Повномасштабне вторгнення російських загарбників, їхні спроби знищити українську ідентичність лише прискорили темпи декомунізації та дерусифікації в Україні. Багато громад і населених пунктів вже позбулися назв вулиць, пов’язаних з росією. Харків, який потерпає від ракетних ударів країни-агресора, поки що в аутсайдерах, бо позбувся лише чотирьох таких топонімів. Проспект московський перейменували в Героїв Харкова, білгородське шосе — у Харківське, узвіз білгородський став вулицею Героїв-рятувальників, а московський район — Салтівським.

Нині в місті майже 400 вулиць потребують перейменування. Як зазначив Харківський міський голова, цей процес іде, але дуже виважено. Міська влада дослухається до думки містян і на найближчій сесії міської ради буде винесено перейменування 15—20 вулиць.

Театр без пушкіна

Харківський академічний російський драматичний театр імені пушкіна внаслідок обстрілів постраждав тричі. Вибуховими хвилями й уламками пошкоджено фасад і вікна. Колектив, який ще до повномасштабного вторгнення перейшов на українськомовний репертуар, вимагав позбутися в назві імені кацапського поета. Це рішення в березні підтримала Харківська обласна військова адміністрація, але обласна рада, комунальним закладом якої є театр, блокувала це рішення.

Питання вилучення з назви слів «російський» та «пушкіна» неодноразово виносили на сесію облради. Ім’я поета викликало суперечки в депутатів. Проте 24 грудня на останній цього року сесії облради 89 депутатів підтримали рішення про перейменування. Відтепер заклад матиме назву «Харківський академічний драматичний театр».

Однак вилучення імені пушкіна з назви театру — лише перший крок у позбавленні українського Харкова культурної спадщини російської імперії та радянського союзу. У місті залишається багато вулиць на честь класиків російської літератури, музики й науки. Їх перейменування викликає суперечки.

Люди середнього та похилого віку не розуміють, який стосунок поети й письменники, які жили кілька століть тому, мають до подій, що відбуваються. Однак саме на це підступний ворог робить ставку, на цьому ґрунтується пропаганда «рускава міра». Та побачивши його істинну сутність, лояльні харків’яни почали активно підтримувати необхідність перейменування, щоб раз і назавжди позбутися всього російського, спогадів про те лихо, яке ворог коїть на українській землі. Але рішення, коли і що саме перейменувати, залишається за міською владою.

«Маємо керуватися національними інтересами, чіткою проукраїнською позицією та культурною спадщиною. Слід провести роз’яснювальну роботу, а потім діяти», — зазначив Ігор Терехов.

Вулиці Скрябіна та Стіва Джобса

На відміну від Харкова, в районах області дерусифікація та декомунізація відбувається жвавіше.  У кількох громадах повністю позбулися російських прізвищ у назвах. Першою такою стала Мереф’янська громада, в яку входить місто Мерефа та кілька селищ. Ще 30 серпня на сесії міської ради вирішили повністю дерусифікувати громаду, тож було перейменовано 62 вулиці.

«Дерусифікація має відбуватися у правовому полі. У Харкові це відповідальність міської ради», — зазначив голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.

Відбувається перейменування і на деокупованих територіях. У місті Ізюм, який найбільше постраждав, — вже третій етап дерусифікації топонімів.

«Ухвалили третє розпорядження про перейменування. Увічнюємо й закарбовуємо в пам’яті імена ізюмців, загиблих на цій війні. Свої достойні місця в топоніміці отримують видатні українці В’ячеслав Чорновол, Діана Петриненко, Валерій Лобановський, Роман Шухевич, Левко Лук’яненко. Віддаємо данину новітнім містам-героям України», — зазначив на своїй сторінці у фейсбуці заступник Ізюмського міського голови Володимир Мацокін. В Ізюмі з’явилися вулиці Стіва Джобса та Голди Меїр, Кузьми Скрябіна та Ірпінська.

Як зазначають у Міністерстві культури та інформаційної політики України, більшість українців схвально ставляться до декомунізації та дерусифікації. Про це свідчать недавні опитування, за якими кількість громадян, котрі підтримують перейменування вулиць та інших об’єктів, назви яких асоціюються з державою-агресором, а також демонтаж певних пам’ятників, становить 56—76%.

«У процесі очищення простору важливо не знищити пам’яті про значущі для України загалом чи конкретного міста або села історичні постаті й події. Дуже важливо зберігати пам’ять про героїв та героїнь, захисників і захисниць України. Подолання наслідків русифікації не призведе до звуження культурного простору в Україні», — зазначив у блозі міністр культури Олександр Ткаченко.

Борис БРЕСЛАВЕЦЬ
для «Урядового кур’єра»