«Міста, села, садиби були так оздоблені й замасковані тріумфальними арками, гірляндами квітів і ошатними архітектурними декораціями, що вигляд їхній обманював, перетворюючи їх у нас на очах на чудові міста, раптово споруджені палаци тощо».
Ось як описав так звані потьомкінські села очевидець французький посол при дворі катерини ІІ, який взяв участь у поїздці цариці до південних степів Причорномор’я. Намагаючись справити найкраще враження, організатори дійства помітно переборщили, і відтоді те назвисько бутафорного розквіту стало синонімом примітивних окозамилювання і показухи.
Історія тепер майже повторюється на окупованій рашистами території Приазов’я. Зруйнувавши ще навесні майже вщент Маріуполь, «нова влада» обіцяла відбудувати житловий сектор і відновити подачу туди електрики, газу і тепла до осені. Проте, «визволяючи» місто, росіяни істотно перестаралися з використанням зброї, а тому тепер просто безсилі перед масштабами руйнувань.
Натомість вони активно взялися до банальної показухи. Щоправда, не прикрашають руїни якимись архітектурними декораціями, а просто завішують їх величезними триколорами чи відповідними банерами із проросійськими гаслами. А місцевим жителям, для яких окупанти створюють видимість «чудового міста», загрожує холод.
«Головне для них, що звучить красиво…»
Наштовхнувшись на запеклу оборону приморського міста, рашисти змінили тактику: почали обстрілювати й руйнувати інфраструктуру. До того ж зазвичай використовували потужні зразки зброї: ракетні системи залпового вогню «Град» і навіть сучаснішу «Буратіно», а також авіацію. Зокрема не без допомоги тамтешніх зрадників-коригувальників російські загарбники прицільно били по критичних об’єктах життєзабезпечення міста. Уже в березні люди, які ховалися переважно в підвалах чи руїнах будинків, залишилися без електрики, води, газу, тепла і зв’язку. Велику частину маріупольців вороги перетворили фактично на безхатьків.
Питання: кого і від чого «захищали» рашисти, якщо від згубних обстрілів так чи інакше потерпіли відразу 90 відсотків житлового фонду? Як «демілітаризували» місто, якщо майже половина (40 відсотків) житлових будинків, які стали мішенями для ракетних систем чи потужних гаубиць, перебувають у такому стані, що взагалі не підлягають відновленню?
Це збагнули й самі окупанти і тому ще влітку почали зносити аварійні багатоповерхівки. Натомість власникам житла влада запропонувала підготуватися до переселення до так званого маневреного житлового фонду, який має всі ознаки потьомкінського. Тобто йдеться про чергову імітацію піклування про людей і показуху.
«Маневрений житловий фонд» — це те, чого в Маріуполі немає. Головне для них, що звучить красиво, а фактично це означає, що всіх виселять на вулицю: потерпілі мають збирати речі і йти куди завгодно.
Складна ситуація і довкола менш пошкоджених будинків, для ремонту яких від окупаційної адміністрації дуже голосно обіцяли кошти і будматеріали. Проте так і не дочекавшись компенсації, містяни взялися самотужки склити вікна й ремонтувати дахи. Вони гуртуються під’їздами, здають у ломбарди свої речі за безцінь, на виручені гроші купують потрібні матеріали та намагаються відновити власні оселі. А ломбарди контролюють колабораціоністи, які продовжують наживатися на горі маріупольців», — розповідає радник Маріупольського міського голови Петро Андрющенко.
Люди дедалі частіше нарікають на різноманітні схеми, завдяки яким представники окупаційної адміністрації віджимають нерухомість у знедолених містян. До того ж маріупольці вже втратили надію отримати замість втраченого житла обіцяні квартири в новозбудованих будинках. Ордери в кількох таких отримують переважно колабораціоністи, а ще родини росіян, завезені сюди. І певна річ, квартири обживають військові та представники силових структур рф. Інших шикують у чергу, кінець якої годі й побачити.
