Коноплі для України — майже те саме, що рис для японців. Абсолютно адаптована рідна культура. І ґрунт сприятливий, і вирощувати нескладно, і врожаї рясні. З давніх-давен українські коноплі цінували у всьому світі. Що може бути кращим, ніж натуральні мотузки й канати з конопель, екологічний одяг, місткості для сміття та навіть запчастини для авто!

Усі ці принади конопель оцінили іноземці. На автозаводах Німеччини та Австрії за кілька останніх років майже на 90% зросла кількість використання конопель. У композитних матеріалах замість скловолокна використовують коноплі.

Тож уявіть: сидите ви в «мерседесі» на сидінні, набитому коноплями. Зупиняєтеся, замовляєте газету, надруковану на конопляному папері. Каву вам наливають у конопляний стаканчик. Не життя — щастя. Усе екологічно та мудро. І це реальність.

Кущик на подвір’ї

Мама розповідала, згадуючи дитинство, що найсмачнішою радістю були оладки з конопляного тіста, що їх готувала тітка. Смачні, солодкі, духмяні. Каже, що ніколи таких не куштувала, а приготувати аналог нема з чого. Щось схоже на кунжутне, але не те.

Моя бабуся пам’ятала ще одну не звичну нам властивість конопель. У «голодуху» (так вона казала про Голодомор) рятувалися коноплями — насінням, корінням, листям. Урятувалися.

У наш час у передмісті Миколаєва бабуся купила хату. І перша квітка, яку вона посадила, були коноплі. Зазвичай жартувала з бабусі: чому в тебе на городі коноплі ростуть? Куриш, нюхаєш? І регочу собі. Ті два чи три кущики завжди росли на городі. Вона не казала. Дізналася від мами.

Ті коноплі були нагадуванням про страшні часи Голодомору, це було своєрідним пам’ятником про рятівну рослину, завдяки якій люди вижили. Тож вони собі просто росли як згадка.

Якби бабуся була жива, її б заарештували за вирощування канабісу. Не дочекалася вона такого щастя. Нині заради поліцейських рапортів регулярно звітують про наркоманів, які вирощують у себе коноплі. Звісно, є й такі. З’ясовуйте. Однак є й ті, хто хоче вирощувати коноплі для себе, для промислового виробництва, на експорт. І це перспективна культура, нішева, хіба що забута.

Коноплі вважають однією з найдавніших агрокультур на планеті. На території України їх вирощують з давніх-давен, тоді як у більшості інших європейських країн цю рослину масово почали культивувати лише із середини ХVI століття. Пояснення просте: мореплавство гостро потребувало тканини для вітрил, канатів та інші виробів. А найкращою сировиною, яку використовували, виготовляючи снасті, та яка витримувала вітер і солоне море, були саме коноплі. Тож і цінували їх як золото. Це був основний товар на експорт.

Коноплецид по-сучасному

Нині забули про коноплі, їхні властивості, вартість та собівартість. Сталося все внаслідок певного коноплециду — жорсткої заборони навіть згадки про коноплі. Не кажучи вже про вирощування. Історія печальна.

Початок теми американський. Саме там почали боротьбу з канабісом. Імперія Дюпонів вирішила, що папір з конопель  гірший, ніж їхній. Тож конопляний папір не купують і не продають, бо є інший — деревний.

Ідеться не про це. Насправді коноплі — традиційна українська культура. На українських землях у давні часи коноплями засівали чималі площі, а продукцію, яку виробляли тут, використовували і для внутрішніх потреб (з конопель виготовляли тканину, з якої потім шили одяг, взуття, мотузки, використовували як корм для худоби, робили олію тощо), і у великих кількостях відправляли на експорт.

В Україні коноплярство дуже успішно розвивалося до Першої світової війни, потім темпи сповільнилися. Проте ще в 1950-ті Радянський Союз залишався чи не найбільшим світовим експортером конопель, а значна частина площ, що їх займала ця культура, була зосереджена саме в нас.

Із другої половини ХХ століття інтерес до вирощування конопель стрімко впав. Річ у тім, що незамінні раніше конопляні канати та інші вироби, які використовували у мореплавстві, витіснила набагато дешевша синтетична продукція. Крім того, у світі набирає обертів боротьба з наркотиками, а певні сорти так званих індійських конопель містять майже 20% тетрагідроканабінолу — сировини для виробництва гашишу.

Акцент на наркотичній складовій конопель призвів до скорочення посівних площ цієї культури в усьому світі. Україна не стала винятком. Українські вчені, які десятки років займалися коноплярством, проводили наполегливу селекційну роботу зокрема в Інституті луб’яних культур у Глухові на Сумщині, досягли результатів. Виведено нові сорти цієї культури, що фактично не мають наркотичної складової, натомість їм притаманні високі технічні характеристики.

І тут почалося: поліція, канабіс, зловживання.

Про те, як законно і прибутково вирощувати технічні сорти конопель, ішлося на конференції «Український трав’яний бізнес», яка нещодавно відбулася в Миколаєві.

Екологічно, вигідно, перспективно

Вирощування технічних конопель нині, після того, як було істотно спрощено механізм отримання ліцензії, за рентабельністю можна порівняти з виробництвом соняшнику, кукурудзи чи пшениці. Про переваги вирощування технічних конопель розповів Віктор Кабанець, директор Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України. Звісно, спочатку слід отримати ліцензію. Але все не так страшно. Найголовніше — мати ринки збуту.

— Приміром, якщо є охочі у квітні 2020 року сіяти коноплі, то взятися до оформлення ліцензії потрібно не пізніше початку вересня нинішнього. Інакше можуть виникнути певні проблеми зі збиранням деяких документів, щоб легально, законно можна було посіяти цю культуру в наступному році, — зауважив директор інституту.

Він зазначив, що нині Кабінет Міністрів свої повноваження довірив Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, яка розташована в Києві. Ця служба надає ліцензію на вирощування конопель, контролює обіг, надає квоту тощо. Крім цього, є асоціація «Українські технічні коноплі», яка допомагає отримати ліцензію, оформлювати, курирувати цю справу. Також можна звернутися по допомогу до спеціалізованих інститутів.

Важливе питання перед посівом — насіння. Виробник зобов’язаний сіяти лише те, сорти якого внесено до державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, і не нижче другої репродукції.

«Ці сорти проходять певну перевірку на рівні держави, — зазначає Віктор Кабанець. — Держава знає, що в них апріорі не може бути завищеного вмісту тетрагідроканабінолу. А чому не нижче другої репродукції? Тому що коноплі належать до культур перехреснозапильних, і в процесі культивування відокремлюються чоловічі й жіночі особини. На сьогодні селекціонери створили однодомну культуру, однак у процесі еволюції чоловічі особини проявляються. Це ускладнює збиральні процеси, технологічне вирощування, переробку, водночас збільшується вміст тетрагідроканабінолу. Рекомендую сіяти коноплі першої репродукції».

Коноплі мають стати новою-старою нішевою культурою для Миколаївщини. Нині у структурі посівних площ такої культури немає. Про це заявив представник департаменту АПК Миколаївської облдержадміністрації Віктор Твердой. У 1980-х існував навіть завод з переробки конопель у Веселинівському районі на Миколаївщині. Чиновник сподівається, що після конференції кількість охочих вирощувати коноплі збільшиться.

Насправді коноплі — справа прибуткова, екологічна, традиційна.