СИТУАЦІЯ

Влада оперативно реагує на виклики часу

Вадим ПЕТРЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Мабуть, зайве говорити про важливість металургійної галузі в економіці України — вона є одним з основних донорів державного бюджету, потужним джерелом валютних надходжень. Не дивно, що уряд завжди тримає руку на пульсі життя галузі, миттєво реагує на проблеми, які виникають в її роботі. А іноді Кабінет Міністрів працює й на випередження.

Світовий досвід підказує

Восьмого червня з акціями протесту до столиці прибули робітники Запорізького заводу феросплавів (ЗЗФ). Останнім часом підприємство було змушене скорочувати виробництво та звільняти частину працівників через нерентабельність, яка спричинилася зростанням тарифів на електроенергію. Причина — формальний крок з боку Національної комісії з регулювання електроенергетики України (НКРЕ). У зв’язку з тим, що ЗЗФ через кризу почав закупляти менше електроенергії, його перевели на так званий «другий клас» споживання з більш високим тарифом.

Шостого червня — ще до прибуття до Києва робітників із Запоріжжя — Кабінет Міністрів на своєму засіданні прийняв рішення доручити Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Міненерговугіллю, НКРЕ та Запорізькій облдержадміністрації  підготувати та подати уряду «пропозиції щодо шляхів вирішення проблемних питань, що виникли на підприємствах металургійного комплексу м. Запоріжжя, зокрема питання формування тарифів на електроенергію, що використовується для виробничих потреб». Це — реакція уряду на багатотисячну акцію протесту, яку 31 травня в Запоріжжі провели працівники металургійних підприємств з шести областей України.

Поки важко спрогнозувати, які пропозиції подадуть на розгляд Кабінету Міністрів адресанти урядового доручення, але шлях розв’язання проблеми фактично один — діяти відповідно до світового досвіду. Він свідчить, що для підприємств, які працюють у безперервному циклі, мають певний обсяг споживання електроенергії й рівень рентабельності, обмежений жорсткими ринковими умовами, запроваджують так званий диференційований тариф. Подібні знижені тарифи з успіхом застосовують промислово розвинуті країни для деяких галузей, зокрема, для виробників алюмінію та феросплавів. Для виробників алюмінію (а працівники ЗАлКу брали активну участь у мітингу 31 травня) в середньому в світі тарифи на 38 відсотків менші, ніж для інших галузей.

Тариф має бути оптимальним

Щодо українських виробників алюмінію та феросплавів, то цей тариф має бути не вищим за той, що отримують електроенергію підприємства, віднесені до так званого «першого класу» споживання. Інакше, при нинішньому рівні тарифів, українські підприємства не мають можливостей для цінової конкуренції на світовому ринку. На сьогодні ЗЗФ платить 0,102 долара за 1 КВт, у той час як зарубіжні конкуренти — від 0,032 до 0,0631 долара за 1 КВт. Таким чином можна втратити не лише свою нішу на зовнішньому ринку, а й віддати свій ринок іноземним компаніям. Вже зараз через змушене скорочення виробництва ЗЗФ багато українських металургійних підприємств змушені імпортувати феросплави для своїх потреб.

Слід підкреслити, що тут зовсім не йдеться про державну дотацію нерентабельного виробництва. Віце-президент Центру досліджень корпоративних відносин Вячеслав Бутко твердить, що державна підтримка енергоємних виробництв успішно застосовується в цивілізованих країнах.

— Це повністю логічно, оскільки спеціальні тарифи — це підтримка ключових для економіки країни підприємств. Спеціальні тарифи на електроенергію для них стимулюють загальне економічне зростання, - вважає експерт. 

Уряди передових країн завжди простягають руку допомоги власним виробникам під час криз, і це окуплюється сторицею в кращі часи. Приблизно за такою ж економічно й логічно об∂рунтованою парадигмою працював донедавна ЗАлК. Вартість електроенергії для цього підприємства корелювалася з ціною на алюміній на Лондонській біржі металів (LME). Тобто, разом із зростанням ціни на продукцію ЗАлК збільшувалася й ціна на електроенергію, що споживається ним. І навпаки. Зараз завод майже не споживає електроенергію, тому що через високу її вартість зупинив виробництво. Тож, можливо, є сенс повернутися до старої схеми, а не виставляти рахунки, які все одно не будуть оплачені.

На думку Вячеслава Бутка, зниження тарифів на електроенергію для підприємств феросплавної та алюмінієвої галузей має призвести до збільшення обсягу споживання електричної енергії цими підприємствами. Відповідно зросте й обсяг платежів за неї. «Це принесе безсумнівну вигоду й державі, оскільки в капіталі українських електрогенеруючих компаній, які отримують кошти за спожитий електричний струм, суттєва частка належить саме державі», — впевнений він.

Не слід забувати й про соціальну складову цієї проблеми. Йдеться не лише про те, що відновлення повноцінної роботи підприємств феросплавної та алюмінієвої галузей сприятиме збільшенню надходжень до державного та місцевого бюджетів, Пенсійного фонду. Від тих же феросплавів залежить успішна робота багатьох інших металургійних підприємств. Тільки в Запорізькій області на них працює 70 тисяч робітників. Ї тепер їх доля, доля членів родин, напряму залежить від виваженого й мудрого рішення уряду.