Існує чимало штучних чи природних протитанкових перешкод і загороджень. Більш-менш успішно зазвичай стримують просування танків, бронетранспортерів чи іншої військової ворожої техніки глибокі рови, ескарпи (круті уступи чи обриви), завали, бар’єри, протитанкові «їжаки», залізобетонні тетраподи. Останніми роками до них можна додати ще й проект «Стіна» — фортифікаційні споруди та системи інженерних загороджень на суходільному кордоні України з Російською Федерацією. Та, схоже, на території прифронтової Донеччини та у деяких інших областях реалізовують ще один (донедавна трохи секретний) протитанковий проект — «Дороги». Складається враження, зважаючи на гібридну війну та близьке сусідство із державою, яка знову й знову накопичує свої війська поблизу кордону, що автомобільні шляхи свідомо перетворюють на ще одну своєрідну смугу перешкод. Бо на згаданій території дороги дедалі більше нагадують бездоріжжя — картину, знайому за рядками колись популярної військової пісні: «Там, де піхота не пройде, похмурий танк не проповзе…»

Погодьтеся, необхідність такого протитанкового проекту не викликає сумнівів. Крім того, він не тільки дуже ефективний, а ще напрочуд економний, бо на жалюгідні залишки доріг не треба витрачати жодної копійки!.. Тобто дешево для нас і сердито для супостата, який ризикує остаточно загубити тут свою військову техніку та плани про «бліцкриг» (блискавичну війну). Отож майже два в одному, якби не одне «але».

По-перше, не слід забувати, зайдам із якої саме країни намагаємося протистояти отим хронічним бездоріжжям. Якщо хто забув — не зайве нагадати класичну приказку про найбільші дві біди Росії. Так-так, це дурні й дороги! Тому хоч-не-хоч, а російські «іхтамнєти» в умовах штучно створеного українського бездоріжжя почуватимуться у своїй тарілці. А значить, ми, нітрохи того не бажаючи, самі ж подбали про згадані не просто дуже звичні, а навіть комфортні умови для потенційних загарбників…

А по-друге, гібридна війна — війною, протитанкові дороги — дорогами, але ж ними й нормальні люди намагаються пересуватися! Ніде правди діти, подібні зусилля мають перемінний успіх, а тому місцеві жителі дедалі частіше протестують проти відсутності нормальних доріг.

Приміром, на Донеччині активісти вже не раз проводили акції протесту, аби привернути увагу до жахливого стану, в якому тривалий час перебуває автомобільний шлях Маріуполь — Запоріжжя завдовжки 220 кілометрів. Ця дорога, попри те, що має стратегічне значення, бо з’єднує приморське прифронтове місто з «великою землею», тобто Україною, розбита так, немов її справді спеціально готували як перешкоду для ворожих танків. Хоча саме цим маршрутом медикам доводиться вивозити до лікарень у сусідніх обласних центрах важкохворих дітей чи поранених українських бійців. Такий самий стан і дороги Маріуполь — Бердянськ: раніше маріупольці їздили нею до Запоріжжя, але нині вона перетворилася на «протитанкову».

До речі, на пекучу проблему шляхів довкола Маріуполя вкотре звернули увагу нещодавно у Верховній Раді під час Години запитань до уряду: медики вийшли із проханням, аби ремонт доріг на Донбасі контролював особисто Прем’єр-міністр. «У нас критична ситуація із вивезенням важкохворого населення із Маріуполя, а особливо поранених. Ми кожного разу ризикуємо здоров’ям наших героїв, вивозячи їх на стабілізаційні пункти до центральних районних лікарень», — озвучили звернення медичних працівників в одному з депутатських звернень.

«У 2014 році я дуже боялася, що нас обстріляють із «градів», а зараз боюся, не доведи Господи, захворіють наші діти, а ми не зможемо їх вчасно евакуювати до найближчих лікарень, оскільки виїхати з Маріуполя цими жахливими дорогами — проблема з проблем!» — зізнається жителька міста, мати трьох дітей, яка також взяла участь в акції протесту, до якої приєдналися й активісти з Бердянська. Спільно вони поставили підписи під зверненням до Президента України та Кабміну із проханням взяти під контроль ремонт згаданої дороги стратегічного значення.

Не так давно поблизу Маріуполя на одній з ділянок тутешнього автомобільного шляху демонтували багатотонні тетраподи. Згадані залізобетонні блоки зазвичай використовують для створення берегозахисних споруд, а у 2015 році ці важенні конструкції встановили на дорогах довкола Маріуполя як фортифікаційні перешкоди проти танків та іншої військової важкої техніки. Само собою, на демонтаж тетраподів місцевий люд відреагував не без сарказму. Дехто переінакшив відомий анекдот на болючу тему: «Чи правда, що з наших доріг прибрали тетраподи? Брехня! Бо в нас тут немає доріг…» А інші розповідали про перевезення протитанкових блоків на інші, місцями ще вцілілі ділянки доріг. Оскільки, мовляв, там, де донедавна стовбичили тетраподи, з їхньою захисною місією тепер можуть успішно справитися ті самі «вбиті» протитанкові дороги дуже стратегічного значення.