ГЕРАЛЬДИКА
Побачила світ унікальна книжка "Україна. Герби та прапори", в якій зібрано понад 1200 зображень символів
Що ми знаємо про умовні зображення, що є символами і відмінними знаками держави, своєрідними художньо-графічними паспортами тієї чи тієї території, міста, роду або окремої особи?
Відомо, що старовинні герби вітчизняних земель та міст зафіксували для нащадків їхнє минуле, традиції, особливості. Це своєрідні історичні пам'ятки, розшифровуючи які за допомогою символів, спеціальної знакової системи чи стилізованих елементів, можна довідатися чимало.
Та за останні 20 років інтерес до герботворення помітно зріс і в сучасній Україні. З'ява книги, про котру йдеться, добра нагода бодай трохи дослідити нинішній стан вітчизняної геральдистики, її здобутки і пошуки, традиції, на яких грунтується день сьогоднішній.
Історія, поєднана з сучасністю
Нині важко уявити будь-який край нашої Вітчизни, його територіальні громади без такого атрибуту, як місцева символіка. Кожне місто чи район, а в багатьох випадках і селища та села прагнуть мати власні герб та прапор. Вітчизняний геральдичний ландшафт динамічно змінюється, набуває нових обрисів.
З часу дії Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (травень 1997 року), стаття 22 якого надає можливість територіальним громадам мати власну символіку, всі обласні і міські (республіканського та обласного значення) ради вже затвердили свої герби і прапори, переважна більшість районних рад на відповідних сесіях також розглянули питання про запровадження власної символіки.
Отож місцева символіка дедалі більше набуває ознак важливої складової державотворчих процесів, помітний її стрімкий злет останніми роками. Зазначимо, що у вітчизняному місцевому самоврядуванні гармонійно поєднуються як традиційні зразки гербів і прапорів, так і новаторські знахідки.
У них вкарбовані не лише визначні історичні події та знакові явища сьогодення, а й невмирущі надії і сподівання попередніх поколінь. Усе це віддзеркалює визначальні етапи державного будівництва, формування гуманітарних цінностей громадянського суспільства. Тож герби і прапори постають не просто символами, а є наочними свідченнями епохи, колоритними дороговказами сучасності.
Ошатна візитівка держави
А оскільки геральдична справа - невід'ємна частина нашого державотворення, то, певна річ, вона вимагає серйозної уваги істориків, художників, дослідників минулого, широкої громадськості.
У цьому впевнюєшся, гортаючи книгу "Україна. Герби і прапори", - плід творчості колективу Управління у зв'язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради і парламентського видавництва.
Автори й упорядники Олексій Нескоромний та Володимир Кисляк за сприяння Українського геральдичного товариства зібрали і дослідили символіку понад 600 місцевих рад і включили до видання понад 1200 зображень гербів та прапорів, стисло описавши їх. Йдеться про докладні вивірені матеріали щодо символіки областей та автономії, міст і районів, затверджених відповідними радами здебільшого за роки незалежності. Всі вони, як барвиста мозаїка, складають колективний геральдичний портрет нашої молодої держави та її історичних коренів.
Вранішнє сонце і золоте колосся
Отже, ми отримали не просто красиве видання, а поважне джерело нових знань про Україну. Перегорнемо його сторінки. На гербі Автономної Республіки Крим - грифон, якому ще з найдавніших часів надавали охоронної ознаки. Щит підтримують мармурові античні колони. А вгорі сонце, що сходить -символ відродження, тепла і світла.
При створенні герба і прапора Дніпропетровщини автори використали п'ять кольорів, традиційних для класичної геральдики.
Так, червоний - символ мужності, любові, щиросердності. Малиновий, широко вживаний у запорожців - ознака щедрості, порядності та величі. Синій утверджує вірність і чесність. Коричневий зазвичай передає колір обличчя та рук людини. Чорний втілює в геральдиці мудрість та обережність.
А ось герб Київської області: в блакитному щиті із зеленим тлом святий Юрій-Георгій на білому коні в золотих обладунках.
Центральний образ герба Луганщини - прадавнього козацького краю - золотий кінь на зеленім тлі. Представлений тут і байбак, віднедавна головний "синоптик", що вказує на прихід весни.
Цікава символіка Полтавщини: на малиновому тлі зображені лук зі стрілою та зірки, які вказують на історичну роль краю в обороні вкраїнської землі.
Багато про що розкаже допитливому читачеві герб Сумщини. Представлений на ньому золотий колос має 25 зерен за кількістю районів області, а хрест символізує духовність місцевих жителів. Золотий шолом - то знак історичного спадку Київської Русі.
Не менш захопливими міні-книгами є і герби районів усіх областей країни.
