ЕКСПЕРТИЗА

Чи може напій богів коштувати дешево і бути якісним?

Сучасний асортимент вин задовольнить навіть найвибагливішого споживача. Тут є пропозиції не лише на будь-який смак, а й на будь-який розмір гаманця. Хочеш — купуй вино вартістю 25 грн за літр, а є бажання — викладай кілька тисяч за пляшку. От тільки більшість споживачів свято вірять: те, що продається в пакетах, — це що завгодно, але не справжній напій богів. Адже хороше вино повинно бути розлите тільки в скляні пляшки. І, звісно, коштувати дешево воно теж не може. Але чи не помиляються українці?

Злитися з етикеткою

Українське вино якісне — в цьому нас переконують вітчизняні винороби. Особливо коли йдеться про ординарні напої врожаю 2009 року. Адже саме цей рік, на думку фахівців, був успішним, на відміну від 2010-го. Холодна зима та аномально спекотне літо не дуже добре вплинули на якість винограду, а відповідно, і на вино.

— 2009 рік був досить вдалим як за кількістю винограду, так і за його якістю, тому вина, виготовлені з цього врожаю, хороші, — переконує голова Асоціації виноградарів та виноробів України Сергій Петренко. — Проте потрібно чітко розрізняти, що на вітчизняному ринку є два продукти, які споживачі дуже часто плутають між собою: вина натуральні виноградні і винні напої. Адже між ними величезна різниця.

Натуральні вина виготовляють лише з винограду. До кріплених та десертних вин за технічними умовами додається етиловий спирт-ректифікат, який зупиняє бродіння. І про це, зокрема, повинно бути написано на етикетці, яку треба уважно читати.

А от винний напій — виноробний продукт, у якому може бути до 10-20% матеріалів виноградного походження. Під час його виготовлення використовують ректифікований етиловий спирт із харчової сировини, цукровмісні речовини, ароматизатори та смакові домішки, харчові барвники і воду. Одне слово, це напій, а не вино.

Проте вітчизняний законотворець потурбувався про своїх споживачів і зобов’язав виробників вказувати, що саме налито в пляшку. Тому і на головній, і на контр-етикетці обов’язково має бути прописаний склад продукту. От тільки кмітливі й недобросовісні виробники знайшли вихід із ситуації. Вони наносять на етикетки надписи настільки дрібним шрифтом, що навіть людина з орлиним зором не зможе їх прочитати. Виходить, з одного боку, інформація на упаковці є, та разом з тим прочитати її майже неможливо. Таким чином підприємці і букви закону дотримались, і покупця в оману все-таки ввели.

Ще одна улюблена хитрість виробників — нанести напис іноземною мовою. Звісно, вітчизняне законодавство зобов’язує давати переклади на етикетках, але пояснення можна написати, знову ж таки, ну дуже маленькими літерами, що й роблять наші виробники. Ось один яскравий приклад. Одне українське підприємство випускає продукцію, зазначаючи на пляшці: Crimean wine drink (Кримський винний напій). Але ж люди, які не дуже добре знають англійську, подумають, що тримають у руках виноградне вино, а ніяк не напій. Насправді на звороті пляшки дрібнесенькими літерами є переклад. До того ж колір букв підібрано такий, що літери зливаються з етикеткою. Хто буде вчитуватися в такий текст?

Дегустувати вино дано не кожному, лише вибраним. Фото з сайту flickr.com

Виноградне чи порошкове?

Міф, який не дає спокою багатьом споживачам, — порошкові вина. Нам здається, що у «тетрапаках» продається якийсь непотріб. Мовляв, виробник його виготовляє із... якогось порошку. Проте винороби переконують, що порошкових вин у нас немає. В Україні поки що відсутня технологія для виготовлення таких напоїв. Хоч у світі є методики, які дають змогу додавати певні сухі інгредієнти винограду у вино. Зазвичай це робиться в тих країнах, які можуть отримувати два врожаї винограду і не в змозі його обробляти. Сьогодні в Україні виготовити вино з натурального винограду значно дешевше, ніж із сухих компонентів. Тому порошкове вино аж ніяк не може коштувати 20 грн, а от винний напій — будь ласка.

Так само хибна думка, що справжнє вино не може продаватися в «тетрапаках». Звісно, у цієї тари, якщо порівнювати зі скляною, є певні недоліки, але є й переваги. Якщо ви купуєте вина ординарні, то для них підійде й таке пакування. Проте довше трьох років зберігати вино у ньому фахівці не радять. Ще один мінус пакетів у тому, що споживач не завжди отримує ароматику вина. Інколи чудовий букет трішки тьмяніє. Ця економна ємність передбачає, що людина купить вино, відкриє і того ж дня вип’є. Вино в такому пакуванні не призначене для тривалого зберігання.

Щоправда, сомельє, на відміну від виробників, не вітають напої з пакета. На їхнє глибоке переконання, хороше вино повинно бути не тільки в пляшці, а й зберігатися в спеціальному холодильнику при правильній температурі й освітленні.

Ароматний корок

— Щодо вин вітчизняного виробництва, які продаються в офіційній торговельній мережі, то нам не відомі випадки їх фальсифікації в 2009-2011 роках, — переконує Сергій Петренко.

