У час, коли знаменитий херсонський кавун опинився в окупації в буквальному розумінні, його доволі успішно замінює соковита ягода, вирощена на Закарпатті. Її тут культивують, звісно, не в тих масштабах, що на півдні, однак певну частку в задоволення попиту на баштанні місцеві виробники таки вносять. Про те, чого досягли і на що сподіваються в майбутньому, розповідає кореспондент «УК» з місцевих кавунових плантацій.

Починали корейці

У 1980-ті авторові цих рядків довелося зустріти подружню пару, яка взялася вирощувати кавуни в одному з колективних господарств Виноградівського району. Подружжя було не з місцевих — чоловік і жінка за національністю корейці взялися, вочевидь, за звичну для них справу. Обробляючи 4 гектари поля, як тоді зазначали, вперше довели, що в умовах Закарпаття можна не просто вирощувати баштанні, а й мати високі врожаї. Це вони довели в середньому десятикілограмовими ягодами, які дозрівали на полі. Тоді, пригадую, придбав у них справжнього гіганта — завважки 16 кілограмів!

Про те згадав, позираючи на навантажений кавунами-велетнями автомобільний причіп Володимира Кучінки, який разом із дружиною вирощує баштанні біля міста Мукачева. З усього видно, що подружжя добре оволоділо технологією вирощування цієї культури: кавуни вражали  розмірами і, як потім з’ясувалося, смаком.

«Вирощую три сорти: кенді, тобан і галактику, — розповідав Володимир. — М’якоть у них червона й рожева. Сухе сонячне літо сприяло тому, що кавуни вчасно достигли і набрали високу цукристість. За цими якостями споживачі їх оцінюють насамперед».

Вирощуючи баштанні вже три роки, такого урожаю, як нині, подружжя ще не мало. Цьогоріч, за словами пана Володимира, зібрали кавунів удвічі більше, ніж торік. Завдяки тому, що ділянка обіч траси, подружжя може продавати вирощене подорожнім, які часто тут зупиняються. Протягом дня реалізовує навантажений ущерть автомобільний причіп.

Брат херсонського з-за Карпат

Іштван Мезеі, фермер на Берегівщині, також став вирощувати кавуни три роки тому. Перший рік був невдалим, а ось наступний почав виправдовувати сподівання. Із двох гектарів зібрав 78 тонн соковитої ягоди.

«І нинішній рік мене не підводить, — розповідає пан Іштван. — Ґрунт тут піщаний — саме той, який найкраще підходить для цієї культури».

Щоб за посушливого літа кавуни мали достатньо вологи для росту, фермер налагодив систему крапельного зрошування. Міжряддя, щоб не заростали бур’янами, мульчує чорною плівкою. Завдяки додержанню всіх агротехнічних вимог, про які дізнається з літератури й інтернету (там, за його словами, можна знайти поради чи не на кожен раз), кавуни вродили на диво. Вирощені за тією самою технологією, яку використовують херсонські виробники, вони нічим не поступаються південним.

Встигає реалізовувати вирощене в рідному районі, але... «Усе подорожчало, починаючи з пального і закінчуючи плівкою та крапельною системою», — пояснює доволі високу, по 25 гривень за кілограм, ціну кавунів.

А їхніми якістю та смаковими властивостями покупці задоволені. «Місцеві ягоди потрапляють на ринок, полиці магазинів свіжими, одразу з поля. А ті, які привозять з інших регіонів або з-за кордону, перебувають у дорозі по три-чотири доби. В умовах холодильника за той час вони багато втрачають», — додає пан Іштван.

Промислові масштаби досяжні

На вирощування баштанних звернув увагу голова Закарпатської обласної військової адміністрації Віктор Микита. Днями він побував на полі, де кавунами займається релоковане з Херсонщини підприємство «Є ВСЕ». У перший сезон тут висіяли кавуни прямим посівом, без підготовки розсади. Попри це, на кожному з чотирьох гектарів виростили в середньому по 25—30 тонн солодкої ягоди. На Херсонщині, стверджують, урожайність була в півтора раза вищою, але ж нинішній показник стартовий. Наступного року сподіваються отримати вже по 40 тонн.

Віктор Микита назвав умови, які дають змогу вирощувати кавуни у промислових масштабах. Насамперед це можливість продавати їх свіжозібраними, одразу з поля. Важливо й те, що на транспортних перевезеннях готової продукції, постачанні міндобрив тощо можна заощаджувати, і це робить готову продукцію конкурентоспроможною. Місцева влада зацікавлена підтримувати аграріїв, адже надходження від їхнього бізнесу забезпечать вагомий внесок до місцевих бюджетів.

Обсяги вирощених у регіоні кавунів можуть повністю забезпечити потреби Закарпаття і за відповідних умов їх експортуватимуть, зазначив керівник області. У регіоні, за його словами, готові й надалі надавати необхідну допомогу релокованим підприємствам.

Тим часом виробники солодкої продукції, яка впевнено стверджується на Закарпатті, наголошують: справи могли б іти ще краще, якби був налагоджений надійний торговельний ланцюжок, а саме гуртові продажі, зокрема за кордон. Необхідні й страхові гарантії, адже ніколи нема впевненості, що погодні умови будуть сприятливими. Цього року вони виявилися такими, а чи будуть наступного — невідомо. Та зроблені в цій підгалузі рослинництва кроки переконують, що нею займатися і вигідно, і перспективно.