Якою має бути наша конституція? Чи потрібні нам децентралізація та федералізація? На всі ці питання мають дискутувати, але не раніше, ніж коли українці спільними зусиллями здолають загрозу територіальній цілісності  Батьківщини.

Такою була позиція ініціативної групи вчених Одеського національного університету, виголошена ними під час зустрічі з пресою. Науковці, що поділилися тут своїми поглядами на ситуацію в країні, є представниками одеського Євромайдану, однак запевняють, що їхні погляди поділяє більшість викладачів та студентів вишу, а ректор не зміг долучитися до акції, бо зустрічався з міністром освіти в Києві.

У центрі уваги, звісно, була ситуація в Криму. Її не варто надмірно драматизувати, вважає  доктор економічних наук Сергій Якубовський. Він був на київському Майдані 20 лютого і каже: те, що нині коїться в Криму, все-таки має менш лиховісний вигляд — людей принаймні там не вбивають. Що ж до самої Одеси, то науковці запевняють: сепаратистський сценарій тут не пройде.

«Цього не допустять одесити, — зауважує доцент Володимир Дубовик. — За найавторитетнішими соціологічними опитуваннями, за від’єднання Одещини та її приєднання до Росії — навіть якщо припустити за можливе таке голосування — виступають не більш як чверть городян».

Втім, нинішнім подіям в Україні дехто з одеських науковців схильний приписувати, без перебільшення, планетарний масштаб. На думку доцента кафедри міжнародних відносин Сергія Глєбова, вони ознаменували собою кінець «постбіполярної системи», котра виникла після розпаду СРСР і фактично припинила своє існування в наші дні.

«Нині просто руйнуються ідеали, — зазначає доцент кафедри Конституційного права Ольга Садовська, котра питаннями євроінтеграції займається вже протягом 20 років. — Колись ми мріяли, що всі земляни будуть єдині й матимуть спільне міжнародне право, котрого ніхто не порушуватиме».

«Нині єдиний варіант продовження більш-менш мирних стосунків, — резюмує Сергій Глєбов, — це підписання таких правових документів між державами, які більше нагадували б комерційний контракт: коли прописані всі обов’язки сторін, можливі кризові сюжети та шляхи їхнього подолання».

Зважаючи на поточну ситуацію, завідувачка кафедри методів математичної фізики Наталя Вайсфельд констатує, що «в інформаційній війні ми не на висоті», і задля поширення правди про події в Україні пропонує задіяти широке особисте спілкування в межах наукової спільноти, в першу чергу — із вченими Росії. Цій справі, на думку науковця, могла б прислужитися Сотня Вербицького — неформальна фундація українських науковців, названа на честь активіста Євромайдану, вченого-геофізика Юрія Вербицького, закатованого під час акцій протесту.

«В історії були такі випадки, коли вчені, спільно з мас-медіа, руйнували позиції ідеологів війни», — каже Ольга Садовська. Однак дієвих союзників в особі російських вчених науковець не бачить: «Гадаю, в науковому світі Росії дуже міцний економічний зв’язок з правлячою партією, тож вони навряд чи виступлять проти неї єдиним фронтом. Але окремі групи вчених, особливо соціологи, політологи, економісти, вже подають свій голос».