У залі засідань Державної казначейської служби України в Києві висить портрет італійця Луки Пачоллі — відомого математика, батька ринкової економіки та сучасного обліку, якому завдячують не лише бухгалтери, а й весь цивілізований бізнес. Лука виглядає зажурено. І, безперечно, є від чого: за останні місяці працівники казначейства не раз уже помічали ті негативні моменти, які перешкоджають нормальній роботі служби. Насамперед, йдеться про хронічний недобір коштів до державного бюджету: за сім місяців 2014-го скарбниця не дорахувалася близько 16 мільярдів гривень.
— Оскільки з єдиного казначейського рахунку виплачуються пенсії, зарплати бюджетникам, оплачуються медикаменти, харчування, комунальні платежі, — сказала журналістам під час учорашньої прес-конференції голова Державної казначейської служби України Тетяна Слюз, — ми напряму залежимо від податків та зборів обов’язкових платежів. І 77 тисяч розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, яких ми обслуговуємо, страждають від «казначейського недобору». Тому ситуація з публічними фінансами є вкрай напруженою.
Це, звісно ж, відчуває вся країна. Але найгостріше – мешканці її східних регіонів. У зв’язку з війною у Донецькій та Луганській областях з 74 тамтешніх територіальних підрозділів казначейства працює лише 38. Більше того, головний офіс служби не має навіть зв’язку із луганськими працівниками. Бойовики там 24 липня взяли в полон з робочого кабінету виконувача обов’язків керівника обласного казначейства. З величезними труднощами його вдалося визволити.
— Та попри це ми намагаємося, якщо можна так сказати, полегшити життя стражденного краю, — Тетяна Ярославівна переходить до цифр. – Не зважаючи на те, що від платників податків Донецької та Луганської областей ми не отримали понад 400 мільйонів гривень у травні й один мільярд гривень у червні-липні, казначейство перерахувало (станом на 1 серпня 2014 року) 1 мільярд 300 мільйонів гривень на виплату пенсій. До речі, луганчанам та донеччанам ми запропонували перереєструватися для отримання пенсій у більш безпечні регіони, які контролюються українською владою. Окрім того, Донецьке обласне казначейство знаходить можливість виплачувати в таких складних умовах ще й допомогу шахтарям: у липні їм відправлено один мільярд гривень. Намагаємося не забути сім’ї з дітьми, оплатити лікарняні листки, допомогу з безробіття.
Дефіцит бюджету покривається сьогодні за рахунок запозичень, а також — нових податків. З 6 серпня, наприклад, почали надходити кошти з «військового збору». Поки що вони не значні, але українці готові допомагати країні у тяжкий воєнний час. Бо інакше без коштів залишаться місцеві органи самоврядування та Пенсійний фонд. Вони користуються фондами казначейства.
— Пенсійний фонд за рахунок своїх надходжень не покриває витрати. Тому, згідно із законом, ми надаємо йому позики. Безкоштовно. Ці позики, на жаль, покриваються дуже повільно. Станом на 1 січня 2014 року заборгованість Пенсійного фонду перед єдиним казначейським рахунком становила 49 мільярдів гривень. На 1 серпня вона дещо знизилася, але не на багато — до 47 мільярдів гривень. Гірша ситуація із короткотерміновими та середньостроковими позиками місцевим органам влади (надали їх 23 мільярди гривень). На сьогодні лише по середньострокових позиках борг громад перед казначейством становить 9,5 мільярда гривень. Він, до речі, накопичився за попередні чотири роки.
Зупинилася Тетяна Слюз також на питанні виконання казначейством судових рішень. Війна наклала відбиток і на ці фінансові операції. На розгляді казначейства сьогодні перебуває близько 23 тисяч виконавчих листів на загальну суму 530 мільйонів гривень. Їх виконання проходить повільно. У тому числі й через неконкретні рішення судів.
— Користуючись нагодою, — наголошує керівник казначейства, — я хотіла б звернутися через журналістів з проханням до суддів, аби вони в своїх рішеннях були конкретними: наприклад, записавши: «Стягнути з такого-то рахунку на користь громадянина N. такі-то кошти», а не: «Забезпечити виплату пенсії такому-то громадянину». Тоді менше буде невдоволених людей.
Словом, «казначейська ситуація» сьогодні є складною. Але працівники служби роблять усе, аби мінімізувати її негативні наслідки. Навіть ризикуючи своїм життям.
Ми в Google+