Росіяни пішли далеко вперед у маніпулятивних технологіях, у них дуже добрі фахівці в цій галузі. І путінські промови, як і заяви всіх їхніх чиновників, зокрема постійного представника РФ при ООН Віталія Чуркіна, генерує один центр. Їхня мета — образити опонента, роздратувати, залишити відчуття нерозуміння того, що відбувається, і подивитися на реакцію. Більше того, роздратованість дає змогу потім, на другому етапі, продемонструвати її як фашистську істерію чи щось антиросійське. Таку думку в коментарі Укрінформу висловив соціальний психолог Олег Покальчук.
Він додав, що Путін як професійний кадебіст звик лякати, тому «не варто кидатися до телевізора, щойно оголошуватимуть його виступ, бо він нічого нового не скаже».
Соціальний психолог також зазначив, що багато тез Путіна розраховані на внутрішнього споживача, оскільки в 2018 році в Росії мають відбутися президентські вибори, і, вочевидь, йому потрібна зміна конституції, можливо, запровадження конституційної монархії. «Кажу всерйоз. Це не моє припущення, такі речі розглядаються, наскільки знаю», — зауважив фахівець.
У цьому контексті він зазначив, що деякі слова Путіна не те що падають на поживний російський ∂рунт — вони з нього виростають. Зокрема він звернув увагу, що як «ефективний диктатор і загалом будь-який демагог» президент Росії користується тими термінами, словами і уявленнями, «які вживають, умовно кажучи, біля пивбару».
«Це відомий прийом: що більше ви говорите словами, які генерує сам народ, то більше шансів, що вас слухатимуть і вам віритимуть. Тут немає потреби в раціоналізації — це питання віри, це така квадрарелігійна технологія. Тому Путін, як усякий монарх, є символом віри. А в цьому разі він перший за багато століть російський цар, який приєднав землі до Росії, й за це йому пересічні російські люди будуть ладні пробачити абсолютно все», — вважає О. Покальчук.
Відповідаючи на запитання, як у цій ситуації має діяти Україна, фахівець зазначив, що нам треба розуміти, що ми європейці, не генерувати «фантомні болі» щодо втрати Криму і продовжувати, як казав поет, «своє робить».
«Більше того, я б сказав, нам європейське робить. Гадаю, нам усім дуже важливо зрозуміти, що межі Євросоюзу де-факто перенеслися на західні кордони Росії, й нам треба робити все, щоб ці кордони Євросоюзу зміцнити. А якщо ми мислитимемо у старих українських рамках сприйняття, то знову залишимося в тому шароварному болоті, де і скніли 23 роки», — підкреслив експерт.
Він акцентував на тому, що нині світ не просто відкритий до України, він інтегровано з нами співпрацює, тож маємо мислити категоріями світу.
«Так, ми програли бій, але виграли битву за фактом — виграли Європу, і важливо це не втратити. Отже, поводитися тепер треба не в контексті жалів за Кримом тощо, а передислоковувати туди війська, як це робив Захід у часи холодної війни. Захід тепер ми. Раніше Польща втримувала ці кордони, а тепер наша черга», — підсумував Олег Покальчук.
Відділ гуманітарних проблем
«Урядового кур’єра»