РИНОК ПРАЦІ
Перший заступник
міністра соціальної політики
Василь НАДРАГА
Після закінчення вишів молодь мріє про пристойну роботу та добру зарплату. Ось тільки все це ніхто не подасть на блюдечку. Потрібно самотужки шукати вакансію, а потім своїм досвідом, знаннями доводити, що відповідаєш займаній посаді. Більшості молодих людей вдається зачепитися у відомих фірмах, проте значна частина їх прямує до служби зайнятості. По державну допомогу. Тим часом, як стверджують фахівці, роботи в Україні вдосталь, потрібно лише налаштуватись на трудові будні, а не байдикувати. Що насправді у нас відбувається на ринку праці? Про це та інше — у розмові кореспондента «УК» з першим заступником міністра соціальної політики України Василем НАДРАГОЮ.
Вимоги працедавців зросли
— Василю Івановичу, чому дехто з молодих людей працездатного віку сьогодні без роботи? Через лінощі, небажання працювати чи щось інше?
— Справді, торік серед осіб віком 15-24 роки у середньому зайнятим був лише кожен третій. Низький рівень зайнятості обумовлений тим, що молодь у такому віці ще навчається і не має стійких конкурентних переваг на ринку праці. І все ж рівень безробіття серед молоді такого віку знизився з 17,8% у 2009 році до 17,4% у 2010 році, а серед осіб віком 25-29 років відповідно з 10,4% до 9,9%. На жаль, значна частина молодих людей не має необхідних професійних навичок та досвіду роботи. Але ця проблема притаманна багатьом країнам світу. Так, у середньому по країнах Європейського Союзу цей показник був вищим, ніж в Україні, та становив 20,9%.
— А вакансій у нас вистачає?
— Протягом січня-червня 2011 року роботодавці зареєстрували у службі зайнятості 693,3 тис. вакансій, з яких 56% були укомплектовані.
Укомплектування їх ускладнюється через невідповідність професійного рівня безробітних вимогам роботодавців, транспортну недоступність певної кількості робочих місць, особливо в сільській місцевості, низький регіональний перерозподіл робочої сили через високу вартість житла. Та чи не найвагоміший чинник — низький розмір заробітної плати. Майже у третині вакансій він був на рівні мінімальної (960,0 грн), а ось заробітна плата, вища за середню, — лише у 5% вакансій.
— Як же молоді налаштуватись на працю?
— Скоріше за все їй потрібно побороти в собі апатію, низьку активність, пристосувати амбіції до реалій ринку праці. Сидіти на шиї батьків набагато легше, ніж самому тягнути воза. Не хочуть працювати, як я сказав, через невелику зарплату. А її просто так не дають, її потрібно заробляти.
— На що орієнтуватися молодим?
— Слід зрозуміти, що ринок праці посткризового періоду став жорсткішим. Кількість робочих місць зменшилася, а вимоги працедавців зросли. Крім того, відбувається розвиток багатьох галузей, оновлюється устаткування, дуже швидко змінюються технології. Скажімо, нині на часі робітничі професії — токар, слюсар, електрогазозварник, водій тощо. Тому аби бути конкурентоспроможним на ринку праці, аби вписатися в нього і мати успішну трудову біографію, сьогодні потрібно, по-перше, обрати професію, яка затребувана цим ринком, а по-друге, стати справжнім професіоналом своєї справи, що передбачає готовність молодої людини до постійного розвитку та самовдосконалення.
Один з ефективних чинників залучення молоді до трудової діяльності — професійна орієнтація.
Профорієнтація має відродити втрачений престиж робітничих професій, підвищити мотивацію молоді до праці, розвитку професійної кар’єри. У 2010 році профорієнтаційними заходами служби зайнятості було охоплено понад мільйон молодих людей.
— Чи пов’язані проблеми зайнятості молоді зі світовою кризою?
— Безумовно. На неї вплинули також і скорочення чисельності молодого населення, й тенденції зовнішньої трудової міграції. Тривожним є той факт, що молоді працівники змушені брати участь у неформальному секторі економіки і нестабільних формах зайнятості. При цьому вони позбавлені базових прав у сфері праці, працюють без трудового договору і не охоплені системою соціального страхування.
Тому уряд вживає рішучих заходів для розв’язання цієї проблеми. Нині ми проводимо засідання із соціальними партнерами щодо розробки законодавчих актів про трансформацію неформальної зайнятості у формальну, а також щодо виведення із тіні заробітної плати. Крім того, з метою сприяння працевлаштуванню молоді активно використовуємо такі механізми, як укладання договорів на працевлаштування випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів та бронювання робочих місць.
Перше робоче місце — молодим
— Для кого бронюються ці місця?
