Селище міського типу Вапнярка Томашпільського району одним з перших у Вінницькій області торік наприкінці серпня створило ОТГ із селом Колоденка. Як нині живе громада?
Компроміс знайти легко
Щоранку Вапнярка, якій виповнився 151 рік, вітається за руку із селом Колоденка, історія якого більш як утричі давніша. У Вапнярці майже 8 тисяч жителів, а селі — лише понад 500. Це природно, що вузлова станція, створена прокладенням залізниці як проект інфраструктурний (отже сприятливий для бізнесу), розвивалася швидко. Між цими сусідніми населеними пунктами межа стерлася фактично і значною мірою соціально. Уже понад 20 років колоденківські діти ходять до школи у Вапнярку, а чимало їхніх батьків працюють на залізниці. Тож ініціатива уряду щодо об’єднання громад у даному разі юридично впорядкувала те, що життя саме рухало. Є згода ще кількох сільських рад приєднатися до цього селища як до базового задля спільного розвитку території. У ньому є лікарня, пожежна частина, музична школа, спортивний комплекс. Багато доріг ведуть у Вапнярку!
«Процес децентралізації неминучий. Не можна працювати в старих межах у сучасних умовах і за сучасних світових тенденцій. Знаємо, як система працює в Польщі, інших європейських країнах. Вони почали розвиватися після того, як повноваження й кошти пішли на місця. Це дало розвиток територій, залучення інвестицій, реалізацію нових проектів. Коли люди отримують кошти в громаді і використовують їх на розвиток громади, тоді можна планувати. І ми йдемо цим шляхом», — каже голова Вапнярської ОТГ Олександр Горенюк.
Тут залізниця — основний працедавець, також працюють промислові підприємства (наприклад, елеватор і молокозавод) та комунальні. Крім того, багато приватних підприємців стали на ноги і займаються виробництвом товарів, переробкою продукції. «Роботи вистачає. Треба лише хотіти працювати», — підкреслює Олександр Петрович.
У таких умовах і до впровадження децентралізації тутешня громада жила власним коштом. Проте не заможно: про це свідчить наявність багатьох проблем і те, що, наприклад, позаминулий рік (базовий перед створенням ОТГ) вона завершила без перехідного залишку в бюджеті. Нині картина інша. Якщо торік бюджет селищної ради становив майже 7 мільйонів, то цього року він сягнув майже 40 мільйонів гривень (разом з державною субвенцією). Очікують його перевиконання на 35%, а це майже 4 мільйони гривень додаткових надходжень. Тож тепер місцева влада не лише має за що робити конкретні справи на благо громади, а і стала безпосередньо зацікавленою у формуванні ресурсу розвитку.
Якщо у 2015-му бюджет селищної ради за власними надходженнями становив 5 мільйонів гривень, то цього року буде приблизно втричі більше. Він зріс за рахунок податку на доходи з фізичних осіб, орендної плати за землю тощо.
«Ми зосередились на тому, чим раніше ніхто не займався: доходи з фізичних осіб, доходи з підприємців. Не всі цим задоволені, але якщо люди живуть на території, то мають сплачувати обов’язкові платежі. Зробили нормативно-грошову оцінку землі, піднявши відсоткову ставку. Це дало позитивний результат за надходженнями до бюджету. Знайшли компроміс, як бути з городами, які підприємства свого часу надали людям, але вони їх не можуть оформити і податку не сплачували. Тепер укладаємо договір тимчасового користування землею під городництво. Люди відгукнулися і згодні сплачувати бодай символічну суму», — розповів Олександр Горенюк.
Підхід комплексний
Коли у Вапнярці взялися створювати відділення паліативної допомоги, то зіткнулися з тим, що нема технічної документації на приміщення (її випадково знайшли в архіві сусіднього району). Взяли на свій баланс школи, кинулися — а технічної документації на одну немає.
«Щоб нормально працювати, ми змушені виготовляти генеральний план селища, який дуже застарів. Проблем багато і в тому, що немає чіткої стратегії як напрацьовувати нормативно-правову базу в процесі приймання-передачі», — каже селищний голова. Він зауважив, що в закладах освіти цього року зробили ремонту більше, ніж за останні 10 років.
Поліпшення матеріально-технічної бази трьох шкіл і дитячих садків триває. Наприклад, у другій загальноосвітній школі на основі сучасних енергоощадних технологій (тепла підлога) завершують ремонт спортзалу. Селищна рада пише грантовий проект будівництва нового спортивного корпусу в першій школі, який свого часу будували з дерев’яних шпал, крім того, він віддалений від приміщення школи, що дітям незручно. Тож розвалять старі майстерні і на цьому місці збудують сучасні спортивний та обідній зали, майстерні. На наступний рік запланували утеплити фасади шкіл.
Об’єднана громада сформувала медичну мережу. Первинну — 2 ФАПи та амбулаторія, а також вторинного рівня: колишню лінійну залізничну лікарню селищна рада взяла на свій баланс. У ній є поліклініка і денний стаціонар на 25 ліжок. Залізниця обслуговує працівників за страховими полісами, що на користь медичному закладу. «Це один із чинників, який допоміг лікарні вижити. Страхування — справа перспективна, і ми плануємо укладати договори, щоб і працівники комунальних підприємств обслуговувати за полісами», — каже Олександр Горенюк.
