Торік навесні в нашій країні склалася вкрай напружена ситуація з постачанням пального. Дуже швидко російсько-окупаційні війська спопелили єдиний Кременчуцький нафтопереробний завод, де його виробляли, було фактично знищено всі нафтобази для зберігання. Пального було критично мало, ціни на нього — захмарними. Але потім уряду вдалося стабілізувати ситуацію. Яким надалі буде ринок пального в Україні? На це та інші питання «Урядовий кур’єр» намагався дати вичерпні відповіді.

Чи зробили висновки?

За інформацією аналітика компанії «А-95» Сергія Куюна, торік у грудні постачання бензину в Україну зросло на 70%, дизельного пального — на 40%, автогазу — на 20%. Це дало змогу деяким мережам накопичити запаси пального і на нинішній січень.

Що ж показав досвід минулої весни і чи не наступатимемо на ті самі граблі знову? За словами експерта аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексія Куща, цього досвіду керівництво країни не взяло до уваги в частині поновлення державного регулювання цін на пальне.

«Більшість країн його має, навіть у мирні часи. Таке кілька років тому було і в Україні, але Державну комісію з регулювання цін було ліквідовано. Податкові пільги, які, пам’ятаємо, було надано щодо пального, не дали результату: бензини все одно були надто дорогими і жоден з нафтотрейдерів та заправок не намагався знизити ціни. Не було розроблено державної програми допомоги малозабезпеченим верствам на кшталт видачі талонів зі знижкою на той чи той вид пального», — зазначає він.

Натомість заступник директора науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев вважає, що державне регулювання цін на пальне у країні з ринковою економікою нічого не дасть. Він зазначає, що треба було лише контролювати виконання антимонопольного законодавства, технічних регламентів та законодавства щодо прав споживачів: «Якби це все робили, то й цінова політика, а також якість товарів були б нормальними. Високі ціни — це наслідок якихось дій. Приміром, якщо на ринку немає цивілізованої конкуренції, то нічого доброго із цього не вийде. А зниження податків лише означає, що це все повинен компенсувати споживач зі своєї кишені».

Та й це, на думку експерта, не головне. Трейдери і на початку широкомасштабної війни, і нині не підписують середньострокових та довгострокових контрактів. Фактично вони живуть сьогоденням. Хоч їх теж можна зрозуміти: бензин та дизпальне в Україні ніде зберігати, тож торгують вони з коліс. Фактично пальне завозять з-за кордону бензовозами, воно одразу потрапляє на автозаправні станції. Геннадій Рябцев упевнений, що ці важливі питання повинна вирішувати держава. Саме вона має працювати з так званими системними операторами, щоб не виникало нестачі того чи того виду пального.

Уряд забезпечив підтримку

Проте генеральний директор ПІІ «АМІК Україна» Аудріс Стропус стає на бік української влади. Він вважає, що саме завдяки підтримці уряду 2022 року вдалося вирішити питання постачання пального в Україну буквально за лічені тижні. Кабінет Міністрів створив умови для оперативного ввезення пального з-за кордону, його позачергового митного оформлення на кордоні, страхування залізничних та автомобільних цистерн тощо. Але головне, що експерт вважає заслугою уряду, — скасування регулювання роздрібних цін. Це було позитивним чинником і дало змогу операторам роздрібних мереж збільшити запаси бензину різних марок, дизельного пального та автогазу.

Щодо цін справедливо зазначимо, що невиправдано високими вони були недовго. 19 серпня 2022 року коштували: бензин А-95+ — 51,99 гривні за літр, А-95 — 49,87, А-92 — 48,04, дизпаливо — 53,46, автогаз — 27,17 гривні за літр.  20 червня 2022-го, коли кризу на ринку ще не було подолано, ціни на пальне в середньому були такими: А-95 + — 52,32 гривні за літр (на 43 копійки дорожче порівняно із серпневими цінами), А-95 — 50,83 (на 96 копійок), А-92 — 50,30 (на 2,26 гривні), дизпаливо — 56,58 гривні (на 3,12 гривні), автогаз — 42,04 (на 14,87 гривні дорожче). Тож можна сказати, що певною мірою держава таки вплинула, й позитивні зміни на цьому ринку сталися за кілька місяців після початку війни.

Географія постачання

Чи зазнає змін географія постачання пального 2023 року?

Кардинальних змін вона зазнала ще торік. Україна швидко відмовилася від постачання з білорусі та росії. І ставку було зроблено на такі країни, як Литва, Румунія та Польща.

Геннадій Рябцев вважає, що, як і торік, пальне везтимуть звідусіль звідки можна й усе знову буде з коліс. «Настав час, який ми вже призабули. Ми повернулися у 1990-ті, коли кожен бензовоз був на вагу золота. Тепер усе так само: з’явилося чимало фірм, які мають три-чотири бензовози й напряму завозять пальне на заправки. Нафтотрейдери й такі фірми нині отримують надприбутки. Це в рази більше, ніж було до 24 лютого», — зазначає він.

В Україні зросло так зване логістичне плече, адже возять пальне тепер за тисячі кілометрів. Це й надалі впливатиме на цінники на бензини та дизельне пальне. Як вважає Олексій Кущ, поновлювати нафтобази нині немає сенсу, адже вони відразу стануть мішенями для агресора. Хоч Геннадій Рябцев стверджує, що саме держава повинна була подбати про зберігання пального в сусідніх дружніх нам європейських країнах на їхніх нафтобазах недалеко від українського кордону. Це дало б змогу накопичити певний запас таких продуктів.

Європа швидко адаптувалася, і це добре для нас

Півтора місяця тому європейський ринок пройшов процес встановлення ембарго на російську нафту. Часу ще минуло мало, проте хочеться знати, як це все відобразиться на українських реаліях постачання нафтопродуктів.

«Європейський ринок дуже швидко адаптувався. Нафтовий бізнес, на відміну від газового, має більш розвинену логістику, приміром, нафту  можна транспортувати танкерами на великі відстані. Європа швидко постачає нафту з різних країн, навіть може закуповувати її в Ірані та Венесуелі. Тобто із цим жодних проблем не буде й 2023 року», — вважає Олексій Кущ.

Нафтовий ринок давно вже став глобальним. Поштовхом до цього була нафтова криза 1973—1974 років, тож країни можуть нарощувати потужності для видобутку нафти, і навпаки, зменшувати, якщо це вигідно. Це стосується й торгівлі нафтопродуктами.

Щодо зміни цін на бензин та дизельне пальне 2023 року експерти нагадують: головним чинником для цього був і є курс української гривні до долара та євро. Від того, яким він буде, і залежатиме вартість пального.