«За попередніми умовами окупантів, втрачену квадратуру житла обіцяли обмінювати лише на таку саму кількість квадратних метрів. А щодо відшкодування зруйнованої квартири, то ціна питання: 6 тисяч рублів за метр, а найбільша обіцяна сума компенсації — 100 тисяч рублів. З’являються і зміни, адже свого часу можна було подати заявку на відшкодування за частину нерухомості, та потім влада різко змінила умови, і тепер обіцяють компенсацію тільки тим людям, які втратили житло повністю.
Днями спробувала написати заяву на відшкодування згорілої дощенту квартири. Вдалося з великими труднощами. По-перше, треба зібрати стос документів та їх копій. По-друге, багато часу і нервів доводиться витратити у живій черзі, яку починають займати після четвертої ранку», — ділиться власним досвідом жителька Маріуполя.
«Ми замерзаємо! Дайте тепло!»
До речі, здогадуєтеся, який вигляд має активно пропагований окупантами маневрений житловий фонд? Ідеться про порожні квартири, власники яких зі зрозумілих причин змушені були залишити місто. І дехто з них поїхав звідти нещодавно, коли зрозумів, що обіцяного владою теплопостачання взимку так і не дочекається. А тепер група посадовців ходить будинками, ламає замки на дверях осель, опечатує, а потім вселяє туди інших людей, які згодні жити там навіть без опалення.
Зимовий холод і брак теплопостачання — це нині найгарячіша тема Маріуполя. Представники окупаційної влади, схоже, найдужче гріються, шукаючи і вигадуючи різноманітні причини, які начебто завадили щедрим обіцянкам відновити постачання тепла в житловому секторі ще восени. Наприклад, недавно на зустрічі з обуреними і змерзлими містянами із Центрального району, будинки якого підключено до котелень, лідер окупаційної адміністрації Маріуполя костянтин іващенко оприлюднив нову причину холодних батарей.
«Тепло подають до будинків у міру закриття теплових контурів. Однак якщо на ділянці до приймання тепла готовий тільки один будинок, то лише для нього запускати котельню не раціонально. Бо потужності котельні розраховано на подачу теплоносія набагато більшій кількості споживачів», — пояснив раціональний міський гауляйтер.
Зрозуміло, він не став нагадувати, чому тільки один відносно вцілілий будинок здатний приймати тепло. Чи де раптово поділася велика кількість споживачів, яких торік у грудні, січні та більшу половину лютого раціонально забезпечувала теплом котельня.
Збагнувши безпорадність влади, жителі південного, проте холодного міста діють раціонально: використовують електричні обігрівачі. І знову не вгодили окупаційній владі та вбогому стану об’єктів інфраструктури.
«Зростають навантаження на міські електромережі, трансформаторні підстанції працюють на межі. Масова експлуатація електрообігрівачів призводить до збільшення аварій та вигорання кабелів, які доводиться замінювати!» — обурюється ставленик росіян у владі й закликає жителів міста відповідальніше ставитися до споживання електроенергії. Він навіть повідомив про гуманітарну енергоощадну акцію: з 18 до 25 грудня представникам пільгової категорії населення видають економні лампи та батарейки. Один пільговик може розраховувати на три лампи і чотири елементи живлення, щоб надалі менше споживати електроенергії з мережі.
Фахівці та місцеві жителі змальовують таку картину: наприкінці грудня у Маріуполі доступ до теплопостачання мають тільки 20 відсотків людей.
«Бачимо, що майже щодня в соціальних мережах з’являються гасла-звернення на кшталт: «Ми замерзаємо! Дайте тепло!» І тут ключова проблема в тому, що росіяни зруйнували місто до такого рівня, що тепер для того, аби запустити електропостачання, тепло та водопостачання, доведеться дуже багато зробити», — підсумовує директор маріупольської громадської організації «Архі-місто» Андрій Марусов.
А тим часом справжні зимові холоди і значно більші навантаження на міські електромережі ще попереду. І містянам з огляду на рівень компетенції проросійської окупаційної влади, яка тепер роздає пільговикам батарейки, не позаздриш.