Спершу задачка для дорослих. Із населеного пункту А і населеного пункту Б та всього українського краю Д кремлівське Х (хвалько або те, що ви мог­ли подумати) обіцяло зробити рф якщо не за три-чотири дні, то за тиждень-другий напевне. Питання: скільки ще причин початку повномасштабного збройного вторгнення в Україну вигадає і назве оте геополітичне Х після десяти місяців катастрофічних поразок «другої у світі армії»?

Адже міста Авдіївка та Бахмут і велика частина української Донеччини тримають оборону. А багатостраждальна Авдіївка зазнає потужних обстрілів та атак рашистів ще з 2014-го. І нині місто, яке за минулі роки з початку підлої кремлівської агресії вже стало одним із символів опору і незламності, знову перетворилося на гарячу точку на карті Донбасу і всієї України. Оскільки люті від власного безсилля та величезних втрат російські загарбники застосовують проти міста і цивільних людей усю наявну потужну зброю та заборонені боєприпаси. Тобто російські загарбники — втілення народної приказки, в якій «Молодець проти овець…»

«Ударили ще й касетними флешетами»

Ситуація в місті залишається складною: відбуваються постійні обстріли, які не припиняються ні вдень, ні вночі. Так само окупанти не припиняють спроб нарешті взяти Авдіївку, але…

«Якщо казати про відомий за боями минулих років промисловий район, то жодного його метра за всі дев’ять місяців війни вони не пройшли. Останні чотири місяці вороги намагаються хоч якось оточити місто і докладають для цього максимальних зусиль.

Спочатку спробували йти в лоб. Потім узяли за стратегію знищення всього артилерією з подальшою спробою масованого штурму. Тепер знову змінили тактику: кидають уперед «чмобіків», щоб ми використали проти них якнайбільше боєкомплекту і розкрили свої вогневі позиції. Пробиваються малими групами в багатьох напрямках: сунуть однією смугою, щоб виявити вогневі точки наших хлопців. І звичайно, тероризують місто обстрілами. Приміром, недавно вдарили по його центральній частині ще й касетними флешетами, хоч тут досі залишаються мирні люди. На щастя, того разу обійшлося без загиблих чи поранених.

Щодо руйнувань, то тут нічого не вціліло. Розумієте, жодної будівлі, яка б не постраждала, не залишилося в нас ще чотири місяці тому. Звичайно, є будівлі, які в майбутньому можна відновити, але 60 відсотків їх — тільки під знесення.

У самій Авдіївці нині перебувають приблизно 2 тисячі людей, серед них діти. 2014 року тут було понад 35 тисяч жителів,

2019-го — понад 32 тисячі. Усі вони живуть здебільшого в підвалах багатоповерхівок чи у приватних будинках старої частини міста, де від обстрілів теж ховаються в підвалах», — підтверджує дуже складну ситуацію в місті начальник міської військової адміністрації Віталій Барабаш.

Неважко здогадатися, що в місті немає світла, газу, тепла, води, зв’язку. І вже дуже давно: за словами місцевих жителів, газопостачання припинили ще у травні, а електрика зникла пів року тому. Води також немає, а запасатися нею людям вдається із свердловини, де працює генератор.

«У столиці, нам розповідають, створюють там так звані пункти незламності. А як тоді називати наші міські імпровізовані пункти при підприємствах, куди вже більш як дев’ять місяців ходимо погрітися чи зарядити телефони?» — риторично не без сарказму запитує один з авдіївців.

Міська влада справді спромоглася завчасно обладнати такі пункти, щоб тамтешні жителі змогли підтримувати зв’язок з рідними та всім зовнішнім світом. На кілька годин у місті запускають потужний генератор, який дає струм на мобільну вежу. Схожі агрегати працюють на місцевих об’єктах критичної інфраструктури, у правоохоронців та міській адміністрації.

Можливість евакуюватися залишається досі!

Наприкінці року на всю істотно спорожнілу Авдіївку працюють усього два магазини продуктів, але поки що харчів усім вистачає. Окрім того, відповідну та іншу гуманітарну допомогу періодично привозять волонтери, проте поступово поїздки в місто стають дедалі небезпечнішими. На те, що через постійні інтенсивні обстріли волонтери наві­дуються туди рідше, ніж раніше, звертає увагу і керівник міської військової адміністрації.

«Приблизно кілометрів 15 на під’їзді до нас усю дорогу обстрілюють, тому волонтерів поменшало. Але попередньо нам вдалося створити певний запас гуманітарної допомоги. Ми вже роздали містянам 2 тисячі спальних мішків і 2 тисячі ковдр.

До речі, навіть попри обстріли шляхів, постійно нагадуємо людям, що можливість евакуації з Авдіївки досі є. Шкода тільки, що в тих, хто залишається в місті, немає бажання виїжджати. Хоч є нагода евакуюватися в Умань чи Тернопільську область, де нас приймають. Також можна виїхати на територію безпечніших громад самої Донеччини, в яких підготовлено місця компактного проживання людей і де в них буде і світло, і вода, і тепло», — каже Віталій Барабаш.

У міській адміністрації не випадково намагаються переконати людей таки евакуюватися з міста без тепла до настання більших зимових холодів. Оскільки нинішня практика використання містянами наприклад буржуйок не бездоганна. На жаль, під час монтування та експлуатації цих обігрівальних пристроїв не всі дотримуються елементарних правил безпеки, особливо коли встановлюють їх у приміщеннях, де нікудишня вентиляція чи її зовсім нема. Прикро, але в Авдіївці вже є потерпілі від чадного диму, а пік використання буржуйок та подібних невибагливих пічок ще попереду.

До речі, з огляду на надзвичайно складну ситуацію у прифронтовому місті розраховувати на оперативну медичну допомогу людям також не варто. В Авдіївці працює один лікар та чотири медсестри, тож тепер більше сподівань на медиків з відносно віддалених від лінії фронту лікарень у Покровську чи Мирнограді.

Майже десять місяців знавісніле кремлівське Х з несамовитими люттю і ненавистю «захищає» наші населені пункти А і Б та  весь Донбас. Успіхи? Ще й які! В Авдіївці ще кілька років тому приблизно половина місцевих жителів симпатизувала рф. Тепер у місті понад 90 відсотків людей мають проукраїнські настрої. І їх, мирних і беззбройних, рашисти безжально обстрілюють ще й через це.