Уся країна допомагає військовим, які визволяють від терористів східні області України. «Урядовий кур’єр» розповідає, як тил відвантажує необхідне забезпечення учасникам АТО.
Лише за тиждень миколаївські активісти через соціальні мережі зібрали 45 тисяч гривень. Гроші пішли на придбання обладнання для військової частини, яка виконує свій обов’язок у зоні АТО. За словами ініціатора акції волонтера Іллі Шполянського, його друзі-військовослужбовці, які беруть участь в АТО, поскаржилися на брак найнеобхіднішого. Розвідникам, наприклад, не вистачає засобів спостереження та виявлення, засобів зв’язку.
«Мене особисто ця інформація неприємно вразила, — розповідає Ілля. — Склали список. На своїй ФБ-сторінці я опублікував прохання про збір коштів на купівлю необхідного обладнання, і люди почали жертвувати. Навіть мої близькі не вірили в успіх задуманого. Я особисто був вражений — люди перераховували і по 50 гривень, і по кілька тисяч. І от ми це зробили за дуже короткий термін. Я щиро дякую всім, хто відгукнувся, вдячний нашому чуйному народу, який готовий підтримати свою армію».
Отже, нашим військовим патріоти спакували вантаж: вісім біноклів різних модифікацій, п’ять пристроїв нічного бачення, паяльні станції та набори електрика, які вкрай необхідні саме цьому військовому підрозділу. Також передано вісім рацій, що пристосовані до екстремальних умов, з дальністю дії до десяти кілометрів.
Під час передачі обладнання стався неочікуваний випадок. До офіцера, який приймав вантаж, підійшов чоловік із таким собі радянських часів «дипломатом». Каже: «Прийміть. Це пристрій нічного бачення. З додатковим об’єктивом. Придбав колись для нічних фотозйомок». На запитання журналістів, чи не шкода розлучатися з такою дорогою річчю, миколаївець Володимир відповів просто: «Їхнє життя дорожче, ніж цей прилад. І Батьківщина дорожча». Щоправда, Володимир непокоївся, чи відповідатиме він вимогам військових завдань.
Відповіддю стала реакція військового, який буквально схопився за вкрай важливий для розвідника прилад та дякував чоловікові за дарунок. «Повірте, — зазначив офіцер В’ячеслав, — нам дуже не вистачає подібних пристроїв. Чим кращі засоби виявлення як радіотехнічні, так і електронні, тим менше треба підходити до супротивника. Якщо підходиш ближче, більша вірогідність виявлення. Тому подібні пристрої для нас як додаткове око. В нас немає супутникової розвідки. Ми можемо користуватися виключно тими даними, які нам видають із супутника дружні країни. Раніше ми користувалися даними російських супутників. Власних засобів стратегічної розвідки не мали ніколи. Наявна у підрозділі техніка дуже стара, ще радянського виробництва 60—70-х років».
Дарунок прийняв бойовий офіцер В’ячеслав. Зрозуміло, обличчя, прізвище, звання, частина — все це таємниця. З журналістами спілкується в «балаклаві». Не тому, що сам чогось побоюється, просто непокоїться за рідних. З’ясовуємо, що він пішов добровольцем уже у зрілому віці, зазнав кульового поранення в плече в зоні АТО. Три тижні лікувався у шпиталі, і знову повертається до своїх.
З коротких та вкрай обережних відповідей офіцера дізнаємося, що він народився в Росії, служив у радянській армії, живе в Україні. За національністю та відчуттями українець. «Свого часу батько мій, що родом із Західної України, за політичною статтею опинився у Воркуті, де познайомився з мамою, — продовжує В’ячеслав. — Коли моя Україна опинилася в біді, я пішов добровольцем, адже колишніх офіцерів не буває. Вважаю, що власний досвід та вміння ще Україні послужать».
«Я дуже не хочу, — сказав військовий, — щоби йшла війна на території країни. І ніхто з військовослужбовців української армії не бажає вбивати. До речі, зустрічають нас по-різному — від позитивних емоцій до повного несприйняття».
А ще додав, що під час Другої світової, афганської війн до військових приїздили з концертами, якось підтримували. Зараз — нічого. Єдиний варіант відпочинку — спати. Виявляється, хлопцям не вистачає не тільки біноклів та пристроїв нічного бачення. Не вистачає підтримки і тепла. Душевного, людського…
Авто й амуніція від сумчан
ПІДТРИМКА. На адресу 15-го батальйону територіальної оборони «Суми», бійці якого нині перебувають у зоні АТО на Луганщині, відправлено 21 легковий автомобіль. Таке рішення прийняли у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Сумській області. За словами головного державного виконавця відділу Оксани Ковальової, з проханням про підтримку сумських бійців до органів юстиції звернулися представники благодійного фонду, який діє при батальйоні.
Оскільки в розпорядженні управління ДВС перебували вилучені автомобілі, то на засіданні комісії вирішили передати їх сумському батальйону.
