Певне, кожен хоч раз у своєму житті, зустрічаючи на вулиці жебрака з простягнутою рукою, мимовільно тягнувся до свого гаманця, щоб дістати інколи навіть ледь не останню копійку для милостині. І неважливо, якими мотивами керується в такий момент людина: співчуттям, жалем чи демонстрацією своєї великодушності, — вона творить акт милосердя до ближнього. Бо милосердя закладене в суті людській, у християнській моралі, в українському менталітеті. І навіть коли дізнаєшся, що твоя гривня витрачена не на шматок хліба, а на горілку, не надто нарікаєш, бо все одно тобі шкода знедоленого горопахи.
Щоправда, коли пізніше відкриваються очі і ми починаємо усвідомлювати, що частина таких бідаків — це професійні жебраки, які «заробляють» не харчів ради, а за примусом бандитів, котрим опісля кожної «зміни» віддають більшу частину зібраного, стаємо куди розбірливішими і не поспішаємо ділитися своїм трудовим заробітком.
З подібними ситуаціями доводиться стикатися часто, але сьогодні їх стало значно менше, принаймні у Харкові. Чи жебрацький бізнес підупав на силі, чи люди стали поміркованішими, але в електричках підземки та й біля світлофорів ряди жебраків значно поріділи. Їх місце зайняли липові волонтери, які заполонили у місті найбільш людні місця біля станцій метро. Екіпіровані яскравими накидками, скляними скриньками з фотографіями та страшними діагнозами хворих дітей, які потребують термінового і дорогого лікування, вони, спекулюючи на найвищих людських чеснотах, збирають кошти нібито на підтримку тяжкохворих, щоб після «роботи» покласти до кишені свою частку.
І серед них, щоправда, бувають ошукані ділками від брудного бізнесу, але більшість молодих людей свідомо згоджуються на подібне заробітчанство. Якось у розмові один харківський студент зізнався, що працює в благодійній організації волонтером і заробляє свій немалий відсоток від зібраних ним пожертв, бо стипендії вишу йому не вистачає навіть на елементарні потреби. А про те, що він та його роботодавці займаються шахрайством, хлопець і слухати не хотів. Мовляв, яку роботу знайшов, таку й виконує.
Як відрізнити отаких волонтерів від справжніх паладинів милосердя, дав пораду харків’янам начальник управління у справах сім’ї і молоді міськради Костянтин Підгірний. За його словами, доброволець, який збирає на вулицях кошти для хворих дітей, зобов’язаний бути не лише в спецодязі, а й мати низку документів. Він також поінформував, що у функції міської волонтерської організації збирання грошей не входить. А стежити за діяльністю нелегальних, які збирають кошти нібито на лікування дітей, повинні органи прокуратури і міліції.
Проте правоохоронці розводять руками: мовляв, немає заяви на шахраїв, немає й підстав з ними боротися. А як же тоді порушення Закону України «Про соціальні послуги», в якому поняття «волонтер» визначається однозначно: людина, котра добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер? Наскільки законними є бариші липових волонтерів, зібрані обманом і спекуляцією на доброчинності? Та навіть якщо й існує така правова колізія, що зв’язує руки у боротьбі з пройдисвітами, то на її розв’язання існує ціла армія депутатів, чиновників, яким ми платимо через податки їх зарплатню…
А можливо, це вигідно не лише ділкам? Тоді й справді щось дуже негаразд у нашій державі, бо це вже не політика й не економіка, а посягання на найсокровенніші традиції народу, в якого піклування про ближнього, взаємодопомога, підтримка в біді споконвіків вважаються найбільшими чеснотами. На мою думку, людці, що стоять на вершині піраміди ошуканства, значно гірші кишенькових злодіїв чи грабіжників, адже від останніх ми знаємо що чекати, а верховоди «чорних» волонтерів, паразитуючи на чужому горі, брудними чобітьми топчуть у душах найсвітліше, нехтуючи людською мораллю, християнськими заповідями, забуваючи (або й не знаючи), що найбільшим символом Божого милосердя є серце Ісуса. Вони не просто шахраюють, а ще й занапащають «молоду робочу силу», штовхаючи юнаків і дівчат на шлях порушення суспільної моралі, закону Божого і людського. Це справжній чортополох на полі нашої дійсності, а бур’яни, особливо зі вмістом отрути, слід викорінювати.