25-річна рівнянка Олена Т. пережила стільки, що й на найдовший вік цілком вистачить. У своє повноліття дівчина ввійшла зі складною хворобою серця і супутніми атиповими патологіями.
— Її міжшлуночкова перетинка розросталася наче на дріжджах, це заважало циркуляції крові, зумовлюючи іншіх відхилення. До того ж дівчина прийшла до нас круглою сиротою — її батьки померли. Тому допомога Олені була для нас не лише справою професійної честі, а й морального обов’язку, — розповідає завідуюча відділенням Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру імені Віктора Поліщука Юлія Драчук. — І тоді сам Бог послав до нас директора Інституту серця МОЗ України Бориса Тодурова. Він зробив усі додаткові обстеження й безкоштовно прооперував Олену. Через тиждень дівчина була вдома.
— Ось так, із конкретної людської долі, яку ми змінили на краще разом, розпочалася співпраця з Інститутом серця, — каже головний лікар центру Роман Шустик. — Тепер Олена живе повноцінним життям: вийшла заміж, народила дитину. Ми дали собі слово допомогти максимальній кількості земляків із хворобами серця, об’єднавши зусилля з іменитими колегами. Проводимо понад 10 тисяч ультразвукових досліджень серця на рік — більше на Рівненщині не робить жоден заклад. Утім, справа не лише в кількості: якість обстежень наших лікарів максимально збігається з діагнозами, які ставлять в Інституті серця. Це підтверджують понад два роки співпраці: фахівці інституту приїжджають до нас, консультують пацієнтів, встановлюють терміни оперативних втручань і за потреби госпіталізують до столиці. У такий спосіб проконсультовано приблизно 600 пацієнтів, 25 відсотків із них прооперовано, серед них діти. У післяопераційний період за ними наглядають наші фахівці.
— Немає спокуси бодай частину операцій проводити в Рівному? — запитую.
— Ще й як є! Адже маємо висококваліфікованих фахівців, які готові вчитися в колег. Утім, є головна, як на мене, проблема — сучасне медичне обладнання. Скажімо, на заході ті ж таки ультразвукові апарати підтримують фірми-виробники не довше п’яти років: далі настає їх моральне старіння. Ми ж витискаємо з апаратури навіть більше, ніж це можливо! Принаймні два наших «заслужених пенсіонери» працюють ось уже незабаром чверть століття.
Слухаю молодого, але досвідченого керівника і думаю: на які ж дива спроможні наші медики! Навіть на морально зношеному обладнанні вони вдруге дарують людям радість повноцінного життя.
— Уже, було, потроху готувався на той світ — не відпустили, — тепер полегшено зітхає пенсіонер Валерій Паньков. — Почалося з ішемічної хвороби серця, яку ще називають грудною жабою, переніс два інфаркти, інсульт. Дійшло до того, що вже нахилитися не міг — ну що це за життя? Аж тут випадково зустрів лікаря з діагностичного центру кандидата медичних наук Карину Саковську, вона й направила мене до Інституту серця в Київ. Кардіохірург вищої категорії Віктор Шевченко так і сказав: «Вам треба поставити три шунти», невідкладно прооперував. Це хірург і Людина з великої літери. Порівняно з тим, що було, почуваюся так, наче на світ народився. Тепер упевнений: у 65 життя тільки починається.
Скільки ще людей поставили на собі хрест, знаючи про невтішні діагнози? А скільки взагалі нічого не підозрюють про них, бо не мають змоги оперативно обстежитися? Відповіді на ці запитання треба шукати в доступності діагностики та лікування загалом і серцево-судинних патологій зокрема. Небайдужий Віктор Поліщук, ім’я якого носить Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр, замислився над цим чверть століття тому. В незалежній Україні він створив науково-медичний заклад, який, за його задумом, і мав працювати на випередження, щоб збільшити тривалість життя земляків. І хоч Лікаря з великої літери вже давно немає з нами, його дітище живе і розвивається: почути авторитетне слово тутешніх лікарів-науковців приїжджають пацієнти з багатьох областей України.
Серця, подаровані вдруге, — це лише один із напрямів роботи потужної клініко-діагностичної наукової установи. На підході — відкриття новітнього відділення репродуктології: попри те, що Рівненщина утримує першість за рівнем народжуваності в Україні, проблема безпліддя для багатьох сімейних пар доволі гостра. Нині відділення комплектують сучасною апаратурою, і, можливо, уже на Великдень тут з’являться перші пацієнти: Божу справу, переконаний Роман Шустик, найкраще починати саме в такий час.