— Бронювання робочих місць для молоді здійснюється відповідно до ст. 5 Закону «Про зайнятість населення» . Так, держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. У тому числі молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце. Гарантії забезпечуються шляхом бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до 5% загальної кількості робочих місць.
Торік на заброньовані робочі місця влаштувалися 5,4 тис. громадян із числа соціально незахищеної молоді, у тому числі випускники навчальних закладів, а на 2011-й вже заброньовано для цих цілей понад 8,3 тис. робочих місць. Також для забезпечення молоді першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю в державному бюджеті України на 2011 рік передбачено 25 млн грн. До слова, це у 2,5 раза більше, ніж у 2010-му. При цьому уряд значно розширив перелік професій, за якими роботодавцям може надаватися дотація. Якщо раніше йшлося про 7 робочих професій і 3 спеціальності, то нині — 24 професії і 33 спеціальності.
— У яких галузях створюватимуться нові робочі місця? Які, можливо, нові вакансії очікують молодих людей?
— Пріоритетів щодо визначення галузей, у яких створюватимуться робочі місця, не встановлено. Забезпечення молоді першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцям здійснюється переважно на такі посади, як електрогазозварник, електрослюсар, фрезерувальник, столяр будівельний, маляр, муляр, токар, кондитер, тракторист, штукатур, швачка, вишивальник, бухгалтер, економіст, інженер-механік, інженер-технолог, гірничий інженер, агроном.
Крім того, спільно з органами місцевої влади та молодіжними організаціями державна служба зайнятості вирішує питання тимчасової зайнятості молоді, а також учнів та студентів у вільний від навчання час шляхом організації громадських робіт. Протягом січня-червня 2011 року в таких роботах взяли участь майже 66,7 тис. молодих людей.
— Багато юнаків і дівчат не можуть працевлаштуватися за спеціальністю і їм доводиться перекваліфіковуватись. Та й не всі роботодавці пропонують молодим робоче місце: мовляв, вони з дипломом, але без досвіду.
— Наведу лише кілька цифр. Торік у півтора раза збільшилася чисельність випускників, які були працевлаштовані за направленням служби зайнятості. Рівень працевлаштування громадян віком до 35 років підвищився з 33,9% у 2009-му до 41,8% у 2010-му. Спостерігається досить непогана динаміка цього показника і за перший квартал нинішнього року — 35,3%.
Державна служба зайнятості організовує професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації безробітних громадян, для яких відсутня підходяща робота. Для молодих людей, перед якими стоїть умова набуття досвіду роботи при працевлаштуванні, застосовуються програми стажування безпосередньо на робочому місці.
Крім того, на цей час у державній службі зайнятості працюють 10 центрів професійно-технічної освіти: в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Одеській, Сумській, Рівненській та Харківській областях. Навчання проводиться за 82 професіями. Ми розуміємо, що окремими діями неможливо домогтися продуктивної зайнятості та гідної праці для молодих людей. Потрібні спільні рішучі дії всіх учасників ринку праці — і держави, і роботодавців, і профспілок. Ми прагнемо застосувати комплексний підхід до формування політики в цій сфері, з одного боку — запроваджуючи інтегровану стратегію для економічного розвитку і створення достойних робочих місць, з другого — конкретно допомагаючи молодим людям долати індивідуальні бар’єри й труднощі, з якими вони можуть зустрічатися на всіх етапах свого трудового життя.
Валентина КОКІНА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Василь НАДРАГА. Народився в м. Каменськ (Бурятія, Росія). Закінчив Луганський державний педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка, Луганський регіональний інститут менеджменту, Академію державного управління при Президентові України. Одружений, має доньку. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та Почесною грамотою Кабінету Міністрів.
ТОЧКА ЗОРУ
«Потрібні навчальні програми»
Олексій МІРОШНИЧЕНКО,
віце-президент Конфедерації роботодавців України:
— Працевлаштування молоді — питання складне. Днями парламент прийняв нову пенсійну реформу. У законі йдеться про те, що жінкам пропонується підвищити пенсійний вік, відповідно довше мають і працювати. Тож вони не тільки потрапляють у зону ризику, а й поповнюватимуть лави безробітних. Хтось із них, можливо, завдяки досвіду, працюватиме й до 60 років, проте більшість роботодавців налаштовані наймати на роботу молоді кадри. 30-річну людину легше навчити сучасним технологіям, ніж старшу. Це доведено практикою. На мою думку, термін подовження пенсійного віку жінки може спричинити конфлікт поколінь. А чи не логічніше зараз більше думати про створення робочих місць та їх якість? Сьогодні вартість робочого місця — від 50 тис. американських доларів, а найсучаснішого — від $200 тис. Створити його непросто. Тож потрібні відповідні навчальні програми. Ось на це гроші не повинні економити.