«Урядовий кур’єр» продовжує рубрику «Запитайте в експерта», започатковану 20 вересня. У першій публікації фахівець відповідав на запитання, пов’язані з усіма аспектами стягнення аліментів на дитину в судовому порядку. Сьогодні йтиметься про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя
«Я перебуваю у шлюбі з 2011 року, але спільне життя із чоловіком не склалося. Під час шлюбу ми придбали разом квартиру та автомобіль. Підкажіть, як мені розірвати шлюб та поділити придбане під час шлюбу майно?
Ольга Супрун,
м. Київ
Розлучення подружжя завжди є емоційним, болісним та спірним процесом. З вашого питання є незрозумілим, чи була народжена в шлюбі дитина (діти) чи ні, тому розглянемо всі випадки розірвання шлюбу.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них, а також за спільною заявою подружжя (або за позовом одного з подружжя) на підставі рішення суду.
Розглянемо перший випадок, в якому шлюб розривається органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.1 статті 106 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року за №2947-ІІІ (із змінами та доповненнями) (далі — СК) подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Згідно з ч.2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 за №2398-VI (із змінами та доповненнями) (далі — Закон), державна реєстрація розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них за їх заявою.
Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя (абз.2 ч.1 статті 106 СК). Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.
Відповідно до ч.4 статті 15 Закону, у разі якщо подружжя через поважну причину не може з’явитися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації розірвання шлюбу у встановлений для них день, строк такої реєстрації на письмове прохання подружжя може бути перенесений на інший день. При цьому строк перенесення державної реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подання заяви.
Якщо один з подружжя через поважну причину не може з’явитися для державної реєстрації розірвання шлюбу, він може під час подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу або впродовж місяця письмово повідомити орган державної реєстрації актів цивільного стану про згоду реєстрації розірвання шлюбу за його відсутності та зазначити місцезнаходження органу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого слід надіслати свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі надсилання письмового повідомлення підпис на ньому того з подружжя, який не може з’явитися, повинен бути нотаріально засвідчений.
Крім цього, шлюб може бути розірваний органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя: визнаний безвісно відсутнім; визнаний недієздатним (ч. 1 статті 107 СК).
Частиною 3 статті 115 СК зазначено, що розірвання шлюбу, здійснене органами державної реєстрації актів цивільного стану, засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Розірвання шлюбу, здійснене в порядку, передбаченому статтями 106 і 107 СК, повинно бути зареєстроване в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу. Про державну реєстрацію розірвання шлюбу робиться відмітка в актовому записі про шлюб.
Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Розглянемо другий випадок, в якому шлюб розривається в судовому порядку.
Відповідно до статті 109 СК, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.
Згідно зі статтею 110 СК, позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.
Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.
Чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. Крім цього, чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.
Відповідно до статті 112 СК, суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Слід зауважити, що відповідно до статті 68 СК розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).
Поділ спільного майна подружжя є складним питанням та таким, яке має багато нюансів при розгляді цієї категорії справ. Враховуючи, що в питанні зазначено, що за час шлюбу було придбано подружжям тільки квартиру та автомобіль, розглянемо це питання.
Законодавство України встановлює різний правовий режим майна подружжя, залежно від того, набуте воно ними до шлюбу чи після реєстрації шлюбу, чи існує між ними договірний режим майна, відповідно до підстав набуття майна — все це має значення при вирішенні поділу майна подружжя. Сімейне законодавство надає право подружжю на поділ належного йому майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, як за взаємною згодою під час шлюбу, так і при розірванні шлюбу та після розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 60 СК, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частиною 1 статті 69 СК, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Поділ майна може бути проведений в добровільному порядку, шляхом укладання нотаріально посвідченої угоди, а також примусово — шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Якщо шлюбним договором змінено передбачений законом режим спільної сумісної власності, то при розгляді спору про поділ майна подружжя суду необхідно виходити з умов такого договору. При цьому слід мати на увазі, що в силу ч. 4 ст. 93, ч. 1 ст. 103 СК положення шлюбного договору, що ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, порушують його права та інтереси, на вимогу такої сторони за рішенням суду можуть бути визнані недійсними з підстав, установлених ЦКУ.
Добровільний порядок поділу майна подружжя застосовується, якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток. Частиною 2 статті 69 Сімейного кодексу України зазначено, що договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 за №435-IV із змінами та доповненнями) (далі — ЦКУ) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, ця норма також поширюється на правочини за участю подружжя.
Слід зауважити, що спеціальних вимог щодо форми договору про поділ майна подружжя, об’єктом якого є рухомі речі, в сімейному законодавстві не існує, слід керуватися загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину (усна, письмова (електронна), які передбачені статтями 205-208 ЦКУ. На вимогу, зокрема фізичної особи, будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (ч.4 ст.209 ЦКУ).
У разі, якщо подружжю не вдається вирішити питання щодо поділу майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, в добровільному порядку, то даний спір розглядається у судовому порядку.
В судовому порядку поділ спільного майна подружжя відбувається у позовному провадженні шляхом подання одним із подружжя позовної заяви з відповідними вимогами до іншого з подружжя.
Пунктом 23 ППВСУ від 21.12.2007. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК), ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя зокрема можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами тощо.
Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд визначає розмір часток чоловіка та дружини в праві на майно та здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. Згідно з ч.1 ст. 70 СК, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч.1 ст. 60 СК).
Крім цього, слід зауважити, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї (ч.2 ст.70 СК).
