Сільське господарство на Миколаївщині могло б стати галуззю, яка витягла б на достойний рівень усю економіку області. Якби важку працю селян високо цінували, та не встромляли палки в колеса керівникам успішних підприємств і самим підприємствам, якби кредитна й фінансова політика держави була більш сприятливою до аграріїв. Та навіть в умовах, що гальмують розвиток агробізнесу, на Миколаївщині є приклади вдалого господарювання. Один з них — державне підприємство «Дослідне господарство «Агрономія» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, що розташоване в Арбузинському районі.
З руїни — до процвітання
«Агрономія» — одне з провідних сільгосппідприємств не лише в Миколаївській області, а й на півдні країни. На жаль, склалося так, що певний період керівництво підприємства постійно змінювалося. І чи не кожен директор, залишаючи посаду, намагався щось із собою прихопити. Так за кілька років успішне господарство втратило величезну частину матеріально-технічної бази, накопичивши мільйонні борги.
А три роки тому директором в «Агрономію» повернувся Сергій Чмир, який очолював ДП у ті часи, коли підприємство й село перебували на піку розвитку. Коли будували дороги, магазини, стадіони. Господарство, в якому активно розвивали насінництво і тваринництво, вибилося на лідерські позиції в аграрному секторі Арбузинського району та області.
Та цього разу директорові дісталася спадщина не в найкращому стані: зруйновані споруди, банкрутство, повсюдний занепад. А треба було проводити посівну, виплачувати людям зарплату й загалом якось триматися на плаву. Завдяки організаторським здібностям керівника, вмілому менеджменту лише за три роки «Агрономія» повернула собі роль лідера. Підприємство знову динамічно розвивається, а багатомільйонні борги згадують як страшний сон.
— Господарство має в обробітку 4,5 тисячі гектарів землі. Крім того, ми орендуємо у власників паїв у сусідньому селищі Олександрівка ще 800 гектарів, — розповідає Сергій Михайлович. — Основний наш напрям — насінництво. Упроваджуємо сучасні технології, вивчаємо нові сорти. Маємо демонстраційне поле, на якому агрономічна служба проводить цю роботу. Розвиваємо й тваринництво.
«Агрономія» — один із найбільших платників податків в Арбузинському районі. Торік ми заплатили у півтора раза більше податків, ніж раніше. Підприємство державне, тому жодних зарплат у конвертах, працівники мають повний соціальний пакет.
У ДП працює 170 осіб. Середня заробітна плата — 4200 гривень. Крім того, тут допомагають пайками (майже 800 тонн зерна на рік), а наприкінці 2016-го вперше за довгі роки працівники «Агрономії» отримали ще й 13-ту зарплату. Не забувають і про пенсіонерів: кожному надали по 1,1 тонни зерна. Звичайно ж, люди задоволені. Є стабільна зарплата, робочі місця з гідними умовами праці.
Хто дбає,той і заробляє
Що стосується заробітків, не все так однозначно. Адже здебільшого дохід залежить від показників роботи кожного. Так доярки і дояри на фермі можуть отримати до 10 тисяч гривень на місяць, а механізатори — до 12 тисяч. Для села суми майже нереальні. Зрозуміло, що кожна родина тримає власне господарство — город, птицю, свиней, корів. Здають молоко чи продають м’ясо — ось і додаткова копійка до сімейного бюджету.
Особлива гордість «Агрономії» — тваринницький комплекс. На молочно-товарній фермі стадо з 950 голів великої рогатої худоби, з них 230 дійних корів. Обладнано пологове відділення, телят вигодовують і випоюють окремо. Торік «Агрономії» вдалося збільшити надої: 4800 літрів на одну корову, що на 1200 літрів більше, ніж у 2015-му.
