За резонансністю справа Андрія Слюсарчука, якого в народі назвали Доктором Пі, чиїми «феноменальними» здібностями та «лікарським талантом» впродовж 20 років захоплювалася вся Україна, поступається хіба що справі братковицького вбивці. Та на відміну від маніяка, який зі зброєю і сокирою вривався у сільські домівки, до «рятівника у білому халаті» пацієнти та їхні родичі ставали в чергу добровільно. І навіть були готові віддати останнє з надією на порятунок рідних людей. Якби ж знали, що професор-нейрохірург насправді ніякий не професор і не лікар, і до медицини не має жодного стосунку!
Тому з того часу, коли правоохоронці одягнули наручники на Андрія Слюсарчука, не лише Львів, а й вся Україна уважно стежила за розслідуванням резонансної справи, бо той працював з розмахом. Суспільство чекало відповіді на безліч запитань. Хто він, Доктор Пі, — феномен, шахрай, пройдисвіт чи злочинець? Як вдавалося йому впродовж багатьох років займатися лікарською практикою, не здобувши медичного фаху (не про дипломи мова — вони начебто були)? А це вже не невдалий телесеанс — своїми феноменальними здібностями запам’ятовувати числа він шкоди нікому не завдав! Щоправда, багатьох тоді насторожило те, що такого лікаря-нейрохірурга ні у Львові, ні в Україні не знали ані у вишівському колективі, ані у медичних колах…
Та за іронією долі міф про унікальний талант Доктора Пі вдалося розвіяти журналістам з львівського «Експресу», як, зрештою, свого часу за їхньою допомогою й творився міф про феноменальні здібності Андрія Слюсарчука. Газети тиражували інформацію про його унікальний талант, а спритник дерся на Олімп, щоразу розширюючи діапазон своїх «талантів» і «спеціалізацій». І, напевне, таки дістався б вершини, якби генієві не стало затісно в Україні — одного разу з образою в голосі він заявив, що виїжджає за кордон. Чому таланти тікають з України, власне, й вирішили тоді з’ясувати журналісти. Після невдалих спроб знайти інтерв’юера з’ясувалось, що оперуючий «професор» не має постійного місця роботи! Він і справді у клініці не працював, а приходив до пацієнтів додому. Ставив крапельниці й у гуртожитку Львівської політехніки, де мав кімнату. Прикриваючись двома дипломами, скалічив не одне людське життя. Після перших публікацій до редакції звернулося чимало тих, хто довірив пройдисвіту своє здоров’я і життя. А він увійшов у роль і брався лікувати пухлини, інші важкі недуги, освоював нові процедури. Люди продавали машини, квартири, аби лишень не відмовився.
Довгий список потерпілих від лікування у Доктора Пі міг з’явитися значно раніше, бо перші обдурені звернулися у правоохоронні органи Новояворівська ще у 1996 році. За два з половиною роки слідства опитали 115 свідків. Виявилося, хірург-універсал проводив складні операції на мозку, брався за пересадку печінки. Станом пацієнтів та дією призначених препаратів не цікавився, зате одразу вимагав гроші. «Світило вітчизняної науки», а насправді колишній петеушник, виявився звичайним шахраєм. Понад дев’ять годин зачитував вирок у справі, що налічує 30 томів, головуючий суддя Назарій Дулебко.
Суд визнав Слюсарчука винним у п’яти епізодах незаконної лікувальної діяльності та у смерті 52-річного Олександра Лозового і 3-річного Данила Прокопчука з Тернопільської області. Андрія Слюсарчука також визнано винним у використанні свідомо підроблених документів та 5 епізодах заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою (шахрайство). Окрім того, суд задовольнив також частину цивільних позовів потерпілих. Слюсарчука зобов’язали повернути кошти, які потерпілі заплатили йому за лікування, — близько півмільйона гривень, що для псевдопрофесора та його захисників виявилося цілковитою несподіванкою.
Суд вважає, що винуватість Слюсарчука повністю доведена зібраними доказами. Зокрема встановлено, що він оперував хворих у Бродівській, Чорт?ківській, Славутицькій та Кременецькій центральних районних лікарнях.
Натомість підсудний своєї вини за жодним з епізодів не визнав. Під час перерви продовжував стверджувати, що є лікарем високої кваліфікації, а кримінальна справа проти нього сфабрикована, заперечував факт підроблення документів про вищу медичну освіту, проте оригіналів дипломів суду так і не надав. Доктор Пі має намір оскаржити вирок. «Професор» розраховує, що під час розгляду його справи у судах вищих інстанцій належно оцінять масштаби його «лікарської практики».