Разом з модернізацією системи Міністерства внутрішніх справ, що спричинила гарячі суперечки про плюси та мінуси в роботі патрульних поліцейських, не менш гострі дебати виникли і щодо самої підготовки правоохоронців нової формації. І не лише у фахових колах. Бо хоч би що ми говорили, а за будь-якої біди-загрози передовсім звертаємося до поліції — по допомогу. Отож як навчати слідчих, дільничних інспекторів, оперативників, які знання та навички їм давати, цікавить кожного українця. Адже у підсумку хочемо бачити в поліцейському високопрофесійного патріотичного людяного захисника, а не каральне знаряддя держави.
Дискусії з цього приводу, які почалися з революційних заяв щодо необов’язковості вищої юридичної освіти як основної кваліфікаційної вимоги для деяких категорій працівників поліції, вихлюпнулися на площини круглих столів, стали предметом обговорень у Верховній Раді, Міністерстві освіти і науки, в середовищі поліцейських-практиків, науковців.
Думки фахівців, як констатують у МОН, суттєво розділилися. З одного боку, деякі експерти наголошують на тому, що здобувачі знань за спеціальностями «Міжнародне право» та «Правоохоронна діяльність» не отримують підготовки, яка відповідає кваліфікаційним вимогам юридичної освіти. З іншого — ці спеціальності раніше належали до вищої юридичної освіти, що давало вагомий компроміс під час призначення на важливі посади, вимогою до яких є вища юридична освіта. Однак на думку самих поліцейських, науковців відомчих ВНЗ та представників громадськості, обидва твердження не відображають повної глибини проблеми і також дискусійні.
Чужого навчаймось і свого не цураймось
Як вважає голова постійної комісії з правових питань, регуляторної політики, законності, громадського порядку, боротьби з корупцією та злочинністю Харківської обласної ради кандидат юридичних наук Анатолій Русецький, позиція окремих реформаторів, відповідно до якої в системі Національної поліції України повинні працювати слідчі, оперативні працівники, дізнавачі без вищої юридичної освіти, помилкова. Вона впливатиме на якість виконання поліцейськими їхніх функцій, а також обмежуватиме надання кваліфікованої юридичної допомоги громадянам щодо забезпечення, захисту та відновлення їхніх порушених прав та законних інтересів.
Перенесення закордонних моделей освіти та юридичної практики, скажімо США та Великобританії, які істотно відрізняються від вітчизняної структури правоохоронних органів, організації розслідування злочинів та здійснення правосуддя без урахування особливостей побудови національного кримінального та процесуального законодавства може слугувати чинником дестабілізації суспільно-політичного життя країни.
— Чомусь багато хто, захопившись реформаторством, прагне винайти велосипед, а коли не всі вузли й механізми стикуються, бере за основу чужу практику, не враховуючи наших особливостей, роками напрацьованого досвіду, якого не можна відкидати, — каже Анатолій Русецький. — Чому б тоді не брати за основу шведську модель правоохоронних органів — світового законодавця в організації діяльності поліції, де зрештою прийшли до запровадження обов’язковості вищої юридичної освіти? А якщо хтось вважає, що з дипломованого інженера, економіста чи харчовика можна за два-три місяці підготувати повноцінного слідчого або оперативника, глибоко помиляється. Також не беруть до уваги, що в умовах постійного некомплекту (а він в Україні нині сягає понад 20 тисяч і підсилюється значною плинністю кадрів) цивільні правничі університети об’єктивно не зможуть задовольнити потреби служб у спеціалістах необхідних напрямів і рівнів підготовки. Отож вважаю, що підготовку юристів у вишах системи МВС потрібно не лише здійснювати, а й розширювати.
Статистика стверджує, що, наприклад, у 2014 році на службу до слідчих підрозділів прийнято 295 випускників цивільних вишів, з яких закріпилися менш як 20%. Стала зрозумілою помилковість януковичо-могильовських експериментів із часткової передачі від МВС держзамовлення на підготовку слідчих до цивільних ВНЗ. Якщо порівняти з цими цифрами показники природного зменшення у відомчих вищих навчальних закладах, то вони якісніші не в рази, а в десятки разів. Не варто забувати, що в руслі не прожектерських, а реальних реформ незабаром буде запроваджено інститут детективів, де оперативні працівники підрозділів карного розшуку, захисту економіки, боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, протидії наркозлочинності будуть уповноважені самостійно проводити всі процесуальні гласні й негласні дії.
Чи впораються з підготовкою таких фахівців цивільні ВНЗ? А самі детективи зможуть забезпечити якісний процес виявлення і розслідування кримінальних правопорушень?
Біда, як пироги почне пекти шевчина
Негативна точка зору працівників відомчих вищих навчальних закладів МВС щодо ідеї вилучення спеціальності «Правоохоронна діяльність» зі сфери вищої освіти цілком зрозуміла. Проте якщо абстрагуватися від емоцій, корпоративних інтересів, які аргументи на шальки терезів покладуть вони в противагу опонентам?
Загальну думку колективу Харківського національного університету внутрішніх справ висловив ректор ВНЗ Валерій Сокуренко, який про вищі навчальні заклади МВС говорить як про унікальну освітянську модель, що забезпечує систему організації підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації юридичних кадрів для МВС та Національної поліції.
