Заступник голови
Волинської облдержадміністрації
Віталій КАРП’ЮК
Уперше за останні 20 років обласна статистика зафіксувала збільшення стада ВРХ — на 3,5 тис. голів порівняно з минулим роком. Це стало можливим, зокрема, завдяки підтримці держави, на яку можуть розраховувати 20 тисяч волинських родин. За перше півріччя, приміром, область виділила агровиробникам 7,6 млн грн і ще на понад 1,6 млн підсобили райони. Натомість допомогу вже отримали понад 10 тис. сільських трудівників.
Що в області робиться, аби на прилавках була своя яловичина, а не завезене з-за кордону м’ясо якихось екзотичних буйволів чи «невідомого походження»? Якою бачиться перспектива поліського молочарства? Що робить влада, щоб за однакових вкладаннях праці зросла продуктивність молочного стада? Які проблеми треба розв’язувати на загальнодержавному рівні, аби трудівник — селянин не був прирівняний до ледаря? Про це — у розмові кореспондента «УК» із заступником голови Волинської облдержадміністрації Віталієм КАРП’ЮКОМ.
100 гривень на молочну годувальницю
— Програма розвитку тваринництва — не лише економічний, а й соціальний фактор…
— Назву такий факт: в один із років недалекого минулого поголів’я ВРХ зменшилося в області на 20 тисяч голів. Причини цього можна по-різному оцінювати. Але для нас, управлінців — це жорсткий урок. Він яскраво продемонстрував, що утримання споконвічної годувальниці — корови може стати для сільського трударя невигідним… На щастя, за останні роки ці уроки ринкової економіки засвоюються. І аграрій працює не тільки косою та вилами, а й аналізує свою роботу.
Нині сформувалося розуміння, що саме сільська родина, що утримує корів, найчастіше самодостатня. Бо продуктами харчування забезпечує не лише себе, а й інших громадян. Адже надлишок м’яса, молока, сметани, сиру не зникає десь безслідно у просторах Всесвіту, а вживається нами, українцями. А відтак маємо допомогти цій родині економічно. Аби вона, як ще кілька літ тому, не позбавлялася маленького телятка, бо «не вигідно».
Прийняті урядом постанови №432 та №593 істотно полегшили підтримку селян. Робиться вона за рахунок виплати їм частини зібраних у вигляді податку на додану вартість коштів. Раніше ці гроші практично повністю поверталися в область на рахунки п’яти — семи великотоварних виробників молока і м’яса. А нині реально дають змогу відродити у пересічному селянинові почуття самоповаги, гордість господаря, що були знівельовані у попередні роки. Бо власник корови — уже господар! А є худоба у стайні — є глечик молока чи сметани на столі, а на полі — життєво необхідна органіка. Саме тому кожна друга із восьми прийнятих в області регіональних програм підтримки селян стосується тваринництва, зокрема — вирощування ВРХ.
— Що це за програми?
— Торік облрада затвердила кілька програм: з підтримки особистих селянських господарств області на 2012—2016 рр., розвитку тваринництва на 2012 —2015 рр., підтримки індивідуального житлового будівництва на селі «Власний дім» на 2012— 2017 рр., позаминулого — «Регіональну програму охорони родючості ∂рунтів». Цьогоріч на їх виконання з облбюджету піде до 20 млн грн. Пішли у село і 8 млн грн, які область отримала на підтримку м’ясного тваринництва одразу після візиту в регіон глави уряду Миколи Азарова.
— Розкажіть, будь ласка, детальніше про їх виконання…
— Перша передбачає придбання і безплатне надання доїльних апаратів особистим селянським господарствам (ОСГ) – родинним, сімейним фермам, які мають три і більше корів.
Декотрі селянські господарства, приєднуючи до своїх земельних ділянок земельні паї, створюють господарства, землеволодіння яких перевищують розміри деяких фермерських господарств. І худоби вони іноді утримують більше, ніж окремі фермери. Отож фактично проходить структуризація їх у сімейні, родинні ферми. Якщо торік таких було 860, то нині вже 2,5 тис. (утримують 8,5 тис. корів). До кінця року майже 800 з них за рахунок обласного чи районних бюджетів уже безкоштовно отримали чи отримають доїльний апарат.
— Отже, початок є!..
— Оцінити його може тільки той, хто хоч раз у житті доїв корів уручну!.. До того ж, родини, які утримують три і більше «годувальниць», в осінній період забезпечуємо безкоштовним жомом. А господарі з трьох адміністративних районів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, — ще й комбікормами.
Поставили завдання: у 2012-му фінансово підтримати понад 20 тис. селянських родин! Дотація власникам, які утримують трьох і більше корів, поки що невелика — 100 грн на корову. Але власники 2122 родинних ферм (або 86%) у першому півріччі вже отримали понад 700 тис. грн. Зайві ці гроші у їхніх бюджетах? Питання риторичне!
Високий генетичний потенціал та раціональна годівля — запорука високих надоїв! Фото автора
Їздимо на «мерседесах», а тримаємо корову-козу!..
— Підняття чисельності ВРХ — це, звичайно, добре. Але коли на вим’я багатьох поліських корівок подивишся, іноді аж заплакати хочеться — скільки ж там того молока бути може! Як у доброї кози?
— Ви абсолютно правильно акцентуєте на цьому увагу. Бо нині часто трапляється, що напрацюється людина біля тієї рябулі, а молока з неї — пару літрів. Їздимо на «мерседесах», а тримаємо корову-козу!..