Попри приємну статистику, експерти не радять купувати напій богів у маленьких магазинчиках і на базарі. Адже фальсифікат може непомітно для контролюючих органів потрапити на їх полиці. Крім того, експерти застерігають від купівлі вина «з рук», особливо на курортах у літню спеку.

Найкраще робити такі покупки в супермаркетах торгових мереж, спеціалізованих магазинах та які напряму співпрацюють з вітчизняними й іноземними виробниками. До того ж, у спеціалізованих закладах торгівлі зазвичай зберігають вино за правильної температури — майже 10-15оС та уникають різких перепадів. У звичайних супермаркетах, на жаль, такими дрібницями ніхто не переймається. Це вже не кажучи про базар, де товар зберігається як при -20о, так і при +30оС.

Перед тим як почати пити вино, варто уважно роздивитися пляшку. Етикетки на хороших європейських пляшках витримані в строгому стилі, тоді як маркування якісного чилійського й аргентинського вина традиційно кольорове. І, звісно, перед дегустацією

не зайве уважно подивитись і понюхати корок. Він не повинен ні протікати, ні пересихати.

Якщо пляшка тривалий час стоїть на полиці у вертикальному положенні, корок всихає, а в посуд потрапляє повітря і вино окислюється та псується. Нині для виробництва корків використовують як деревину, так і пластик. Цей матеріал не пересихає та не впливає на смакові й ароматичні якості напою. Саме тому, перед тим як спробувати вино, професіонали нюхають корок. Адже якщо відчуваєте запах затхлості — вино зіпсувалось. Подавати споживачам його вже не можна.

Щодо питання, які країни випускають найкраще вино, тут сомельє сходяться в одному — кожному смакує щось своє. Хоча останнім часом чилійські та аргентинські вина конкурують навіть із французькими, італійськими та іспанськими. Особливо якщо йдеться про співвідношення ціна — якість.

Проте купуючи продукцію Європи і Нового Світу, потрібно знати, що вона зазвичай відрізняється від української за кількома параметрами, зокрема технологією виготовлення. Кількість сполук сірки, яка міститься в наших винах, в три-чотири рази нижча від європейських норм. Тому якщо за вечір людина випила 150-200 грамів вітчизняного вина, вона нічого не відчує. А от від французького або чилійського вина зранку матимете неприємні відчуття в роті, тому що окис сірки не дуже добре впливає на організм. Враховуючи менталітет деяких українців, які протягом вечора можуть спустошити кілька пляшок вина, нам краще вживати рідні вина. Вони для українських організмів звичніші. 

 Секрети подачі вина

Для вина обирають бокали у формі тюльпана на високій ніжці. Класичний бокал має бути прозорим, бажано, щоб на ньому не було ніяких прикрас, щоб споживач бачив, як усередині грає вино, якого воно кольору. Розширений догори келих не підходить, адже для людини, яка знається на вині, головне — аромат. Перед тим як скуштувати напій богів, бокал із рідиною потрібно спочатку покрутити, потім вдихнути запах і лише потім скуштувати.

Цікава деталь: біле вино прийнято подавати в трохи менших келихах, ніж червоне, і за низької температури — 10–12 градусів. Саме тому його не варто наливати в бокал багато, щоб не нагрівалося. Краще через певний час долити ще охолодженого вина. А ось червоного вина можна налити трохи більше, тому для нього підходить більша ємність.

Брати бокал можна тільки за ніжку, у жодному випадку не за сам «тюльпан», оскільки від тепла рук вино нагрівається, а цього не повинно бути. Також правила етикету не допускають наявності відбитків пальців на самому келиху. Адже бокал на столі повинен мати естетичний вигляд, а не бути   засмальцьованим.

Проте є винятки: бокал з коньяком допустимо тримати за дно.

 Король аперитиву

На початку застілля прийнято подавати сухе біле або шампанське брют. Сомельє всього світу переконують, що іспанський сухий «Херес» — король аперитиву. Далі все залежить від страв, які подаються. Зазвичай люди за весь вечір п’ють не одне-єдине вино. Приміром, якщо м'ясо ставлять під солодким соусом, можна подати напівсолодке вино, а до звичайного м’яса — сухе біле або червоне. Українці полюбляють солодкі вина, нас виховали на солодкому шампанському, для гостей ми часто вибираємо напівсолодкі вина, вважаючи їх універсальними. Це правильно. Основне призначення вина — запивати ним їжу. Хоча в Україні традиційно спочатку випивають бокал вина, а потім починають їсти. А потрібно навпаки: взяти шматочок м’яса, пожувати його, а потім запити ковтком вина. Це не тільки поліпшує травлення, а й допомагає відчути справжню насолоду від цього воістину ароматного напою. Саме так роблять італійці й французи.

Вино добре смакує з будь-яким сиром. Для повноти ароматичної та смакової композиції потрібно взяти шматочок сиру, наколоти виноградинку і тільки після цього з’їсти цю канапку і запити ковтком вина. Якщо йдеться про ділову зустріч і обід не входить до «меню» розмови, тоді варто замовити пляшку вина й тарілку з різними видами сиру.

Насамкінець, за день людині варто випивати кріпленого вина не більше 100 г, а класичного сухого жінкам — 150–200 г, чоловікам 300–350 г.

Проте варто враховувати індивідуальні особливості кожного.