Якщо колись древні римляни вимагали хліба і видовищ, то сучасним українцям і насущного не треба — тільки дай повеселитися. Принаймні, такий висновок можна зробити з огляду на ту кількість торгово-розважальних центрів, що нині вже збудовані і ще будують. І не лише в столиці, а й у регіонах. Конче «необхідні» державі та суспільству заклади ростуть, як гриби після дощу, на тих клаптиках землі, де ще донедавна вціліли сквери та дитячі майданчики. У пресі пишуть, що за останні кілька років тільки в українській глибинці побудовано 600 тисяч квадратних метрів ТРЦ. Це так само, як було відкрито за попередні 15 років.

Щодо столиці, то тут цей рух набув справжньої маніакальності. Скажімо, неподалік станції метро «Чернігівська» за 150 метрів один від одного зводять два торгово-розважальні центри. Один на місці скверу біля самісінького метро, а другий трохи далі — на місці колишнього спортивного майданчика з футбольним полем, яке ніколи не пустувало. За нього громада довго боролася, однак даремно.

Чи потрібні такі розважальні центри жителям Лівобережжя, де позакривали мало не всі заводи та комбінати, які колись давали тисячам людей робочі місця і хоч якусь копійчину в сімейний бюджет, у них ніхто не спитав. Хтось за них вирішив, що саме таких «культурних» закладів тут бракує і всупереч волі громади виділив землю під будівництво. Бо й справді, колишні робітничі клуби і будинки культури відійшли у небуття разом із банкрутством балансоутримувачів, і на весь Лівобережний масив залишився один театр, і той у пристосованому приміщенні…

Із цим і справді щось треба робити. Та що? Не палаци ж для дітей та юнацтва будувати, не спортивні школи та ігрові майданчики відкривати. Та й залучити спонсорів під будівництво сучасної поліклініки чи лікарні у тому ж Дніпровському районі і співпрацювати з ними на принципах державно-приватного партнерства — не просто. Набагато легше під ширмою медичної реформи у поліклініці, розміщеній на першому поверсі «хрущовки», пофарбувати стіни, замінили подертий лінолеум і видати її за амбулаторію сімейної медицини. Відтепер не треба перейматися браком у мікрорайоні апарата УЗІ чи хоча б рентгенівського.

Напевно, всі ці проблеми сподіваються розв’язати з допомогою ТРЦ. Можливо, свідома громада врешті-решт стомиться боротися, позаливає очі оковитою в новозбудованих центрах і забуде не лише про театри, книгарні та музеї, а й про власне здоров’я і майбутнє дітей. Або ж, змирившись, відпочиватиме у таких умовах, як матусі з немовлятами, літні люди, бомжі й п’яниці впереміжку з бродячими собаками у брудному малюсінькому сквері на розі вулиць Гродненської і Алма-Атинської. Це, мабуть, для них зводять уже згадані ТРЦ поблизу метро «Чернігівська». Якщо ж там забракне місця, можна поїхати на Правобережжя, де цього «добра» вдосталь. Ось наприкінці травня введуть в експлуатацію новий ТРЦ на перетині вулиці Заболотного й Столичного шосе площею 50 тисяч квадратних метрів. Ото заживемо!