Тому для покращення генетичного потенціалу, продуктивних якостей тварин у скотарстві в області нині розроблена та впроваджена в життя автоматизована система обліку селекційно-племінної роботи. А головне — до нас завезли з Німеччини 40 тис. доз сперми елітних голштинів, що, як відомо, у світі є чемпіонами за надоями. Аби наблизити специфічну послугу до селян, за два останні роки в області додатково відкрили 118 пунктів штучного осіменіння (всього їх — понад 500).
— Але ж нині чимало селян тримають бугаїв і роблять свій невеличкий бізнес…
— Аби йшли не до приватника, який тримає невідомо якої крові плідника, ще частково здешевлюємо вартість штучного осіменіння корів і телиць. Агроформуванням уже спрямували майже 0,5 млн грн за 8 тис. осімінених корів у вигляді 100-гривневої компенсації за кожне таке втручання зоотехніка. Ще майже 400 тис. грн маємо відправити на сільради — для понад 6 тис. власників ОСГ. Наслідки цього селяни зможуть повною мірою оцінити через кілька років, коли корови, у жилах яких тектиме кров знаменитих, каталожних голштинів, почнуть давати надої.
Збереженню поголів’я ВРХ, яке раніше чи не після народження майже все йшло під ніж, сприяє й те, що селянам почали активно виплачувати дотації за збереження молодняку. Розмір може сягати тисячі гривень за голову — це коли бичок чи теличка «доведений» до віку від 9 до 15 місяців. За перше півріччя гаманці понад 8 тисяч родин стали багатшими на 3,9 млн грн.
Господарі, які тримають по три і більше корови, отримали з облбюджету компенсацію по сотні гривень на голову. Тепер для такої підтримки передбачають кошти і районні бюджети. У Любешівському районі, наприклад, кожен власник ферми отримав ще по 500 грн на корову. Процедуру отримання коштів спростили до мінімуму — тільки працюй! І результати в районі не забарилися…
Я переконаний: якби державний бюджет відшкодовував людям по 1000 грн на корову, у нас в тваринництві революція відбулася б! Ми мали б удосталь українського і молока, і яловичини. А так… тільки цього року з Польщі ввезли 120 тис. тонн м’яса.
Про трактори і громадські пасовища
— Але, щоб заготовити корми для трьох чи більше корів, дідівською косою не намахаєшся!
— Тому в області, де люди й так мають 35 тис. тракторів, ми спростили шлях до придбання техніки. Цю проблему розв’язуємо через спрощену процедуру кредитування спеціального фонду програми «Власний дім». Тепер господар за дві години може оформити кредит на придбання трактора, а відсотки за нього гасяться за рахунок обласного бюджету. З грудня минулого року, коли почала діяти ця програма, майже 70 волинян уже купили собі техніку, яка полегшить їм працю.
Ця ж програма, до речі, допомагає людям, у яких сутужно із коштами, придбавати корів. Півсотні волинян уже придбали їх за пільгові кредитні ресурси «Власного дому».
— Але корову і пасти десь треба...
— Площі, які використовуються для випасання худоби, справді потребують перезалуження, створення належного травостою. Окремі громади, де найкраще організована заготівля молока і м’яса, цього року вибороли право провести залуження пасовищ за рахунок спецкоштів облбюджету, які надходять у порядку компенсації за втрату сільгоспвиробництва, та коштів фонду охорони навколишнього природного середовища. Планується створити громадські пасовища на 230 га на територіях 11 сільських рад, які стали переможцями за підсумками роботи минулого року (загальна кошторисна вартість робіт — 580 тис. грн).
Окрім того, облдержадміністрація пропонує створити громадські пасовища за дольової участі районних бюджетів і бюджетів 25 сільських рад. Обласний бюджет спрямував на це півмільйона, сільські бюджети — ще 220 тис. грн. Результат — Волинь стала лідером у країні за кількістю прийнятих від фізосіб-селян документів для виплати дотацій за молодняк худоби. Отже, процес пішов! А це означає, що незабаром ми таки матимемо більше свого, українського, молока і м’яса!
ДОСЬЄ «УК»
Віталій КАРП’ЮК. Народився в с. Борщівка Волинської області. Закінчив Львівський лісотехнічний інститут. Працював різноробом, шофером, техніком-лісоводом, лісничим, заступником голови і керівником колгоспу «Україна». Представник Президента України в Ковельському районі (1993— 1994 рр.), голова Ковельської райради (1994—1995 рр.) і Ковельської райдержадміністрації (1995— 2005 рр.). Має досвід роботи помічника-консультанта народного депутата України, радника першого віце-прем’єр-міністра. З квітня 2010-го — заступник голови Волинської облдержадміністрації. Був обраний депутатом трьох скликань Волинської облради. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Подякою Прем’єр-міністра України та Почесною грамотою Кабміну.
Валерій МЕЛЬНИК,
«Урядовий кур’єр»
КОМЕНТАР
Борис КЛІМЧУК,
голова Волинської облдержадміністрації:
— Нині область має 125 тис. корів, і це — один із найкращих показників у державі. М’ясне поголів’я, представлене, до речі, волинською м’ясною породою, нараховує понад 16 тис., що становить п’яту частину загальнодержавного м’ясного стада ВРХ.
Область дедалі впевненіше виходить на експорт власного зерна. Лише за перше півріччя волинські аграрії виробили агропродукції на 1,4 млрд грн. У цьому — заслуга і особистих сільських господарств, родинних ферм. Глибоко переконаний, що держава має законодавчо встановити відповідний статус і соціальний захист людям, які в родинних фермах працюють на її продовольчу безпеку. Вироблені ними молоко, м’ясо, сир, масло — не у космос полетіли, а спожиті нашими людьми!