Про резервну армію громадянам стає відомо лише в екстрених обставинах, як-то відкрита агресія ворога чи критична ситуація в певному районі. І не дивно, адже це основне завдання загонів територіальної оборони. Мирне населення має бути впевненим, що його захистять, а ті, хто погодився на це, сумлінно проходять необхідний вишкіл, щоб за першої потреби оперативно відреагувати на ситуацію. Про загони тероборони українці згадали тоді, коли на в’їздах до населених пунктів з початком російської агресії на сході з’явилися блокпости.
Як пояснили в управлінні зв’язків з громадськістю Збройних сил України, це не нова ланка. Залежно від етапів реформування ЗСУ, економічних можливостей держави склад військових частин (підрозділів) територіальної оборони, їхня кількість та організаційно-штатні структури зазнавали змін. До 2006 року передбачено було кілька бригад територіальної оборони, в подальшому відбувся перехід до полкової структури. Із 2013-го ухвалено рішення про перехід до єдиної батальйонної організаційно-штатної структури військових частин територіальної оборони. З початком АТО на території Донеччини й Луганщини під час перших трьох черг часткової мобілізації було сформовано понад 30 батальйонів тероборони, які потім переформували в окремі мотопіхотні батальйони і ввели до бойового складу ЗСУ. Під час бойових дій вони відіграли велику роль у стримувані збройної агресії Росії проти України.
Згодом, використовуючи досвід Швейцарії, країн Скандинавії й Балтії, обрано модель надання системі територіальної оборони всенародного характеру, де сили самооборони відіграють значну роль у забезпеченні обороноздатності держави, фактично кожен громадянин призивного віку цих країн приписаний до складу збройних сил як резервіст або входить до загонів самооборони. Із 2015 року відбулось істотне нарощування військових частин (підрозділів) територіальної оборони ЗСУ — формування загонів оборони й нормативно-правове закріплення військового резерву, призначеного для їх комплектування.
Навчені обороняти
Крім уважності, пильності, хитрості, від представників загонів тероборони вимагають спеціальної підготовки. Її організовано в загальній системі підготовки ЗСУ, зокрема у мирний час вона здійснюється шляхом проведення зборових заходів з військовозобов’язаними, призначеними для військових частин територіальної оборони.
Налагоджено тісну співпрацю з громадськими об’єднаннями щодо підвищення особистого фахового рівня військовозобов’язаних тероборонівців. Для цього запроваджено їхню підготовку у вільний від роботи час із залученням у ролі інструкторів колишніх військовослужбовців — учасників антитерористичної операції й представників громадських об’єднань, які мають досвід участі в бойових діях.
Військовозобов’язаних, призначених для загонів оборони й залучених до зборів, під час їх проведення забезпечують військовою формою та особистою зброєю. Вони мають і мотиваційну складову. Серед мирного населення чимало охочих допомагати військовим на сході виконувати завдання із захисту територіальної цілісності українських кордонів і безпеки населення, однак з певних причин потрапити в армію вони не можуть. Тож виконати обов’язок із захисту Батьківщини люди можуть у загонах тероборони.
У відповіді на інформаційний запит управління зв’язків з громадськістю ЗСУ йдеться, що комплектування загонів оборони передбачено за рахунок військовозобов’язаних і резервістів. У разі потреби здійснюють їх призов на військову службу. Після призову на військовослужбовців загонів оборони поширюється чинність законодавства України щодо прав, обов’язків і соціального захисту військовослужбовців ЗСУ.
Грошове забезпечення
Відповідно до постанови Кабміну від 23.11.2006 № 1644, їм передбачено такі виплати: добових за кожен день перебування на зборах залежно від категорії (рядовий, сержантський, старшинський, офіцерський склад); середньомісячної заробітної плати (в загальному підсумку за місцем роботи) працюючим військовозобов’язаним за час їхнього перебування на зборах; військовозобов’язаним, які в день призову не працюють, за весь період зборів виплачують грошове забезпечення з розрахунку мінімального пожиткового мінімуму. В разі розгортання загонів оборони та призову військовозобов’язаних на військову службу їм нараховують грошове забезпечення військовослужбовців, обсяг якого залежить від військових звань і посад, які вони обіймають.
А ЯК У НИХ?
ПОЛЬЩА. Після вступу країн Балтії й Польщі в НАТО збройні сили цих держав реформували. Питання територіальної оборони в цих країнах відображено в національних військових концепціях і доктринах.
У Польщі протягом останніх років розробляли основи тероборони країни, програми навчання і підготовки контингентів відповідних військ. Закордонні військові експерти зазначають, що утримання сил тероборони обходиться значно дешевше, ніж регулярних військ (в США — в 6 разів, Данії та ФРН — в 10). Створення національної системи тероборони дає змогу Польщі значно скоротити фінансові витрати на національні збройні сили.
У країні функціонує громадська патріотична організація оборонної спрямованості «Рух за створення територіальної оборони». Основна її мета — створення нової системи національної територіальної оборони як активного резерву збройних сил Польщі.
Заплановано, що загальна чисельність підрозділів такого типу в мирний час становитиме 15—17 тисяч осіб, зокрема майже 13 300 резервістів і 4 тисячі кадрових військовослужбовців із центрів підготовки. У воєнний час на їхній базі планують формувати бригади тероборони.
Формально війська територіальної оборони Польщі не підпорядковуються керівництву НАТО, проте можуть виконувати певні функції в інтересах Альянсу.
ЛИТВА. Тут добровільні сили охорони краю складаються з підрозділів, сформованих на добровільній основі за територіальним принципом. Їхнє призначення у воєнний час таке: організація територіальної оборони; охорона важливих державних об’єктів та інфраструктури; ведення партизанської війни. У мирний час ці підрозділи готуютьcя виконувати завдання за призначенням, зокрема до участі у миротворчих операціях, надання допомоги місцевому населенню під час ліквідації наслідків стихійних лих тощо. Головне призначення у воєнний час — організація та охорона важливих державних об’єктів й інфраструктури; протидія силам супротивника шляхом ведення партизанських дій.
ЕСТОНІЯ. Кайтселійт (Союз оборони) — добровільна військова організація, яка підпорядкована Міністерству оборони. Члени її проходять регулярну військову підготовку. Основне завдання — стимулювання ініціатив патріотично налаштованих громадян та організація підготовки підрозділів (дружин) для підвищення готовності держави до захисту незалежності. Кайтселійт відіграє важливу роль у підтримці державних цивільних структур: його бійці допомагають гасити лісові пожежі, беруть участь як допоміжні групи поліції у проведенні правоохоронних заходів.
У мирний час добровольці Кайтселійт, які не проходили дійсної строкової служби за призовом, проходять початкову військову підготовку. У воєнний час формуються підрозділи добровольців Кайтселійту, які виконують допоміжні завдання з територіальної оборони у складі сил оборони. Їх можуть використовувати і централізовано, й децентралізовано, зокрема в партизанських методах війни.
Підрозділи Кайтселійту формуються за територіальним принципом, озброєні вони стрілецькою зброєю й призначені для виконання завдань тероборони, насамперед охорони та захисту важливих об’єктів, а також посилення регулярного компонента сил оборони.
ДОВІДКА «УК»
Правове підґрунтя територіальної оборони України — стаття 17 Конституції та стаття 18 Закону «Про оборону України».
В особливий період для виконання визначених законодавством завдань територіальної оборони у ЗС передбачено формування військових частин (підрозділів) територіальної оборони.