ЗУПИНКА НА МИТНИЦІ

Президент і Прем’єр у телефонному режимі розпочали діалог з росіянами щодо затримки вантажів на кордоні. Офіційні переговори та ситуація на в’їзді до сусідньої держави — головна тема номера

Журналісти «Урядового кур’єра» у вихідні побували на українсько-російському кордоні у трьох пунктах пропуску і поспілкувалися з водіями фур. Усі повідомляють про упереджене ставлення російських митників до будь-яких вантажів з України, що прямують до Росії. Транзит пропускають без особливих перешкод.

Харківщина. Водії фур непокояться за долю вантажів по той бік  кордону

 Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»

Налякані тривожними повідомленнями про транспортний колапс на українсько-російському кордоні, до пункту пропуску Гоптівка ми готувалися добиратися, долаючи затори із колон зупинених фур. Та попри наші побоювання, траса Харків — Бєлгород була на диво майже порожньою. А на самій Гоптівці проходили митне оформлення у звичайному режимі всього  дві багатотоннажні вантажівки, навіть звичних для цієї пори року легкових автівок з відпочивальниками-росіянами, що прямують зазвичай до Криму, було мало. 

І доки ми разом із прес-секретарем Харківського прикордонного загону Олександром  Москвіним  та старшим прикордонних нарядів у  міжнародному  пункті пропуску Гоптівка  Юрієм Неприлюком прямували в сектор  проходження великогабаритних  автомобілів, обидві  великовантажівки, що там стояли, пройшовши швиденько відповідні митні процедури, попрямували на російський бік. Наступну фуру довго чекати  не довелося. Хвилин через п’ять в  розчинені прикордонні «ворота»  заїхав  великоваговик, а за ним одна за одною прибули  дві автоцистерни.

Водій автоцистерни Ігор Мартиненко (ліворуч) знає, що українські вантажівки стоять тільки з російського боку кордону, а старший прикордонних нарядів Юрій Неприлюк (праворуч) каже, що накопичення транспорту з українського боку відсутнє. Фото автора

Знайомимося з водієм автоцистерни Анатолієм Северюком і цікавимося у нього, що куди він везе. Водій розповів, що їде в Росію з цукровим сиропом. І поки на нашому боці кордону, то все гаразд, а ось що буде з його вантажем, коли він перетне українсько-російський кордон і опиниться  на  другому  боці, не знає. Тому  побоюється.  Адже колеги-водії, а це 20 таких, як у нього, величезних бочок з дистильованим гліцерином, вже кілька днів стоять  на кордоні  у  Білих Берегах,  що в  напрямку Брянська.   Їх  там, за словами Анатолія, пропустили через російський  кордон, але загнали на митницю, і тепер вони стоять  без будь-якого руху  ще з минулого четверга.  Також  Анатолій розповів, що нині значно легше перетинати російський кордон тим фурам, що транзитом прямують з українським товаром  у Казахстан, Узбекистан чи інші країни.  А в тих його колег, що везуть продовольчі та промислові групи  українських товарів у Росію, виникають проблеми.  Буквально перед ним кордон у пункті пропуску Гоптівка перетнув товариш, який повіз у  Росію кабель, то він уже зателефонував  йому і розповів, що його вантаж зупинили для проведення замірів і таке інше.

Чув Анатолій Северюк і про те, що в Бачевську днями була 18-кілометрова черга з  українських фур. Він пояснив, що це напрямок українсько-російського кордону в Сумській області. Йому також  сказали, що за ніч цю чергу «розсмоктали». І  стояла вона на російському боці кордону.

 — А чи готувалися  самі до того, що й ваш товар  можуть пригальмувати  в Росії на невизначений час? Запаслися, наприклад, якимись харчами?

— Та де там, — бідкається Анатолій. — Я виїхав з дому із Вінниці у вівторок і поки шукав завантаження своїй фурі  українським товаром, у Росії оголосили справжню торгову війну. Я до цього зовсім не готовий, бо думав, що швидко повернуся. Завантажили мене у Дніпропетровську, а до Курська, куди прямую, недалечко. Тому багато харчів із собою не брав. Тепер хвилююсь, як воно буде. 

— А що ви везете в Росію? — запитую у водія  чергової фури Ігоря Мартиненка, який вслід за Анатолієм  заїхав у пункт пропуску.   

— Везу із Запоріжжя абразивний матеріал. Учора ввечері виїхав і сьогодні вже на кордоні. Потрібно ще подолати близько тисячі кілометрів. Кінцевий пункт — Леніногорськ, а розмитнення вантажу буде тут.