Так про Рахівщину, серце українських Карпат красномовно розкажуть золотий олень та червоний ведмідь, три зелені гори та срібна квітка едельвейса.
Імпонує простий та глибокий за змістом девіз на синій стрічці, що обрамлює герб Ульяновського району Кіровоградщини: "Праця породжує шану". Зображений на ньому щит стилізовано золотим пшеничним снопом та обрамлено срібним рушником, гаптованим синім з червоним українським орнаментом.
Самобутній підхід до герботворення виявили в Лебединському районі, що на Сумщині. У центрі - білий птах, праворуч від якого золотий колосок, а ліворуч - козацька шабля в піхвах. Нічого зайвого, проте символи, їхнє майстерне зображення багато що розповідають про цей чудовий куточок України.
Звісно, в газетному матеріалі не переповісти про всі 1200 зображень гербів і прапорів, уміщених у книзі: це треба бачити.
БЛІЦ-ІНТЕРВ'Ю
Трисуття - наш оберіг
Своїми враженнями ділиться відомий
столичний художник-дизайнер, автор
герба Києва Юрій СОЛОМІНСЬКИЙ:
- Це справді знакова книга, велика праця творчого колективу. З художньої точки зору видання цілісне, гармонійне. Місцева і регіональна геральдика популярна в багатьох країнах. Різноманітні її зразки можна віднайти в Інтернеті. Та якість роботи наших колег безумовно заслуговує поцінування. Завдяки їй ми отримали унікальне видання, яке на найвищому рівні презентує світу сучасну геральдику та вексилологію країни.
- Про що розповідає нам і світові українська геральдика?
- Завжди, коли цікавишся тією чи тією країною, шукаєш відповіді на три запитання: який народ там живе, яке його місце в світі та якою є його цивілізаційна місія. У стислій формі відповідь на них закодовано як правило у державному гербі. Буквальний переклад слова "герб" - спадок.
До речі, на відміну від державної символіки багатьох інших країн, глибокий, багаторівневий за своїм змістом і значенням знак Трисуття на гербі України містить відповідь на всі три запитання разом і є оберегом нації та держави.
Водночас, наш герб стверджує, що Україна - це європейське Середзем'я, центр сходження інтеграційних процесів у Великій Європі, відкрита світові держава. А публікація про геральдику всіх країв нашої землі створює багату палітру відтінків такої відкритості.
- Тобто можна сказати, що видання відбиває сучасний стан української геральдики?
- Безумовно. Геральдика це мова символів. До речі, ця її особливість - виразно говорити мовою символів сягає глибини віків. У середньовіччі, приміром, під час бою обличчя лицаря закривав шолом, а на щиті, яким він закривався, зображалися герби, що й містили інформацію про воїнів.
На жаль, після 1917 року в суспільстві було втрачено геральдичні традиції, розуміння її мови. Тодішня влада практично знищила геральдику, розпочавши цю невдячну роботу з лютого 1918-го, декрету про відміну станів. І лише за хрущовської відлиги наука і практика творення гербів почали відроджуватися. Але досить своєрідно: створювали не герби, а скорше, емблеми міст, що містили передусім зображення ремесел, заводів, шахт. Вони зазвичай були позбавлені головного елементу - історичного спадку і загалом не відповідали жорстким канонам геральдичної науки.
Будь-який герб розпочинається з щита. Є варязькі, готські, італійські, іспанські, а також так звані французькі (романівські) щити, якими послуговується Росія. Окремі українські художники, на жаль, воліють не заглиблюватися в історію, приміром, подекуди надають перевагу іспанському щиту, хоча це суперечить вітчизняній історії.
Зазначу, що в Україну традиція герботворення прийшла набагато раніше, ніж до наших східних сусідів. Тому не слід переносити в нашу практику і романівський щит, як це роблять переважно на Півдні і Сході країни, не шукаючи глибші джерела.
Істотною помилкою є і корона, яку надбудовують до багатьох гербів: це доцільно робити лише в містах, які були фортецями, як-от Кам'янець-Подільський, Хотин тощо.
- Отже, вочевидь нинішня ситуація з геральдикою має свої "плюси" і "мінуси". Що далі?
- На часі розробити національну концепцію творення геральдичних символів наших міст, селищ, сіл, районів і областей, визначити орган, який би компетентно встановлював "правила гри". Та й, напевно, 18 годин, які відведені нашими університетами для вивчення цієї дисципліни, замало, щоб достеменно розібратися в її особливостях. У Чехії, приміром, історики вивчають її упродовж чотирьох років.
Ви запитаєте: "А навіщо це нам?". Хоча б для того, аби не переривалася нитка історії, і через сто та більше років нащадки вивчали її через яскраві і зрозумілі символи, які презентують Україну в світі.