— Саме життя вже підтвердило спроможність відомчих навчальних закладів, зокрема ХНУВС, здійснювати підготовку фахівців усіх освітніх рівнів і напрямів підготовки та спеціалізацій для потреб системи. Нашу здатність до швидкої перебудови навчального процесу засвідчив і вишкіл патрульних поліцейських для деяких регіонів країни, — розповідає керівник вишу. — Щоправда, якіснішій підготовці поліцейських завадив брак часу: два з половиною місяці — занадто короткий термін, і сьогодні його буде подовжено.
Валерій Сокуренко розповів, що попри непросту економічну ситуацію в країні, війну з російськими найманцями на Донбасі, в університеті збережено науково-педагогічний потенціал: висококваліфіковані доктори і кандидати наук з усіх галузей правової науки, що становлять понад 70% загальної кількості науково-педагогічного складу. Навчальна база має необхідну технічну інфраструктуру: стрілецькі тири, полігони, лабораторії, спеціалізовані криміналістичні класи, комп’ютерні центри, навчальні райвідділи. Отож у цьому сенсі видається сумнівною перспектива організації вогневої підготовки із застосуванням бойової зброї, спеціальної тактики, а також зберігання зброї та спецзасобів в умовах цивільного ВНЗ.
Щодо перспектив підготовки кадрів для поліції у цивільних вишах Валерій Сокуренко наголосив, що їхні освітні програми не враховують особливостей поліцейської служби й не передбачають вивчення багатьох необхідних для майбутнього правоохоронця дисциплін, скажімо, адміністративної та превентивної поліцейської діяльності, охорони публічного порядку та безпеки, тактико-спеціальної підготовки, оперативно-розшукової діяльності, проведення спеціальних операцій зі складовими ведення бою тощо.
Однак найпереконливіші аргументи належать тим, хто обрав поліцейський однострій щоденним вбранням. Ярослав Синяк, курсант 3 курсу 1 факультету, де готують слідчих, еліту поліції, стверджує, що курсанти навіть порівняно зі студентами ХНУВС зовсім іншого складу.
— Кожен з нас приходить до університету не просто орієнтованим на майбутню професію, а глибоко мотивованим. Одягаючи форму, складаючи присягу, усвідомлюємо труднощі й виклики, які чекають на нас під час служби, — каже юнак. Він дивується, як у реаліях нинішнього дня, коли злочинці мають найсучасніші техніку, прийоми та методи скоєння протиправних діянь, найбільш професійних адвокатів, коли країну заполонили гори зброї, може йтися про непотрібність для поліцейських вищої юридичної освіти.
А слухач магістратури ХНУВС Ірина Бульба, реагуючи на можливі майбутні зміни в підготовці поліцейських кадрів, просто розводить руками: а хто і де готуватиме поліцейських до виконання обов’язків в екстремальних ситуаціях, хто навчить, коли за законом необхідно застосовувати, скажімо, табельну зброю, і головне — щоб із цим не запізнитися, як уже траплялося. Адже у ХНУВС курсанти, за її словами, над цим працюють не одну годину і під час лекцій з психології, і на тренінгах, і в тирі.
І справді хочеться, щоб дільничний інспектор мав необхідну підготовку не лише для вгамування побутових чвар чи розкриття дрібних крадіжок, а й щоб міг, опираючись на законодавчу базу, кваліфікованими порадами допомогти у складній ситуації, щоб слідчий чи оперативник проводив дії відповідно до букви закону, щоб…
Ось і виникає далеко не риторичне запитання до ініціаторів реформаторських новел: поліцейський має перетворитися на пересічне знаряддя захисту правопорядку, такий собі молоток, чи все-таки володіти всіма знаннями і майстерністю коваля?
КОМПЕТЕНТНО
Олександр БАНДУРКА,
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії правових наук України,
президент Кримінологічної асоціації України:
— Слідчий, оперативний працівник чи дільничний інспектор поліції за професійною підготовкою має бути на голову вищим від порушників закону всіх мастей. Саме таку професійну, насамперед правову підготовку дають спеціалізовані ВНЗ МВС України.
Працівникам поліції доводиться виконувати найрізноманітніші завдання, розв’язання яких потребує всебічної підготовки з юриспруденції, психології, соціології, педагогіки. Її забезпечують наукові школи системи МВС, спеціалізовані вчені ради, фахові наукові видання та високоякісний педагогічний склад.
Пропозиція готувати юристів лише в цивільних та приватних вишах неприйнятна ще й тому, що система МВС — найбільший споживач юридичних кадрів. Дивно, що інтересу роботодавця в цьому разі зовсім не враховують реформатори.
Катерина ЛЕВЧЕНКО,
доктор юридичних наук, кандидат
філософських наук, професор,
президент Міжнародного жіночого
правозахисного центру «Ла Страда—Україна»:
— До ідеї руйнації відомчої системи вищої юридичної освіти ставлюся негативно, оскільки вважаю, що вища юридична освіта вкрай необхідна правоохоронцям. І громадська організація, яку очолюю, має на меті сприяння підвищенню рівня освіти, проведення тренінгів, навчань для представників правоохоронних органів, передусім поліції. Не з чуток знаю, наскільки їм потрібні такі знання, адже нині у нас складне законодавство, складна практика його застосування в різних галузях права.
Поліцейським будь-якої категорії потрібні глибокі юридичні знання, знання психології, знання на межі права та економіки. А їх можна здобути лише у виші. Я не проти здобуття таких знань у цивільних ВНЗ. Альтернатива, безсумнівно, має бути, але позбавляти відомчі ВНЗ вищої юридичної освіти в реаліях нашого суспільства неприйнятно.