Малеча більше тішиться різноманітними іграми, а вихователі відзначають, що комп'ютери допоможуть дітям ще краще готуватися до школи, адже сучасна техніка дає можливість вивчати низку предметів, серед яких музика, математика, англійська мова тощо. До речі, іноземну тут вивчали й раніше: вже два роки її ази опановують вихованці середньої та старших груп.
А найвищою оцінкою місцевого дитсадка, яку довелося почути в селі, було: "Не гірше, ніж у місті!" Причому сердитянці в цьому настільки впевнені, що як цілком належне сприйняли такий факт: нещодавно "Сокіл" переміг у всеукраїнському конкурсі зі створення в дитсадках відповідних умов для перебування тут дітей, тож колектив отримав від профільного міністерства Почесну грамоту.
"Легко було закривати..."
Не менше підстав у сердитянців пишатися і своєю школою. Цей заклад має порядковий номер "13", проте називати його нещасливим ні в кого язик не повертається. Навпаки, школа має репутацію сильної, бо тут працює гарний педколектив і береже свої традиції.
"У нас є музей бойової слави. Цю роботу розпочинали ще в 60-ті роки, коли працювали гуртки червоних слідопитів, - пригадує директор школи Тетяна Івахно. - Ми взялися показати історію Великої Вітчизняної війни через долі наших земляків. Завдяки школярам та вчителям вдалося зібрати чимало цікавих експонатів".
Щоб ушанувати пам'ять героїв тих часів, колектив школи та рада ветеранів селища вийшли ще з однією ініціативою - з 2008 року ЗОШ N 13 названа на честь льотчика, командира винищувального полку Миколи Баранова, який у травні 1943-го загинув неподалік у повітряному бою. Перегодя вдалося встановити й місце падіння літака: залишки бронеспинки сидіння пілота тепер серед експонатів музею.
"У нашому селищі залишилося всього чотири ветерани війни, ми не обділені увагою, хоча в цілому все покоління, якому довелося воювати, заслуговує більшого, - вважає один із найстаріших жителів Сердитого ветеран війни та праці, 91-річний Олексій Гайворонський. - А щодо перспектив нашого населеного пункту, то, безперечно, його розвиток можливий лише тоді, коли тут вдасться відкрити бодай одне підприємство. Бо власними силами селищу дуже важко утримувати всі ті об'єкти, які вдалося зберегти".
"Легко було закривати! - зітхнув тутешній житель, махнувши рукою в бік бетонного "кістяка" збагачувальної фабрики. - А відкривати щось нове - то вже он для них". Чоловік кивнув на дорогу, де молода подружня пара котила візок з дитинчам. Що дасть поштовх для розвитку села в майбутньому? Відповідь на околиці спробував підказати тільки вітер, що споконвік свистів і сердито дув у тутешніх степах.
ДОВІДКА "УК"
Селище міського типу Сердите, що на Донеччині, розташоване неподалік від райцентру - м. Шахтарськ. Сердитянській сільраді також підпорядковані селища Дубове та Лобанівка. У Сердитому проживає 2138 осіб, кількість дворів - 853.