Також слід звернути увагу, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч.3 ст.70 СК).
У разі, коли судом було визначено частки кожного з подружжя в праві на майно, здійснюється поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них.
Згідно з ч.1 ст. 71 СК, суд може винести рішення щодо поділу майна в натурі, цей спосіб можна застосувати щодо подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (ст. 183 ЦКУ).
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (п.25 ППВСУ від 21.12.2007. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя»). За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦКУ, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦКУ) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
В разі неподільності речі, згідно з ч. 2 ст. 71 СК України, вона присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України, присудження іншому грошової компенсації, замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦКУ (виділ із частки майна, що є у спільній частковій власності — ст. 364 ЦКУ, припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників — ст. 365 ЦКУ). При цьому розмір грошової чи іншої матеріальної компенсації визначається вартістю частки (ч. 2 ст. 364 ЦКУ).
Отже, якщо неподільна річ (наприклад, житловий будинок) не може бути реально поділена між подружжям, що, як правило, встановлюється на підставі висновку відповідної судової експертизи, а інший з подружжя не згоден отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію, попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні і залишає майно у їх спільній власності.
Звертаю увагу, що в процесі поділу спільного майна подружжя, крім майна, яке було набуте під час шлюбу подружжям, враховуються також боргові зобов’язання подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Слід зауважити й те, що відповідно до ч.2 статті 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Однак слід звернути увагу на те, що позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Розірвання шлюбу не породжує наслідків поділу майна, подружжя користується майном за згодою.
Розірвання шлюбу, а шлюб вважається розірваним з моменту набрання рішенням законної сили, не є відправним моментом для перебігу строку позовної давності, якщо при цьому не порушуються їх права на користування майном. Однак розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється по взаємній згоді колишнім із подружжя відповідно до положень ЦК України, оскільки в даному випадку презумпція згоди одного з подружжя на укладення іншим договору, вже не діє.
Прошу опублікувати в одному із номерів газети назви і адреси апеляційних адміністративних та апеляційних господарських судів, а також інформацію про те, на територію яких областей поширюється їхня юрисдикція.
В.В. Лисицький,
м. Житомир
Відповідно до Указу Президента України від 29 грудня 2017 року №455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» з 3 жовтня 2018 року, згідно зі статтею 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено роботу наступних апеляційних адміністративних судів, а саме:
► Перший апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку та Луганську області. Перший апеляційний адміністративний суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 15.
► Другий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Полтавську, Сумську та Харківську області. Другий апеляційний адміністративний суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 61057, м. Харків, майдан Театральний, 1.
► Третій апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області. Третій апеляційний адміністративний суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, 23.
► П’ятий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Миколаївську, Одеську та Херсонську області. П’ятий апеляційний адміністративний суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21.
► Шостий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ. Шостий апеляційний адміністративний суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 30.
Слід зауважити, що адміністративні справи (для прикладу — оскарження рішень державних органів) Окружного адміністративного суду АРК розглядаються Київським окружним адміністративним судом, адміністративні справи Окружного адміністративного суду міста Севастополя — Окружним адміністративним судом міста Києва, а Севастопольського апеляційного адміністративного суду — Київським апеляційним адміністративним судом.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя Севастопольським апеляційним адміністративним судом на тимчасово окупованих територіях територіальну підсудність адміністративних судових справ, підсудних Севастопольському апеляційному адміністративному суду, змінено. Розгляд таких справ забезпечується Київським апеляційним адміністративним судом. Проте адміністративні справи, що перебували у провадженні Київського апеляційного адміністративного суду, починаючи з 3 жовтня 2018 року, були передані для подальшого розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Сьомий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Житомирську, Хмельницьку та Чернівецьку області. Сьомий апеляційний адміністративний суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 48.
Восьмий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську та Тернопільську області. Восьмий апеляційний адміністративний суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 13.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» з 3 жовтня 2018 року, згідно зі статтею 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено роботу наступних апеляційних господарських судів, а саме:
Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області. Західний апеляційний господарський суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 79010 м. Львів, вул. Личаківська, 81.
Південно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Миколаївську, Одеську та Херсонську області. Південно-західний апеляційний господарський суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 65119, м. Одеса, пр. Шевченка, 29.
Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області. Східний апеляційний господарський суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13.
Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області. Північно-західний апеляційний господарський суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59.
Північний апеляційний господарський суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах апеляційного округу, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ. Північний апеляційний господарський суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А.
Слід зауважити, що Господарські спори (для прикладу — справи щодо договірних спорів між господарюючими суб’єктами) Господарського суду АРК, розглядаються Господарським судом Київської області, а господарські справи Господарського суду міста Севастополя — Господарським судом міста Києва, господарські справи Севастопольського апеляційного господарського суду — Київським апеляційним господарським судом.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя Севастопольським апеляційним господарським судом на тимчасово окупованих територіях територіальну підсудність господарських судових справ, підсудних Севастопольському апеляційному господарському суду, змінено. Розгляд таких справ забезпечується Київським апеляційним господарським судом. Проте господарські справи, що перебували у провадженні Київського апеляційного господарського суду, починаючи з 3 жовтня 2018 року було передано для подальшого розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Кіровоградську та Запорізьку області. Центральний апеляційний господарський суд розташовується та здійснює свою діяльність по відправленню правосуддя за адресою: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65.
Запитання можете надсилати на електронну адресу: expert@ukcc.com.ua