Цю простеньку скоромовку мої батьки використовували як жартівливий тест на знання української мови. Людина, яка мислить російською і повсякчас нею спілкується, часто виказує себе, вимовляючи «рябЄнькЄ» та «палянІцУ».

Я не вимагаю досконалої «паляниці» від наших чиновників. Хай говорять з акцентом, але все-таки українською. Бо нехтування урядниками державною мовою — заразне і небезпечне. Наприклад, його сліпо копіюють автори і герої серіалів. Як-от у свіжому творінні «95 кварталу» («Слуга народу»), де новообраний президент українською вимовляє принаймні одну з півсотні фраз. Ще гірше, що головний герой — учорашній учитель історії, який у столичній школі викладав свій предмет також російською.

Далі стереотипи поведінки серіальних кумирів копіюють споживачі маспродукту. А потім політики кивають на суржикомовний електорат, виправдовуючи своє небажання говорити державною мовою.

І що з цим робити? Та нагадати нашим слугам народу, що чиновники, які не послуговуються українською під час виконання своїх повноважень, порушують Конституцію України. Законодавче обгрунтування цієї тези недавно поширила у соцмережах юрист Ганна Маляр: «У нас частина міністрів, керівників ОДА, начальники поліції України й Києва під час виконання службових обов’язків не говорять українською.

Нині чинний Закон «Про державну службу» не зобов’язує держслужбовця знати державну мову. Депутати нинішнього проукраїнського парламенту весною не проголосували за внесення змін у цей закон. З 1 січня набирає чинності Закон «Про державну службу», підписаний Януковичем, який встановлює, що право на держслужбу має особа, яка вільно говорить державною мовою. Просто спілкується, без обов’язку її використовувати.

Проте у нас з вами є рішення Конституційного суду від 1999 року (справа про застосування української мови), яким встановлено, що «Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування».

Тобто чиновники, які не використовують українську мову під час виконання своїх повноважень, порушують Конституцію України!

Сергій Дрьомов, колишній держслужбовець, доповнює висновки Ганни Маляр: «У статті 10 Закону України «Про державну службу» серед основних обов’язків державних службовців визначено додержання Конституції України та інших актів законодавства України. Водночас у статті 1 Закону України «Про засади державної мовної політики» записано: «...державна мова — закріплена законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики тощо». Відповідно до статті 10 Конституції України, державна мова в Україні — українська. Тож системний аналіз зазначених та інших нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що кожен державний службовець України зобов’язаний знати і користуватися українською мовою!»

Погодьтеся: чудовий юридичний аналіз, вартий того, щоб цей текст великими літерами роздрукувати і вивісити на стіні кожного державного кабінету. І в гаманці не завадить нам таку пам’ятку носити — щоб, коли треба буде, поставити на місце чергового зневажливого до державної мови чиновного нахабу.

Наступний рік у нас в країні Президент оголосив роком англійської мови. Хороше починання. Але коли ж у нас буде рік (краще — століття!) Української?!