Буваючи в Кам’янському районі на Черкащині, обов’язково завертаю до Грушківського лісництва. Його господар лісничий Сергій Могила завжди радо приймає гостей, неодмінно ділиться новинками. І не тільки. Часом у його розповідях про буденні справи вчувається не тільки професійна зацікавленість, а й біль від того, що не все вдається.

Облік лісів необхідний

Останнім часом турбота про майбутнє зелених масивів займає дедалі більше місця в думках місцевих лісівників. Насамперед, вважають вони, слід навести порядок в обліку лісових ресурсів. Повну інвентаризацію лісів України вперше хотіли провести ще в 2004—2007 роках, але за браком фінансування цю справу так і не почали. Через кілька років інвентаризацію знову не провели з тих самих причин.

Недавно Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який створює підґрунтя для проведення нової інвентаризації. Вона вкрай необхідна, адже в умовах тотальної корупції наявний механізм обліку зарекомендував себе як малоефективний та необ’єктивний спосіб визначення достовірних даних щодо якісних та кількісних показників стану лісів та лісових ресурсів.

У Грушківському лісництві вже кілька років здійснюють електронний облік. У цьому майстрам допомагає спеціальна комп’ютерна техніка, завдяки якій на лісосіці виписують товарно-транспортні накладні. На кожну ділову колоду і на окремий штабель дров’яної деревини встановлюють спеціальні бирки, які засвідчують легальність лісопродукції.

Насправді, зауважує Сергій Могила, у державі чимало заліснених ділянок, але їх не позначено як території державного лісового фонду. Це сприяє корупції та непродуктивному використанню ресурсів. До того ж потребують заліснення південні області й райони, що безумовно поліпшить екологічну ситуацію на цих територіях. Що ж до Грушківського лісництва, то всі вільні площі тут давно заліснено.

— Більш як 100 гектарів за час, коли працюю, — розповідає лісничий, — ми додали до масиву лісів там, де їх не було. Юридично сільські ради передавали нам землі під Держлісфонд. За створеними новими насадженнями, звичайно, ретельно доглядаємо. Акація, червоний дуб добре приживаються на схилах. В акації розгалужена коренева система, вона тримає, закріплює ґрунт. Нині знайти землі для заліснення на Черкащині складно.

Бути чи не бути парку?

Дедалі частіше порушують питання про створення національного парку в Холодному Яру. Сергій Могила вбачає тут проблему. Під цей проєкт хочуть вилучити землі, змінити їхнє цільове призначення. Але, на його глибоке переконання, й без цього можна досягти мети, яку ставлять ініціатори ідеї.

«Адже хто заважає поліпшувати екологічну ситуацію? Ми, лісівники, всіма силами допомагаємо в цьому: будуємо рекреаційні зони, дороги. Але чи буде в разі створення заповідника достатнє фінансування для догляду за лісом, який ми створили? — розмірковує лісничий. — Маю в цьому великий сумнів. Головна лісоутворююча порода в нас — дуб. А в лісі більш як десяток порід, які ростуть швидше за нього. Ми доглядаємо його до віку ділового користування, щоб це було ділове дерево, а не бур’яни й кущі. Берест, клен, липа та інші породи ростуть швидше за дуб, але вони не настільки цінні. Та й жителі близьких сіл мають перед очима негативні приклади парків, коли землю вилучили, але ні адміністрація, ні місцеві органи самоврядування не дбають про ці території, іноді там виростають котеджі. Можна й не ходити далеко — проаналізуйте ситуацію в Трахтемирові на Черкащині».

Ліс дає нам життя, необхідні ресурси. Грушківські лісівники, як можуть, допомагають деревиною для потреб військових. Вони вважають, що всі свідомі українці на основі наших цінностей, зокрема історичних, мають об’єднуватися. Україна одна, потрібно берегти її на фронті й тут, у Холодному Яру, самому серці держави.

Краса рятує душу

На території Грушківського лісництва чимало цікавинок. Дивують вічнозелений тризуб із самшиту, який видно з космосу, великі шахи, оригінальні дерев’яні скульптури. І… триповерхова Ейфелева вежа заввишки 7 метрів, у якій є ліфт, що рухається, і відповідне освітлення — усе, як у паризькій. Ось тільки прапор на грушківській вежі майорить синьо-жовтий.

Ліс потребує щоденної турботи, каже Сергій Могила. Однак робота із зеленими насадженнями спонукає до творчості, виникає потреба робити щось незвичайне. Ось і намагаються реалізувати свої прагнення цікавими композиціями.

Приміром, декоративну конструкцію вічнозеленого герба України із самшиту створили ще дев’ять років тому й приурочили до 20-ї річниці Незалежності. Патріотичний задум втілювали в життя працівники державної лісової охорони. Для формування декоративного тризуба використали 300 дворічних саджанців самшиту, оскільки ця рослина відносно невибаглива до місцевих природних умов, морозостійка, дає змогу формувати різноманітні фігури й творчі ландшафтні задуми. Зелену композицію створювали із власного посадкового матеріалу, який вирощують у теплицях лісництва та лісовому розсаднику.

Постійно доглядають герб, формують крону кущів, аби вона зберігала форму та гарний вигляд у всі пори року.

Майстри лісництва — це люди з фаховою освітою, мають набір спеціальних інструментів. Самшит у дорослому віці поливу не потребує. Узимку працівниці лісгоспу іноді змітають із кущів сніг, якщо його випало дуже багато, щоб не зламало стебла.

Не прагнули вписувати тризуб у якісь книги рекордів, адже лісівникам просто приємно, що мають такий незвичайний зелений знак, зроблений власними руками для душі, а не для піару.