У Будинку культури селища замінили всі вікна на металопластикові (у школах теж триває заміна). До слова, на сесії селищної ради передбачили кошти на придбання машини, яка подрібнює гілки на невеликі цурки, тож розчищатимуть вулиці, які позаростали, і водночас буде альтернативне паливо для двох ФАПів, селищної ради, школи, а також пожежної частини. Останню утримують шляхом поєднання інтересів і можливостей: два пожежні автомобілі та приміщення перебувають на балансі ДСНС, а зарплату пожежникам платить селищний бюджет. Крім того, його коштом у приміщення замість буржуйки встановили систему водяного опалення.
Своїм рішенням селищна рада надала погодження на розміщення в селищі мережі зв’язку компанії-провайдера, яка на умовах соціальної угоди безкоштовно (без абонентської плати) підключить комунальні установи ОТГ до інтернету: загальноосвітні школи, дитсадки, будинки культури. Безкоштовний бездротовий інтернет буде на стадіоні і дитячих майданчиках (три встановили цього року). А дотриманню правопорядку сприятимуть антивандальні відеокамери, які придбали і встановлять на залізничному вокзалі та в інших найбільш людних місцях.
Життя громади змінюється на краще. Це відбувається за державної підтримки: субвенція на освіту, медицину, розвиток інфраструктури. Допомагають і місцеві підприємства. Наприклад, елеватор безплатно надав посипний матеріал, господарства — техніку та пальне і спільними зусиллями висипали об’їзну дорогу довкола селища. Так зробили і частину дороги на вулиці Миру в Колоденці. Як зазначає староста села Станіслав Сідлецький, господарство «Кряж», яке орендує земельні паї, безкоштовно надає трактор з причепом для збирання сміття в селі. І в багатьох інших питаннях допомагає.
Гранти працюють
Цього року два проекти Вапнярської селищної ради перемогли в обласному конкурсі розвитку територіальних громад. Так, завдяки співфінансуванню з обласного екологічного фонду придбали новий сміттєвоз з турецьким обладнанням, що стало подією в житті селища. Начальник комунального підприємства «Вапнярське» (у селищі 2 комунальних підприємства, які планують об’єднати) Віталій Пийвода запевнив, що завдяки новій техніці підвищиться ефективність роботи і якість обслуговування населення. «Залишкова вартість трьох тракторів Т-40, якими вивозимо тверді побутові відходи, дорівнює нулю. Сміттєвоз замінить їх на великих маршрутах — обслуговуватиме багатоквартирні будинки, комунальні установи, залізницю, великих приватних підприємців», — каже він.
Коштом другого гранту (теж на умовах співфінансування) громада закупила і встановила контейнери для збирання органічних відходів, а також скла. На комунальному підприємстві власними силами виготовили понад 120 ящиків для збирання пластикових пляшок. Замовили і машину для їх пресування.
Селище переходить на роздільний спосіб збирання твердих побутових відходів. А один із місцевих підприємців вийшов із пропозицією заробляти гроші на смітті, себто встановити на сміттєзвалищі сортувальну машину. Комунгосп теж має таку ідею. Як буде, покаже час. Однак дуже важливо, що є бачення стратегії поводження з твердими побутовими відходами.
Представники об’єднаної громади в межах одного з проектів єврорегіону «Дністер» побували у п’яти європейських країнах, де вивчали досвід поводження з ТПВ. Заодно домовилися про співпрацю з двома польськими гмінами і підписали договір про співпрацю з молдавським містом Шолданешти. Якщо з молдавськими партнерами напрям культурний, спортивний і гуманітарний, то за сприяння польських колег Вапнярка хоче вийти на європейські гранти.
Потреба у цьому неабияка. Наприклад, зробити сучасним водопостачання громада власним коштом не в змозі, бо на це треба приблизно 40 мільйонів гривень. За обґрунтованого тарифу в 14 гривень за один кубометр води, вапнярці сплачують лише близько 10 гривень. Решту покриває місцевий бюджет. Збитковість послуги зумовлена тим, що обладнання місцевого водоканалу зношене, мережі старі, магістральні труби час від часу прориває, підприємство дуже енергозатратне. Уже майже 30 років на вапнярському водоканалі, який має понад сторічну історію, не проводили істотної реконструкції. Одне слово, треба будувати нову систему водопостачання і водовідведення.
До речі, забір води відбувається за 8 кілометрів від Вапнярки, бо на її території, по-перше, об’єми малі, а по-друге, вона не придатна для споживання. Тому державну субвенцію на розвиток інфраструктури тут використовують на виготовлення проектно-кошторисної документації будівництва нового водогону.
Ще торік крім Колоденської сільської ради до Вапнярки мали приєднатися ще кілька сільських рад, що і передбачено планом. Проте якщо Височанська і Марківська сільські ради підтверджують згоду, то Вербівська сільська рада замислилася. Як зазначає Олександр Горенюк, раніше середньорічний бюджет села Вербова становив 300 тисяч гривень, а торік воно отримало майже 800 тисяч гривень акцизного збору від АЗС, яка фактично розміщена у Вапнярці на вулиці Незалежності, але колись землю відвела сільрада. У будь-якому разі, спочатку створена ОТГ має показати результат, а вже потім предметно говорити про розширення.