За словами Ігоря, він завантажувався в Запоріжжі спокійно, бо коли почув про величезні черги на кордонах, зателефонував диспетчерові. Той запевнив його, щоб не хвилювався, оскільки їхні вантажі  росіяни  пропускають. Але Ігор зустрів свого колегу, що повертався з Росії, перед Харковом, і той попередив, що наших нікуди не пропускають, усі стоять на російському боці,  бо там ніхто нічого не оформляє.  Але  Ігор сподівається на краще…           

Решта водіїв, з якими довелося зустрітися у Гоптівці,  також намагалися не впадати у відчай. Тим більше, що жодних черг ні в нашій присутності, ні, як стверджують прикордонники, в інші дні на цій ділянці  українсько-російського кордону не було.

— Такої проблеми, як накопичення транспортних засобів, у нас немає, — пояснює  Юрій Неприлюк. — За добу через наш пункт пропуску проходять від 100 до 200 вантажівок.  А на оформленні в літній період перебуває максимум 30 машин, що цілком нормально.  

Сумщина. Черг немає. Нарікання є

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»

Останніми днями тема прикордонних взаємин стала такою актуальною, що лише байдужий не обговорював її. Ось тільки точки зору — діаметрально протилежні: від нищівної критики на адресу російської сторони у навмисному блокуванні й затягуванні митного огляду до цілковитого спростування будь-яких проблемних питань. Що ж саме діється на сумській ділянці кордону, яка становить понад 560 кілометрів і є своєрідним індикатором у відносинах з російським сусідом?

Ось такі «черги» з кількох автомобілів на пунктах пропуску в Бачівську та Юнаківці. Фото Володимира КОВАЛЕНКА

Неділя. 10-та ранку. Біля міжнародного пункту пропуску Бачівськ — Троєбортне майже порожньо. Щойно під’їхали дві фури, приєднавшись до ще двох, які чекали своєї черги. І це у вихідний день, коли водії-далекобійники намагаються пройти всю процедуру прикордонно-митного контролю, аби з понеділка розпочати звичну роботу з безпосередньої доставки вантажів. Іншими словами, саме час пік.

Знайомимося з водієм великотоннажного автомобіля з чернівецькими номерами. Олександр Подря охоче розповідає, що трудиться на одній з відомих фірм, де виготовляють спортивне спорядження, зокрема лижі. У кілька російських міст везе їх тисячі пар — хоч і не сезон, але, як кажуть, готують сани, чи то пак лижі, влітку. Настрій робочий. Переконаний, що українських прикордонників і митників пройде швидко і без проблем.  А ось що стосується росіян, то співрозмовник не впевнений. Якщо раніше огляд на російському боці займав лише добу, то нині — утричі довше. Чому так виходить, Олександр не розуміє. До того ж, правоохоронці сусідньої держави не пред’являють якихось особливих претензій. Але стало більше уточнень та розвантажень-завантажень, повторних перевірок документів. Зрештою вантаж пропускають, але почуваєшся після цього так, ніби вчинив щось протизаконне.

А ось у водія з Молдови Василя Мартноса та його колеги зі Словенії Олександра Драгичевича таких проблем немає. Обидва везуть у Росію побутову техніку і прикордонними проблемами не переймаються. Переконані, що за кілька годин уже будуть на території Брянської області й до понеділка дістануться перших російських міст, де на них чекають. Водночас відзначають чітку і злагоджену роботу українських прикордонників і митників — з ними не було і немає жодних проблем.

 Спілкуючись із водіями, дізналися, що, виявляється, у російських митників є щось на кшталт норми чи плану з пропуску автомобільної техніки. Виконали завдання — байдуже, хто і скільки чекає в черзі. Тож цілком можливо, що і цей чинник певною мірою впливає на «погоду» на кордоні.

У пункті пропуску Юнаківка — Суджа чергу створювали дві фури. Але водій однієї з них, який представився Василем, повідомив, що чекає від власника вантажу додаткові документи, а інший, з Ужгорода,  вирішив відпочити — до цього провів за кермом майже 16 годин.

Тим часом на протилежному боці дороги вишикувалася чимала вервечка автомобілів, які щойно перетнули російсько-український кордон.  Серед водіїв, які пили каву і відпочивали перед новим трудовим днем, Іван Яцишин з Кам’янця-Подільського, що на Хмельниччині. Кілька днів тому він в’їжджав до Росії в пункті автомобільного пропуску Катеринівка Глухівського району з побутовою технікою і не відчув проблем. Каже, що чув по радіо про затори на тих чи тих ділянках, однак сам не зіткнувся з цим.

Опісля випало поспілкуватися з начальником відділу прикордонної служби пункту Юнаківка майором Юрієм Михайлюком. Він ознайомив з роботою підлеглих, а про черги сказав, що у них усе спокійно. А ще розповів, що кілька днів тому приїздили телевізійники, очевидно, теж почули про черги. Однак лише почули, бо так їх і не побачили…