Рекордні ціни на аграрну продукцію, особливо на широко вживані овочі, в тому числі традиційний борщовий набір, породжують побоювання — чи не слід очікувати ще більших цінових катаклізмів у подальшому? Фахівці запевняють, що ні: принаймні гірше, ніж зараз, найближчим часом не буде. Так, за прогнозами начальника відділу агрометеорології Укргідрометцентру Тетяни Адаменко, погодні умови, що наразі склалися, можна назвати оптимальними для ярих культур.

Менше, але не мало

Надмірні зливи, що в певних регіонах стали згубними для деяких культур, зокрема гороху, не вплинуть на загальну ситуацію. Загалом урожай гороху, запевняє директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Юрій Лупенко, може зрости на понад 40% порівняно з торішнім. Деяке зменшення очікується щодо кукурудзи, але це порівняно з рекордним урожаєм минулого року (31,6 млн т проти 35 млн). Натомість він прогнозує зменшення збору овочів, зокрема картоплі, плодово-ягідних культур. Тут діють не лише погодні фактори, а й цінова кон’юнктура.

Як зауважила директор аграрних консультаційних програм Ліна Даценко, від весняних заморозків найбільше постраждали абрикоси й вишні, можливо — місцями картопля. Загалом особливо згубних факторів, які б могли істотно змінити ситуацію на гірше, наразі не спостерігаємо.

На думку Юрія Лупенка, можливе зменшення виробництва плодоовочевої продукції навряд чи сягне більш як 7%, що не критично. Наразі очікується надходження на український ринок ранніх овочів із Середньої Азії та Близького Сходу, що трохи послабить ціновий прес на кишеню українця. А як розвиватиметься ситуація надалі, яких примх погоди очікувати і як вони вплинуть на вміст каструлі пересічного українця, точно прогнозувати ніхто не береться.

Експорт замість сховищ

Інша річ, що вітчизняний ринок овочів, фруктів та ягід потерпає від нестачі сучасних сховищ для них. Отож виходить, що легше плодово-ягідну продукцію вивезти за кордон, де сховищ достатньо, ніж зберігати для внутрішнього ринку. Відповідно, коли внутрішній ринок починає відчувати нестачу певних продуктів, відбувається зворотний рух: з-за кордону починають везти навіть таке, що виробляємо самі, але вже продали за кордон…

Певна річ, це позначається на споживчих цінах.

Що робити, як переламати ситуацію? Виробники не подужають зробити це самотужки — адже сучасні сховища з досконалим холодильним обладнанням коштують недешево. Інший шлях — переробка на місці на соки, пасти, джеми… Але і тут потрібні кошти.

Запроваджувати програми цільового кредитування аграріїв саме на цю мету — шлях загалом перспективний, але навряд чи реальний зараз, коли перед бюджетом і так стоїть загроза невиконання, наявні державні програми недофінансовано і недостатній контроль за використанням бюджетних коштів. Як зауважив Юрій Лупенко, цілком може статися, що кошти на сховища хтось отримає, а самих сховищ не побудує.

Реальніший шлях — компенсація вартості вже побудованого, як із тваринницькими комплексами. Але тут інша заковика: спочатку треба побудувати за свої гроші, отже, це може дозволити собі виробник, який і так не бідує. А якщо так, чи заслуговує він на компенсацію? Натомість інший, що віддавав вирощене за копійки перекупникам, бо не мав де тримати, і надалі віддаватиме, бо так собі на власне сховище не заробить.

Альтернативні шляхи підтримки

На думку Ліни Даценко, розвитку аграрного кредитування могло б сприяти запровадження ринку землі. Мовляв, під заставу земельної ділянки банк охочіше дасть позику, ніж під майбутній урожай, якого може ще й не бути. Справді, кредитування під заставу землі розвинено у багатьох країнах, але в нас є певні зауваги, які можуть звести нанівець такі надії.

По-перше,  відсоток під банківський кредит все одно ніхто не знижуватиме, а по-друге, законом досі не встановлено порядок відчуження земельної ділянки у власника і продажу її банком. Не всі банки мають фахівців, здатних оцінити землю як заставу. А хто в банку займатиметься її продажем у разі потреби, є там такі працівники? Отже, як бачимо, і це не панацея.

Інший напрям державної підтримки, на якому зауважила Ліна Даценко, — зниження оподаткування ПДВ на виробництво аграрної продукції. Таке практикують у багатьох країнах, зокрема у Франції та Німеччині. Там на продукти харчування він становить лише 5—7% («УК» № 222 від 24 листопада 2018 року). Такий законопроект намагалися внести й у нас, але не вдалося…

І ще один важливий напрям, на який радив звернути увагу Юрій Лупенко — у нас великі проблеми з ефективним прогнозуванням ринку. Він  зауважує: «У цьому і є роль держави, щоб орієнтувати сільгоспвиробників на виробництво тих товарів, від яких вони отримають зиск і водночас забезпечать продовольчу безпеку держави».

Ті сільгоспвиробники, які вважають, що самі собі голови, на жаль, виявляють тут інколи дивовижну недалекоглядність. Ліна Даценко наводить приклад яблук: затоварювання ринку в цьому аграрному сезоні сталося через те, що українські садівники закупили високоякісні сортові саджанці й заклали сади з розрахунком на ринок Росії. Хоча ще багато років тому було зрозуміло, наскільки це ненадійний партнер і чи партнер взагалі! А на освоєння нових ринків потрібен час, якого не було…

Чи всіх сільгоспвиробників це стосується? Структура аграріїв у нас дуже строката: великі агрофірми мають свої аналітичні служби, які дають фахові прогнози. Натомість середнім та малим сільгоспвиробникам такі прогнози ой як потрібні!

Отже, мав би бути контингент людей, які могли б вчасно порадити аграрію: ось у такій країні прогнозують посуху і неврожай певної культури, тож твоя продукція буде там до речі, а туди не вези, у них у самих перевиробництво… Ось у цій країні дуже полюбляють наші яйця чи яблука, натомість отам розвелося забагато борців за визволення, як би тобі не лишитися без товару і без грошей!

Поки в Україні працювали іноземні проекти технічної допомоги, дорадницькі послуги надавали, але зараз, зауважує Юрій Лупенко, без державної підтримки процес не йде. При цьому слід орієнтуватися саме на потреби малих і середніх фермерів.

З цього приводу Ліна Даценко каже: «Міжнародні проекти дуже багато зробили для побудови в Україні служби дорадництва. Вона будувалася за американською моделлю і досі існує на папері. Поки що ніякої користі від цієї служби я не бачу: якщо ви поговорите з бізнесменами, вони не знають, що там роблять, ніяких консультацій ніхто не отримував».

На її думку, аграріям слід вдаватися до послуг приватних консалтингових компаній, інте­реси яких вона і представляє, але за гроші. Однак навряд чи слід сподіватися, що малі сільгоспвиробники, які й так потерпають від постійної нестачі коштів на нагальні потреби, скористаються цією пропозиціє