Ця книжка незвична, як і те, що повстанці облаштували криївки в піддашші церков. Історія відкрила майже 70-річну сувору таємницю. Її з непростих, сповнених великої борні за українську державність 1940-х років зафіксували й подали у виданні «Бандерівська скриня: архів УПА з криївки в Кордишеві на Шумщині». Книжку доповнили новими матеріалами-знахідками, перевидали за фінансової підтримки Тернопільської облдержадміністрації та облради і встигли навіть перед оголошенням карантину презентувати в обласному центрі та місті Шумськ і селі Кордишів.

Криївка під дахом

Із самої назви читачеві стає зрозумілим, про що йдеться, тож кортить якнайшвидше розгорнути сторінки книжки, пірнути в повстанську історію, ознайомитися у фоторепродукціях з документами боротьби українців за самостійну державу.

2011 року в селі Кордишів Шумського району вирішили замінити стару покрівлю місцевої церкви Покрови Пресвятої Богородиці. І наткнулися на сховок. Коли ж стали досліджувати, збагнули: це криївка, в якій відпочивали, переховувалися повстанці. Григорій Шергей, уродженець цього села, тривалий час живе в Тернополі, очолює управління культури обл­держадміністрації, а тепер став керівником проєкту та співавтором деяких статей у «Бандерівській скрині». Каже, ні його батько, як і жоден з односельців, ніколи нічого не казали, що сільський храм слугував прихистком для упівців. Або й справді нічого про це не знали, або мовчали.

Дев’ять років тому, увійшовши у криївку, знайшли в ній чимало документів. З інструкцій випливали настанови, як проводити підпільну роботу, поводитися в лісі одному повстанцеві чи гуртом та інше. Цікава добірка звернень до населення. Але ці матеріали не мали поширювати на сільських вулицях, розклеювати на деревах, а передавати, як було зазначено, з рук у руки, з хати в хату. Без пропагандистських документів, звісно, теж не обійшлося: роз’яснювали, чому борються за самостійну незалежну Україну, що таке УРСР.

Чим цікавилися повстанці?

Велике зацікавлення викликав матеріал, що вийшов у квітні 1944 року й був приурочений до першої річниці бою під Гурбами. У ньому описано хронологію цієї історичної події. Збереглися гумористичні журнали «Спис повстанця», «Повстанський перець», тексти повстанських пісень, а також радянські газети: обласна «Вільне життя», республіканська «Молодь України».

Читали упівці й наукову та художню літературу. Варто назвати «Історію української фльоти» — про те, чому для нас важливі Крим, Чорне море. З поетів, напевно, любили Володимира Сосюру, принаймні збірка його віршів зберігалася у криївці. Як лікуватися травами, також цікавилися, бо користувалися польськомовною брошуркою-травником.

З одягу, речей були: чотири матраци з полотна, напхані соломою, стільки само подушок, одна вишита. Знайшли й залишки шинелі, спенсер (кітель), дві радянські, одну чеську пілотки, шрифт від друкарської машинки. До слова, збереглося чимало копірок, з яких можна зчитати текст. На спенсері побачили значок — тризуб, який, мабуть, повстанець власноруч викарбував, бо видно, що не фабричний. Ці речі зберігають у церкві в напівпідвальному приміщенні, через яке упівці потрапляли у криївку.

Вдалося натрапити й на боєприпаси, серед яких 440 набоїв у хорошому стані, граната (їх, звісно, вилучили відповідні структури). Зрештою знахідки вирішили розшифрувати, оцифрувати й розповісти про них у книжці. Вона вийшла друком 2017 року й мала назву «Бандерівська скриня: архів УПА з криївки в Кордишеві на Шумщині».

Чому «Бандерівська скриня»? Григорій Шергей розповідає, що всі документи й матеріали повстанці зберігали у невеликій скрині. Ці раритети Григорій Платонович якось показав письменникові Василеві Шкляру. Він тривалий час їх розглядав-ознайомлювався, вперше у руках тримав справжній грипс (шматок паперу з викладеною на ньому таємною інформацією повстанців), зацікавився книжкою Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр», яка, щоправда, була без обкладинки й деяких сторінок. За певний час пан Василь подарував Григорієві Шергею щойно виданий власний роман «Троща» й написав, що дякує за бандерівську скриню. Це визначення Василя Шкляра й з’явилося згодом у назві книжки про знайдений архів УПА із криївки в селі Кордишів.

Друга знахідка

Але історія книжки і знахідок не закінчилася. Торік місцеві краєзнавці спільно з фахівцями Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини знайшли у церкві в Кордишеві вхід ще у один схрон.

«Дві колоди замінили дошками, щоб легше було повстанцям потрапляти у приміщення, — розповідає Григорій Шергей. — Ізсередини навіть розграфили олівцем дошку для гри у шашки».

Тут знайшли ще деякі документи, серед яких кілька грипсів. Григорій Платонович припускає, що друга криївка була запасною, де могли заховатися 6—8 осіб. Хто з упівців знаходив тут прихисток, з упевненістю не можна назвати, бо жодне прізвище чи псевдо не фігурує в документах. Але зрозуміло, що криївки були повстанським штабом, який організовував роботу щонайменше в 11 навколишніх селах.

Криївки у церквах — явище рідкісне, зауважує Григорій Шергей. Понад 40 років у храмі в Кордишеві відправляв богослужіння отець Андронік Рудецький. У буремні 1940-ві він теж був настоятелем цієї церкви. Певна річ, без його згоди не могли з’явитися в піддашші храму повстанські схрони.

Колись один односелець, який відбув покарання в Сибіру за прагнення жити в незалежній Українській державі, розповідав Григорієві Платоновичу, що ходила чутка, нібито син тутешнього священника був у лавах УПА. Але чи бував він саме у цих криївках, не відомо.

Зате достеменно знаємо: знайдені унікальні документи доповнили перевидання «Бандерівської скрині», отже принесли ще одну правдиву інформацію-звістку про національно-визвольний рух у 1940х роках.