Коли ми зустрілися з Пятрасом Ауштрявічусом у Європарламенті, я відразу помітила на вилозі його піджака значок з двома прапорами — литовським і українським. Цей політик — один із найяскравіших і найпалкіших прихильників України у ЄП. Торік узимку він разом з литовськими колегами приїжджав на київський Майдан, цієї осені був спостерігачем на парламентських виборах в Україні, а у грудні оголосив про створення неформальної групи «Друзі європейської України» у Європарламенті. Те, як збирається нове об’єднання обстоювати інтереси України у Страсбурзі та Брюсселі, стало головною темою інтерв’ю.
Друзів багатоне буває
— Пане Ауштрявічус, навіщо створювати неформальну групу «Друзі європейської України» у Європарламенті, коли тут уже офіційно діє міжпарламентська комісія зі співпраці Україна — ЄС?
— Ситуація, в якій опинилася Україна, дуже важка. Проти вашої країни розпочато війну, вона потребує допомоги. Йдеться не лише про допомогу фінансову. Європейським політикам необхідна об’єктивна інформація, розуміння ситуації, вони мають відчути себе на місці пересічного українця, який живе на сході країни, на заході, в Криму чи в Києві.
Наша група «Друзі європейської України» не прагне конкурувати з іншими комісіями чи делегаціями. До неї увійшли євродепутати, що прагнуть допомогти українським політикам, які бачать майбутнє своєї країни так, як бачимо його ми, щоб вони могли дзвонити одне одному, зустрічатися і вільно обговорювати всі проблеми як рівні з рівними.
— Скільки євродепутатів входять до складу групи?
— Понад 50 осіб із 18 країн. Роблю все від мене залежне, щоб у цій групі були депутати з усіх 28 країн-членів ЄС. І до мене надходять запити на вступ.
— Ви маєте вже графік зустрічей, порядок денний, визначені пріоритетні питання?
— Минулого тижня ми вперше зустрілися з делегацією депутатів Верховної Ради. Я побачив зовсім інших людей, відмінних від тих, яких звик бачити досі. На них не було дорогих костюмів і годинників, це переважно молодь із хорошою освітою, спілкуються іноземними мовами, мають інші підходи і погляди. Гадаю, що новий склад Верховної Ради активно долучиться до діалогу з нашою групою. Вона почне роботу з неформальних зустрічей, налагодження контактів з Верховною Радою, з українськими неурядовими організаціями. Нам необхідно поширювати інформацію про потреби України, зокрема у гуманітарній сфері. Наприклад про те, що дітей із родин вимушених переселенців зі сходу України можна запрошувати погостювати у родини з країн ЄС. Так, ми запросили двадцятьох українських дітей до Литви на два тижні. Так українці відчують нашу з ними солідарність, підтримку, бажання допомогти у дуже конкретний матеріальний спосіб. Крім того, ми, безперечно, плануємо проводити семінари, «круглі столи», спільні дискусії, одне слово, робитимемо все, щоб тема України не сходила з порядку денного Європарламенту.
Європейськісанкції — наслідок російської агресії
— А як щодо групи «Вороги України»? Така існує в Європарламенті?
— Євродепутати, які виступають проти активної допомоги Україні і вважають, що Росія не воює з Україною, що вона повинна бути федерацією і залишатися у сфері російських інтересів, справді є. Представники крайніх правих і лівих сил озвучують ці думки у Європарламенті. Не заперечуватиму, що в ЄП існує політична корупція, що деякі політичні групи та окремі депутати отримують дуже вигідну та відчутну фінансову підтримку від Російської Федерації. Але ми добре знаємо, з чим маємо справу, тому готові до боротьби.
— Яким група «Друзі європейської України» бачить вихід із ситуації на Донбасі?
— Ми вважаємо, що ЄС повинен продовжувати застосовувати санкції проти Росії доти, доки Москва постачатиме зброю у зону конфлікту на сході України і доки Крим залишатиметься під російською окупацією та анексією. Не можу сказати, скільки це триватиме і як розвиватимуться події. Проте ми переконалися, що російська економіка вже платить за це дуже високу ціну, яка падає на плечі простих громадян. Санкції не були ініціативою ЄС. Російська влада, російське керівництво і сам Путін, які почали війну проти України й анексували Крим, повинні відповідати за свої дії.
