Полтавщину в усьому світі знають завдяки багатьом видатним особистостям, які тут народилися або жили й працювали, її родючим ґрунтам, економічному і сировинному потенціалам. Область — лідер у країні за багатьма показниками в галузі промислового й аграрного виробництва. Отже, зав’язати з нею ділові контакти прагнуть чимало країн. До війни в область щороку з відповідними намірами приїздили посли й чиновники з різних куточків світу. Про співпрацю заявляли представники Азії й Африки, США і Канади та інші. Серед партнерів Полтави: Фільдерштадт, Ляйнфельден-Ехтердінген, Остфільдерн (землі Есслінген, Німеччина); Флінт (штат Мічиган, США); Боржомі (Грузія); Ціньхуа, Дуньін (КНР). Раніше Полтава підтримувала партнерські та побратимські відносини з містами Велико-Тирново (Болгарія), Кошалін та Люблін (Польща), Ніцца (Франція), Уппсала та Крістіанстадт (Швеція), Ірондеквойт (США) тощо.
Новий погляд на відносини
Коли на Україну напала росія, наші партнери не стали просто спостерігачами, за змогою підтримують область та її центр морально й матеріально. За березень — травень у Полтаву з-за кордону прибули десятки вагонів гуманітарної допомоги. Це продукти довгострокового зберігання, теплі речі, ліки та одяг. Усе це спрямували на формування гуманітарного резерву області.
Чимало корисних і необхідних вантажів надійшло і надходить з Польщі, з якою ми плануємо у січні 2023 року підписати нову угоду про добросусідство замість укладеної 30 років тому. Про необхідність перепідписання угоди 22 травня заявив у зверненні до Верховної Ради України польський президент Анджей Дуда. На його думку, чинна угода про добросусідство не повністю відповідає нинішнім прагненням наших братніх народів. Польські політики кажуть, що раніше була інша епоха. Польща на той час, тобто 1992 року, не була ні в НАТО, ні в Європейському Союзі, а Україна перебувала у зовсім іншій реальності.
«Нині Україна дуже чітко обрала прозахідний напрям та найкращі відносини з Польщею і починає посилатися на історію, яка нас об’єднує», — пояснив у коментарі виданню Polska Agenciya Pracova віцеміністр закордонних справ Польщі Марцін Пшидач.
На його думку, місцем підписання нового договору про добросусідські відносини між Польщею та Україною могло б бути місто Гадяч Полтавської області. Вважають, що саме на його околиці у селі Красний Кут 1658 року гетьман України Іван Виговський та польський уряд підписали Гадяцький договір, згідно з яким Гетьманщина (тодішня Україна) як незалежна держава з назвою Велике князівство Руське мала ввійти на рівних правах із Польщею і Литвою до складу федерального державного утворення — Речі Посполитої.
Цей документ гарантував права та привілеї козацтва. За поданням гетьмана щороку 100 козаків з кожного полку мали приймати до шляхетського стану. Православні віряни зрівнювалися у правах з католиками і таке інше. Планували відкрити гімназії, колегії та друкарні, «скільки буде потрібно» («Довідник з історії України» авторства Ігоря Підкови та Романа Шуста).
Утім, Сейм Речі Посполитої начебто ратифікував договір у значно усіченому вигляді, скасувавши його головні положення. Внаслідок цього такий варіант договору не влаштував жодну зі сторін, а московське царство почало війну з Гетьманщиною.
Всебічну допомогу гарантовано
Хоч би як там було, нині є всі шанси виправити допущені тоді помилки. Не випадково Польща оголосила про плани їхніх компаній долучитися до відбудови української енергетичної системи після нашої перемоги. Про це на форумі в Давосі журналіста видання Biznes Alert.pl повідомила міністр клімату та навколишнього середовища Анна Москова: «Міністр енергетики України заявив, що для нього закономірною буде участь польських компаній у відбудові енергетики після війни. Певною мірою це вже відбувається. Якщо в українських компаній виникають проблеми через бойові дії, то Мінприроди координує співпрацю з нашими компаніями, які допомагають, навіть надсилаючи кабелі певної довжини. Ми хочемо долучитися до відбудови України».
Внаслідок бойових дій пошкоджено не лише будівлі, а й лінії електропередач. Буча й Ірпінь — передмістя столиці, як Пясечно під Варшавою. Їх повністю зруйновано. Цікаво, що хоч із моменту їх визволення минуло небагато часу, інфраструктуру вже починають відбудовувати. Інша річ — знищення Кременчуцького НПЗ.
Пані Москова наголосила, що Польща допомогла Україні і в розв’язанні проблеми з паливом: «На початку війни і після бомбардування НПЗ ми безплатно відправляли паливо. Нині це комерційні поставки Orlen, вони потребують великого логістичного ресурсу. Зазвичай ці поставки відбуваються трубопроводами, тому довелося створювати нові канали постачання. Ми впроваджуємо їх на постійній основі, зберігаючи пріоритет постачання на польський ринок».
Полтавщині, а через неї — захисникам, переселенцям і сім’ям військових, які мають у цьому потребу, цими днями допомагають не тільки поляки, а й бельгійці.
«Отримали від наших західних партнерів чергову допомогу — 163 високоякісні бельгійські намети. Вони зручні та надійні, різного розміру — від 16 до 72 квадратів. Передамо намети нашим військовим. Таке спорядження дуже їм знадобиться у польових умовах», — повідомив начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін.
А ще допомагають німці. Зокрема німецька організація GIZ профінансувала першу чергу вишукувальних та проєктних робіт у межах проєкту з будівництва тролейбусної лінії на мікрорайон Огнівку в обласному центрі. Вартість цих робіт, за приблизними підрахунками, майже 40 тисяч євро. За сприятливих умов ці проєктні роботи завершать навесні 2023 року. Потім до фінансування будівництва лінії долучиться Полтавська міська рада.
За словами керівника управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому Максима Медведєва, GIZ власним коштом збудує пандус на центральному вході до ліцею №32 «Європейський» (для переселенців та осіб з інвалідністю).
На початку червня виконком Полтавської міської ради погодив прийняття допомоги для переселенців від благодійного фонду «АІСМ Україна», ГО «Єдність Націй» та Міжнародного комітету Червоного Хреста. І це далеко не повний перелік організацій і країн, які під час війни надають полтавцям допомогу на безповоротній основі. Сподіватимемося, її обсяги не зменшуватимуться і після нашої перемоги.