З якогось часу пересічний донеччанин почав відчувати на собі чиюсь прискіпливу увагу. Ні, нічого особливого не сталося, але відчуття спокою зникло, а «сарафанне радіо» продовжувало попереджувати про всілякі жахи. А потім деякі прогнози почали здійснюватися. Одного ранку, коли донеччанин Н. прошкував у своїх справах, його спинив несимпатичний жебрак, вдягнений «по моді» — у плямистій, як ропуха, куртці. Нервово підсмикуючи штани з чужої талії, причепа нахабно схопив Н. за руку і скоромовкою забурмотів:
— Дай на Майдан, дай на Майдан, дай на Майдан!..
Даруйте, шановні читачі, за аналогії з класичним веселим твором, але нині в Донецьку багатьом не до сміху. І хоч хтось заперечуватиме, а таки мають рацію наші дуже заклопотані нашими ж клопотами сусіди. Ті самі, яких щами не годуй, а дай тільки порятувати нас від «бендерівців». Бо останні віднедавна справді просто тероризують жителів Донеччини. Причому дістається всім без винятку: українцям, росіянам, грекам та представникам інших національностей, які здавна тут живуть і працюють. Коротше, «бендерівці» вже так дістали всіх, що хоч на край світу втікай від них. Або сиди вдома й носа не показуй на вулицю, бо після всього почутого виникне резонне бажання мерщій перетворити свій дім на фортецю. А ще краще — на «бендеросховище».
Може, не такий страшний дідько, як ним лякають? Де там! Хитрі й підступні спадкоємці Остапа Бендера справді сіють паніку і наводять жах серед потенційних жертв. А вдається їм це робити ще й тому, що вони нітрохи не цураються використовувати хрестоматійний досвід літературного попередника.
Той, як відомо, вважав за головне внести розгубленість у табір опонентів і вивести їх із душевної рівноваги. Для цього засипав телеграмами типу «Вантажте апельсини бочками» чи відправляв бандероль із книжкою «Капіталістичні акули»… Причому тепер навіть не треба надсилати донеччанам підручник, скажімо, «Українська мова. 5 клас». Деякі з них і так готові повірити навколомовним нісенітницям. Як яким? Хіба ви ще не чули? Всіх, хто не володіє українською мовою бодай на побутовому рівні, звільнятимуть з роботи і виселятимуть із квартир. А за невинне привітання російською хтось загримить аж туди, де Макар телят не пас.
А пам’ятаєте, як лукавий комбінатор продавав квитки до Провалу? Ще й жваво пояснював: гроші підуть на капітальний ремонт Провалу — щоб, значить, той не дуже провалювався. Так ось, історія вчить, що вона ні греця не вчить. Бо чимало донеччан елементарно «клюнули» й повірили розповсюдженим чуткам: із зарплат чи пенсій відраховуватимуть відсоток коштів на ремонт Майдану. Звідки донеччани дізналися про свій особистий внесок у відновлення Майдану? З дуже надійних і перевірених джерел.
«Жінці сказала двоюрідна сестра, а тій передала племінниця, що із сина її брата на шахті «знімають» гроші на Майдан», — кілька тижнів бідкався мені поважний чоловік. І дуже нервував, почувши доречну пропозицію користуватися іншими джерелами.
Прикметно, що на гачок потрапили й представники фаху, які мають протистояти поширенню провокативних чуток і відвертих пліток. «Оскільки представники міліції можуть бути прирівняні до студентів і дітей, то з них по п’ять копійок», — класифікував колись Остап екскурсантів Провалу. І мав рацію, бо деякі сучасні правоохоронці іноді нагадують наївних дошкільнят, які вірять в існування Діда Мороза. «Зарплата і так мала, а тепер ще й «бендерівці» щомісяця вираховуватимуть якусь суму на Майдан», — всерйоз скімлив капітан міліції(?!), який зі своїми колегами захищав будинок обласної влади від натовпу проросійських активістів-«захисників» донеччан від бозна-кого. Не дивно, що правоохоронці тоді більше робили вигляд, ніби виконують службовий обов’язок.
А ще одну «фішку», якою нині оперують дезінформатори, вони також позичили у класичного книжкового комбінатора. Йдеться про аналогії з обіцяними блискучими перспективами розвитку міста Васюки. Ще спасибі, що донеччанам вішають проросійську локшину на вуха без наполягань провести тут міжпланетний шаховий турнір. Автоматичне перетворення Донецька на столицю, центр Європи і світу, гарантують за інших умов: проведення референдуму тощо. Дехто відверто ведеться на цю приманку, та втішає те, що таких «патріотів» — меншість.
А тим часом інша категорія донеччан, аби показати весь абсурд ідеї, яку наполегливо нав’язують з-за ближнього бугра, підготувала гідну «відповідь українських патріотів на марення путінських активістів». Йдеться про жартівливу ініціативу «Донецьк — англійське місто», що з’явилася в соціальних мережах. А що? Оскільки саме англієць Джон Юз свого часу збудував тут металургійний завод і місто звалося Юзівка, чи не час провести референдум про приєднання його до складу Великої Британії?..
Погодьтеся, цій ідеї позаздрив би сам Остап Бендер, методи якого нині практикують пліткарі-дезінформатори, з тяжкою бідою відробляючи свій сумнівний хліб.