Безкровна війназ мільйонами жертв
— Кажуть, у європейських політиків у Брюсселі з’явилося таке поняття як «втома від України». Вам вона знайома?
— Ось уже понад рік Україна перебуває в полі зору всіх політичних радарів. І в тому, що люди трохи від цього втомилися, можливо, є частина правди, бо всі очікують на якісь переломні рішення чи події. Але для України кожен день — це війна, невизначеність, напруга, небезпека. Ми повинні пояснювати в Європі, що не варто очікувати швидких кардинальних змін, а розглядати цю війну як великий виклик для України. Вважаю, що це відповідальність усіх проєвропейських політиків у Європарламенті. І тут надзвичайно важливо поширювати об’єктивну інформацію серед європейців про Україну через виставки, показ документальних фільмів. Це особливо необхідно в умовах інформаційної війни, яку розгорнула Росія і в якій ми часто опиняємося стороною, що програє. У цьому, до речі, полягає і одне з головних завдань нового українського уряду: розповідати світовій громадськості правду, підтверджену фактами, щоб люди не залишалися байдужими. Адже, на жаль, стіна, яка відокремлює європейських політиків від українських реалій, існує.
— Литва має власну історію інформаційної війни з російською пропагандою. Можете передати ваш досвід українцям?
— Можна сказати, що Литва пропустила момент, коли Росія розгорнула проти неї інформаційну війну. Ми не розуміли, як добре вона була підготовлена. Війна почалася ще 15 років тому і розгорталася поступово. Ситуація, в якій ми опинилися зараз, не виникла за одну ніч, вона формувалася внаслідок спланованої й цільової політики, яку добре фінансували. Росія відкрила свої телеканали, які ведуть мовлення на весь світ, подаючи нібито нейтральну інформацію, що такою зовсім не є.
Насправді це промивання мізків і намагання нав’язати кремлівську доктрину європейцям. Мені прикро говорити, але російська аудиторія зомбована такою інформацією, вона опинилася заручником нестачі альтернативних ЗМІ у Росії. На мою думку, ЄС і НАТО повинні зробити конкретні кроки, щоб протистояти цій війні, йти на непопулярні кроки, наприклад заборонити певні російські канали, які є каналами не масової комунікації, а масової брехні.
Щодо Литви, то у нас є російськомовні литовські канали, але цього не достатньо. Ми плануємо розпочати спільний проект із Латвією та Естонією зі створення телеканалу для російськомовної аудиторії не лише країн Балтії, а й інших регіонів. Це складно і дорого, але в умовах інформаційної війни це дуже важлива річ, яку необхідно зробити.
Свіжий поглядна проблеми
— Як у Литві та Брюсселі сприйняли новину про призначення на посаду міністра економічного розвитку і торгівлі України литовця Айвараса Абромавічуса?
— Це стало приємною несподіванкою. Загалом рішення залучити в уряд іноземців, які мають свіжий погляд на проблеми, дуже мудре. Айварас Абромавічус став міністром у дуже важливій сфері, оскільки українська економіка потребує поштовху і нового підходу. Він бізнесмен і не пов’язаний з жодною політичною силою, що вже дуже добре. Гадаю, це добре, що і колишній Єврокомісар від Литви Альгірдас Шемета, призначений на посаду бізнес-омбудсмена в Україні, допомагатиме українському уряду боротися з корупцією.
Тепер ці люди стали частиною урядовою команди і також несуть відповідальність за успіх нової політики в Україні. Свого часу Литва мала подібний, але трохи відмінний досвід. До нас на початку 1990-х почали повертатися представники литовської діаспори, які обійняли посади в уряді. Вони привезли до Литви досвід, якого місцеві політики не мали, і литовці були певні, що ці політики не мовчатимуть, коли бачитимуть порушення закону.
Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Пятрас АУШТРЯВІЧУС. Депутат Європарламенту від Литви. Народився у Вільнюсі 1963 року. Кар’єрний дипломат. У Європарламенті обіймає посаду заступника голови політичної групи «Альянс лібералів та демократів за Європу», член комітету з питань зовнішньої політики. Голова неформального об’єднання в ЄП «Друзі європейської України».
Ми в Google+