Є в нашого народу приказка: «Цвях тримає підкову, підкова — коня, кінь — людину, а людина — весь світ». Саме такі люди — фермер Микола Попов і його колектив, що тримають на раменах нашу державу.

З діда-прадіда трудяться Попови на врожайних чорноземах у Коровому Яру в Лиманському районі на Донеччині. Майже чверть тутешніх корінних жителів носить це прізвище. Батько Миколи Степановича Попова Степан Іванович — правофланговий механізатор колишнього радгоспу «Дружба», уславлений цілинник, орденоносець. Дід Іван Миколайович у 1930-ті був першим трактористом на селі, авторитетним і працьовитим. А ось прадід Микола Терентійович, на честь якого назвали нашого героя, орав кіньми і волами й часто приказував: ростити хліб — святе діло.

Що землі віддав, те й твоє

Біля глибоченького ставка, в якому клює рибка, у низині величезного байрака, який обжили ще у ХVІІІ столітті вихідці з Курської губернії, й роміщено базу фермерського господарства «Маяк» Миколи Попова. На великому чисто прибраному подвір’ї, захищеному з усіх боків високими деревами, розташувалися склади, ангари і техніка: трактори, комбайн, автомобілі, сівалки, борони та інший реманент.

Пан Микола гостинно запрошує до обійстя і знайомить зі своїм господарством. У сховищі ще є залишки багатого врожаю 2019-го — золотава «Богдана». Майже 60 центнерів на круг узяв її «Маяк» торік. Узяв завдяки співпраці з наукою. Її досягнення Попов використовує давненько, бо озброїла вона хлібороба інтенсивними технологіями. Застосуй їх правильно, вміло, по-господарськи — і будеш з урожаєм.

Фермер на перший план ставить сорти насіння зернових. У Харківському сільгоспінституті закуповує елітну озиму пшеницю «Богдана», а на Одещині — «Одеську мудрість» та озимий ячмінь «Дев’ятий вал». Цими елітними сортами засіяно озимі під урожай 2020-го. А перед цим обробили зерно мікроелементами.

У кожного поля — своє обличчя

Із цікавістю спостерігаємо за обличчям співрозмовника: «А яке воно в тебе, Степановичу?» А в нього воно обпалене сонцем, потемніле від степового вітру і вже де-не-де порізане глибокими зморшками. Руки справжнього орача. Сильні пальці хлібороба перебирають тугі зерна. Із задоволенням, як батько про улюблену дитину, розповідає про сорти, їхні особливості і властивості.

Уся техніка в «Маяку» — від вітчизняного виробника: трактори, комбайн «Славутич», сівалки й інший реманент.

«Треба не на словах, а справою підтримувати українську економіку. 2014 року купив дискову борону «Палада» з номером 32. Золото, а не агрегат», — ділиться думками Микола Степанович.

Є в господарстві й вітчизняний зерноочисний агрегат ОВТ-25. Продуктивність — 25 тонн очищеного зерна за годину. На протруювачі зерна (ПС-10) працює комп’ютер і керує всіма процесами.

Скільки покладеш, стільки й візьмеш

Не манною небесною впало все це добро. Нажито його тяжкою працею. У 1990-ті рвали жили Попови: Микола Степанович і його працьовита дружина Людмила Василівна з дітьми вирощували десятки кабанчиків й бичків на продаж. Вони і стали стартовим капіталом. А скільки десятків тисяч гривень взято у кредит! І під кабальні відсотки. Усі їх уже погашено.

Фермер Попов як благодійник уже сам підтримує земляків. Допомагає насамперед місцевій школі: олією, м’ясом, молоком, цукром, борошном, картоплею. Не перший рік передає не одну тонну високоякісного зерна у центральну районну лікарню і по 2,5 тонни — рубцівській та рідкодубській школам. Фінансово також підтримує ці заклади.

Позаторік разом з фермерами О. Рожковим і В. Гамаюновим надав на ремонт даху школи понад 200 тисяч гривень. Та ще й самі брали участь у будівельних роботах, їздили власним транспортом по матеріали у Краматорськ, Ізюм, Слов’янськ.

Це тільки найвагоміші справи, бо всіх не перелічиш. За скромними підрахунками, Попов надав грішми і сільгосппродукцією понад 300 тисяч гривень школярам рідного села, медичним закладам і просто нужденним тільки за останні шість років.

Нині «Маяк» міцно стоїть на ногах. Він уже став справжнім маяком для фермерських господарств Лиманщини та сусідніх Борівського й Ізюмського районів Харківщини. Йому є про що розказати і показати. Але найбільше багатство господарства — невеликий, але дуже працьовитий колектив у складі механізаторів-професіоналів Івана Гайворонського, Миколи Зайця та Віктора Князєва. Вони і сіють, і обробляють, і збирають. Одне слово, дружна сім’я.

Цієї весни обсіялися вчасно. Тепер завершують сіяти кукурудзу. Підживили озимі сорти «Одеська мудрість» і «Богдана» карбамідами з фунгіцидами.

Великі істини прості

Микола Степанович часто повторює, що науковець Тимірязєв назвав хліб найвеличнішим здобутком людського розуму. Досвідчений керівник Попов бере активну участь у фермерському русі Лиманщини. За його плечима велика школа непростого хліборобського життя. І він щедро ділиться нею.

Нещодавно тут провели районну школу передового досвіду «Моя земля — земля моїх батьків». Присутні з цікавістю слухали ґрунтовний виступ голови фермерського господарства «Маяк» у блоці професійного тайму «Особистість, кар’єра, успіх».

Микола Степанович образно розповів про те, як маленька зернина, перш ніж стати духмяною паляницею, проходить важкий шлях, скроплений потом хлібороба. Поділився новітніми інноваційними технологіями у своєму господарстві, наголосив на плюсах і мінусах агропромислового комплексу донецького краю.

А на завершення підкреслив, що українці здавна цінували і цінують понад усе хліб, сіль і честь. Хліб — то наше багатство, сіль — гостинність, а честь — людська гідність.

Микола ПАСІЧНИК
для «Урядового кур’єра»
Ігор ЗОЦ,
«Урядовий кур’єр»