А ще кілька років тому на фермах була повна руїна. На застарілій свинофермі завалилася стіна. Крізь дірявий дах пробивалися дерева, вікна без скла були затягнуті плівкою. Нині це сучасна будівля з металопластиковими вікнами і новітньою системою вентиляції, освітленням, автоматичними витяжками. В окремому приміщенні — вівці. Нещодавно «Агрономія» придбала півсотні племінних овець у науковому інституті тваринництва «Асканія-Нова», на світ вже з’явилося 33 малюки.
Не в кращому стані три роки тому була і молочно-товарна ферма. Старенькі поїлки вийшли з ладу, вікна закривали соломою. Приміщеннями гуляв вітер. Тепер у корівнику поїлки і транспортери нові, вікна — металопластикові. З’явився кормороздавач, а корми виключно натуральні з власного господарства — суданка, люцерна, тверді корми, а для збільшення жирності молока — пивна дробина. Раціон багатий і поживний. У літньому таборі обладнано механізоване доїння. Для зберігання молока придбали сучасний холодильник місткістю 3700 літрів. Він дає змогу зберігати величезні об’єми продукції за температури 3 градуси за Цельсієм.
«Агрономія» нагадує великий будмайданчик: частину приміщень реконструюють, інші споруджують. Це певна ознака того, що на підприємстві живуть не тільки сьогоднішнім днем, а й закладають фундамент майбутнього добробуту.
Тут десять складів для зберігання зерна. І вони не простоюють, адже пшеницю і ячмінь на підприємстві вирощують і якісно, і в достатку. Торік, наприклад, озимого ячменю збирали по 43 центнери з гектара. Продукція йде на переробні підприємства «Агрономії». У господарстві є власні млин, пекарня, ковбасний цех, крупорушка. Те, що виходить з них, відправляють у магазини. Продукцію швидко розкуповують.
Оновлюється і механізаторський комплекс підприємства. Величезним досягненням директора вважають купівлю техніки, та й сам директор пишається набутками. Він згадує, як нелегко доводилося раніше. Грошей зовсім не було, банки не давали ні позик, ні кредитів. Довелося звертатися в приватні підприємства, щоб засіяти землі. Після збирання врожаю розрахувалися з боргами, виплатили зарплати, заплатили податки й відразу ж вклали кошти, що залишилися, в техніку й будівництво.
Торік з’явився новий трактор німецького виробництва вартістю 195 тисяч євро, американська розкладна дев’ятиметрова сівалка з двома баками для добрив і насіння, іспанські сівалки для кукурудзи і соняшнику, новенький культиватор. Скрізь електроніка і повна автоматизація процесу. Механізатори кажуть: «повний фарш». «У нас невеликий штат — 12 осіб. Із такою технікою, звичайно, набагато простіше працювати: виробітки більше, механізатори не втомлюються», — зазначає керівник механізаторської бригади Юрій Мельников. Він розповідає, що на його пам’яті змінилося вісім директорів, ніхто з них не купив жодної одиниці нової техніки. Коли прийшов Сергій Чмир і заявив, що скоро буде нова техніка, механізатори сприйняли це з іронією, до останнього не вірили. Та вже переконалися, що у директора обіцянки зі справами не розходяться.
Турбот у директора вистачає. Він дбає про футбольну команду, дитячий садок «Теремок», ФАП, школу, церкву, допомагає пенсіонерам, інвалідам, бійцям АТО, опікується прийомними родинами.
Але й перепон у його діяльності чимало. Коли Сергій Михайлович вдихнув у господарство друге життя, деякі зацікавлені особи захотіли прибрати його з посади директора. «Агрономія», що лежала на дні і збирала по вісім центнерів зерна з гектара, була кілька років тому нікому не цікавою. Несподівано успішне підприємство, яке цілеспрямовано проводить технічне переозброєння і динамічно розвивається, стало затребуваним. Почалися всілякі перевірки контролюючих інстанцій у пошуках хоч якогось порушення. Директорові погрожували, тиснули й вимагали відмовитися від посади. Він вистояв, бо в нього вірять люди. Вистоїть і «Агрономія».
Ми в Google+