Тож тепер конфіскована техніка неодмінно послужить воїнам у виконанні поставлених бойових завдань.
Майже одночасно із цим подарунком «Суми» отримали суттєву допомогу від Київської регіональної організації миротворців та небайдужих мешканців Сумщини. Разом вони зібрали понад 800 тисяч гривень, на які придбали засоби індивідуального захисту бійців, намети, рації, спальні мішки, різну амуніцію тощо. Допомогу було передано цими днями на одному з блокпостів Луганської області.
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
Відправлено до Святогірська
ГУМАНІТАРНИЙ ВАНТАЖ. Перших 5 тонн гуманітарної допомоги вирушили з Рівненщини до щойно звільненого від терористів Святогірська на Донеччині. Продукцію, а також пальне надали 15 підприємств та фермерських господарств краю. Картопля, овочі, борошно, м’ясні консерви, макарони, гречка, мінеральна вода — це неповний перелік допомоги, яка поїхала до Святогірська. І це вже не перша машина, яку рівняни спорядили на схід.
— Я щиро вдячний землякам за їхню людяність та співчуття. У нас та українців зі сходу одна країна і одна доля, — каже голова облдержадміністрації Сергій Рибачок, який власним коштом теж закупив 50 кілограмів круп і в такий спосіб особисто долучився до доброї справи.
Що ж до земельних ділянок для учасників АТО, то головне управління Держземагентства вже має план-графік їх надання. Призначення ділянок, що належать до земель запасу, — для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Загальна їх площа — 545 гектарів.
Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
А багнет захистить серце!
ТИЛ — УЧАСНИКАМ АТО. Волиняни передали три сотні
розвантажувальних жилетів для бійців 51-ї механізованої бригади
Нині можна назвати безліч випадків, коли цивільні у регіоні допомагають тим, хто нині на вістрі боротьби за територіальну цілісність нашої держави. Ось і ці жилети закуплено за кошти місцевих підприємств. Зокрема, виготовлення двохсот із них оплатили будівельники ПАТ «Луцьксантехмонтаж № 536». Генеральний директор Ігор Чорнуха розповів, що підприємство, яке він очолює, опікується призваними до лав української армії волинянами ще з перших днів мобілізації. У березні товариство передало чотири спецавтомашини. Для армії закуплено та передано 80 акумуляторних батарей, більш як дві тисячі комплектів чоловічої білизни та одягу, майже півтисячі карематів. Допомагає підприємство армії та Луцькому прикордонному загону також і запчастинами до автомобільної техніки. Усього з початку бойових дій ПАТ надало майже 400 тисяч гривень спонсорської допомоги.
— Про потреби бійців ми знаємо з перших вуст, адже у складі учасників АТО — десять працівників нашого підприємства. Їм, до слова, на період несення служби ми зберегли середню зарплату, — розповів Ігор Чорнуха. — На жаль, один із мобілізованих — електрик з багаторічним стажем Віталій Махновець — загинув під Волновахою, інший працівник — Андрій Олексюк — поранений…
75 розвантажувальних жилетів профінансовано коштами, що зібрали за тиждень на благодійному рахунку Волинської обласної організації Товариства Червоного Хреста України. Благодійниками цього разу стали громадська організація «Християнська місія», ТзОВ «Зовнішкомхліб», ТзОВ «Волиньтабак», релігійні громади, окремі громадяни. Нині, як розповіла голова організації Валентина Пришко, товариство працює за кількома напрямами — лікування поранених, забезпечення їх медикаментами, медичний патронат постраждалих, забезпечення їх предметами гігієни та амуніцією.
— Розвантажувальні жилети для потреб армії ми розробили, коли в них виникла потреба, і з’ясувалося, що їх ніхто в Україні не шиє. Вони зроблені таким чином, що кожен універсальний за розміром. Адже з допомогою шнурування на спині їх можна за хвилину «підганяти» під ту чи ту чоловічу статуру. Для шиття використовуємо вогнетривкий брезент із льоноволокна, — розповів волонтер Вадим Курилович. — Жилети мають чотири кишені для магазинів до автомата Калашникова, стільки ж — для гранат. Передбачено спеціальні місця для індивідуального перев’язного пакета, засобу зв’язку, джгута, мобільного телефону. Знайшлося місце і для штик-ножа у чохлі. Його тепер можна носити на серці, що створює додатковий захист для життєво важливого органа. На правому плечі є невеличкий обмежувач, що запобігає сповзанню ременя автомата з плеча, а трішки нижче вшито невеличку амортизаційну подушечку. Вона зменшує навантаження на плече від відбою під час пострілу. Коштує один такий жилет двісті гривень.
Волинські швейники, які відпускають жилети військовим за собівартістю, вже відправили замовникам півтори тисячі цих виробів.
Представник військової частини сержант Микола Грушевський підтвердив, що їм дуже необхідна така амуніція, і подякував за підтримку армії.
Валерій МЕЛЬНИК,
«Урядовий кур’єр»