Протягом останніх шести років сектор АПК стабільно допомагав державі якщо не поліпшити посткризову статистику, то принаймні сповільнити економічне падіння. Проте звикнувши до успіхів «попри все» і відклавши державну стратегію розвитку галузі у довгу шухляду, цього року Україна навіть на тлі чергового рекордного врожаю ризикує зіткнутися із серйозними проблемами в аграрному секторі.
Помилкова аксіома
Найбільш яскраво стабілізаційний потенціал АПК проявився під час кризи 2008 року. Саме тоді сільгоспвиробництво і харчова промисловість почали залучати перші серйозні інвестиції й внаслідок цього потрапили до тих небагатьох галузей, які спромоглися продемонструвати зростання обсягів виробництва на тлі загального спаду. За даними групи компаній «Зерно.ua», за останнє десятиліття експорт зерна з України зріс на 77%.
Водночас реальна ситуація в АПК цього року, виявляється, далеко не ідеальна. Падіння світових цін на зерно призводить до зниження рентабельності сільгоспвиробництва до критичного рівня 1,5—3%. Це відповідає показникам 50-х років минулого століття. А в невеликих господарствах взагалі прямує до нуля.
Але на державному рівні прибутковість і позитивна динаміка АПК найчастіше сприймається вже як аксіома. Пряма бюджетна підтримка АПК в 2013-му становила менше 1% ВВП, тоді як у Росії — 16%. Можливості непрямої підтримки також обмежені. Наприклад, ПДВ на експорт зерна не відшкодовують вже п’ять років. Ще один міф, який нещодавно з’явився в нашій державі, — це надприбутковість аграрних холдингів. Ідеться про те, що вони і в найгірші часи мають змогу заробити і своєю валютною виручкою в необхідний час підтримають зовнішньоторговий баланс держави. Проте цього року ми ризикуємо позбутися і цієї ілюзії.
У першому півріччі аграрії, на яких і політики, і експерти покладали надії як на провідну галузь економіки, виявилися в мінусі. На перший погляд, дані асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) демонструють зростання з більшості показників. Так, врожайність в 2013—2014 маркетинговому році, який закінчився в червні, зросла. Виробництво пшениці за цей рік збільшилося на 41,3%, до 22,3 мільйона тонн, ячменю — на 9%, до 7,6 мільйона тонн, про це свідчать дані експертів ПП «Маркет.Інфо».
Але незважаючи на зростання врожаю та експорту, за підсумками січня-червня рівень збитковості підприємств сільського господарства становив 3,8%. Однією з причин цього став рекордний урожай в світі, який, за словами керівника аналітичного департаменту ІК SP Advisors Віталія Ваврищука, збив ціни на зерно, що сягали максимальних показників у 2012 році, до 4-річного мінімуму.
.jpg)
Однакові проблеми
Наслідки падіння цін на світових ринках для аграріїв погіршилися і за рахунок внутрішніх чинників. Насамперед девальвація гривні спричинила подорожчання боргових зобов’язань аграріїв. Річ у тому, що з огляду на зависокі ставки на кредити всередині країни агрохолдинги, які мали змогу залучати кошти за кордоном, воліли вишукувати резерви для розвитку саме там. Але нестримний галоп, в який зірвалася національна валюта, звів нанівець всі фінансові розрахунки компаній. Дешева гривня, попри все, не грає на користь аграріям-експортерам. Падіння світових цін на їхню продукцію за деякими позиціями вже досягло майже дворазової величини. Тому валютна виручка насправді може виявитися зовсім не такою, як очікували.
Одним із прикладів того, наскільки серйозно падіння гривні вдарило по виробниках, став агрохолдинг «Мрія». Ця компанія змушена була оголосити технічний дефолт в серпні поточного року. До загальногалузевих проблем додалися ще й внутрішні особливості бізнесу компанії. Так, спеціалізація частини активів холдингу на вирощуванні картоплі, а також цукровиробництві спрямована безпосередньо на внутрішній ринок. Тому можливостей компенсувати кредитні втрати за рахунок серйозного збільшення експортної виручки у холдингу виявилося недостатньо.
Власники агрохолдингу зробили кроки, спрямовані на реструктуризацію бізнесу. Забезпечення трансформаційних процесів компанії було доручено новому генеральному директорові Владиславові Луговському. Підвищенням фінансової стабільності агрохолдингу займається Олександр Чернявський, який раніше керував фінансовими департаментами в компаніях «Укртелеком» і «Інтерпайп». Почалися неформальні зустрічі з інвесторами і кредиторами. А після проведення необхідного аудиту компанія планує представити партнерам своє бачення реструктуризації заборгованості.
При цьому варто зазначити, що ті самі проблеми, з якими зіткнулася «Мрія», долають й інші агрохолдинги. Навіть такий аграрний гігант на українському ринку, як «Миронівський хлібопродукт» (МХП), в січні-червні 2014 року отримав чистий збиток у розмірі 270 мільйонів доларів проти чистого прибутку 90 мільйонів за аналогічний період 2013-го. Як заявляють у компанії, агрохолдинг має значні заборгованості через інвестування в розвиток, але в зв’язку зі знеціненням нац?валюти їх погашати стає дедалі складніше.
Ще одним негативним чинником для аграріїв стала анексія Криму і війна на сході. Приміром, компанія KSG Agro, яка третину своєї продукції рослинництва вирощувала в Криму, завершила півріччя із збитком в 18,9 мільйона доларів. Хоч за аналогічні місяці торік прибуток агрохолдингу становив 11,5 мільйона. Інший приклад — агрохолдинг «Агротон», який отримав 36,6 мільйона доларів чистого збитку. Як наголошено у звіті компанії, основні активи якої розташовані в Луганській області, збройний конфлікт на сході України негативно вплинув на її операційну діяльність.
З урахуванням усіх цих чинників підприємствам дедалі складніше стає вести діалог з кредиторами в особі міжнародних банків, які скорочують співпрацю з Україною. Цим питанням вже перейнялися у профільному міністерстві. Днями, відкриваючи агропромисловий форум «AgriInvestForum» в Києві, очільник Мінагрополітики Ігор Швайка зазначив, що без стабілізації ситуації в країні та економічних реформ міжнародні інвестори і далі будуть ставитися з недовірою до України. «Ми повинні зберегти лояльність тих компаній, які вже працюють в Україні, і забезпечити режим максимального сприяння інвестиціям», — підкреслив він.
Нині АПК — основне джерело валютної виручки держави (27% усього експорту товарів) і найбільший роботодавець країни (22% зайнятого населення). Об’єктивно Україна просто не може собі дозволити втратити аграрний сектор. Тому потрібні термінові антикризові заходи і спільні дії виробників та уряду.
Олена МУЗИЧУК
для «Урядового кур’єра»