Багато хто знає, що торік 19 грудня у Верховній Раді так і не ухвалили Держбюджету-2014. Але мало хто поінформований, що серед інших законів, які також винесли цього дня на розгляд народних обранців, були і пропозиції про внесення змін до правил полювання (№2264-1).
Отакої: країну штормить, а любителям постріляти дичину в голові геть інше. Оце вже справді як у приказці:
Полювання — понад кохання
Чого ж захотілося власникам карабінів та багатозарядних рушниць? Якщо щиро, то влаштувати такі собі острівці вседозволеності. Себто спецгосподарства, де можна розстрілювати тварин, не зважаючи на сезон та загальноприйняті мисливські правила.
Офіційно це називається вольєрне полювання (ВП). Думки екологістів у ставленні до нововведення розділилися. Одні вважають, що такі зони — це аморально і про них не може навіть ітися. Інші пропонують пустити цю нестримну вбивчу енергію в європейське цивілізоване русло. Тобто вольєрне полювання дозволити, але залишити ті господарства, де проводитиметься ВП, у загальному законодавчому полі щодо термінів та правил мисливства. Плюс жорстко обмежити розміри мисливських господарств, прописати суворі заборони щодо передачі під них заповідних та інших цінних територій, рекреаційних зон тощо. Тобто ввести такі обмеження, які б дали змогу уникнути загарбання під «острови бєспредєла» тих мальовничих куточків, які важливі для природи і суспільства.
Що в цьому варіанті залишиться, як кажуть, у сухому залишку? Такі собі тири, де напівручні кабани та олені слугуватимуть легкими мішенями для озброєних оптикою і багатозарядними рушницями «мисливців». Свого часу це практикували товариш Брежнєв та інші компартійні бонзи у Заліссі та інших «мисливських» господарствах.
А тепер висловлю власну точку зору. Я за вольєрне полювання. Зрозуміло, в європейському суворо обмеженому і контрольованому варіанті. Тим більше не за державні кошти.
Плюс такого нововведення вбачаю в тому, що вольєрні господарства відволікатимуть значну частину стрільців. Менше джипів гасатиме лісами та полями, менше п’яних пострілів лунатиме в дикій природі. А чи називати мисливцями тих, хто пуляє, зручно сидячи у спеціальній вишці, у хрюшку, яка щодня підходить під ліхтар пожувати викладений єгерем корм, то це вже хай вирішують «товариші по зброї».
Плюс вовки, мінус капкани
Торік у грудні «озвірілий» закон знову не пройшов: «за» проголосували лише 202 нардепи. Але це була далеко не перша за останній рік спроба оновити чинний Закон «Про мисливське господарство та полювання». І вольєрні лобісти, вочевидь, не заспокояться. Тому, гадаю, його треба ухвалювати, жорстко врегулювавши вольєрні пристрасті, а ще — екологізувавши інші положення документа.
Візьмімо так званих шкідливих тварин, які фігурують у статті 33 чинного закону. Зарахованих до цієї категорії вовків, лисиць та єнотоподібних собак чомусь дозволено стріляти будь-де й увесь рік. Треба тільки отримати дозвіл у облуправлінні лісового і мисливського господарства. Тобто маємо чудовий спосіб для браконьєра виправдати своє перебування зі зброєю у заборонені терміни в заборонених місцях. Бо без дозволу наявність за плечима розчохленої рушниці у некошерну з точки зору мисливства пору — це вже привід складати протокол.
Не кажу, що всі мисливці з такими дозволами — порушники закону, але що це типове прикриття для любителів добути свіжатинку в позамисливську пору — незаперечно.
Ця сама стаття навіть пропонує заохочувати «вовчатників» та «лисятників» дармовими набоями, спорядженням і навіть преміями. І це тоді, як Інтернет рясніє оголошеннями про продаж та купівлю шкур вовка за ціною від кількох сотень до тисячі доларів. Тобто мало того, що мисливець порозважається не в сезон, мало того, що він отримає чималеньку суму за шкуру, то ще й доплатити йому за це пропонують.
Пропозиція екологістів: статтю 33 переписати. А саме: вважати і вовка, і лисицю такими самими мисливськими трофеями, як й інших тварин. І регулювати полювання на них за загальними правилами. І бюджету прибуток, і прикриття багатьох незаконних гулянок з рушницями закінчиться.
Є в чинному законі й «капкан» щодо… капканів. Ці жорстокі знаряддя не лише позбавлені гуманізму, а й небезпечні для людей і свійських тварин. Закон «Про тваринний світ» використання цих знарядь забороняє. А ось закон «Про мисливське господарство» — ні! Полювання із застосуванням або використанням заборонених клеїв, петель, підрізів, закотів, гачків, самострілів, ловчих ям; отруйних та анестезуючих принад, на щастя, не дозволено. А ось капкани, які здатні перебити кістку, до переліку заборонених не потрапили.
Ці розбіжності у двох законах призводять до того, що проти капканів не спрацьовує антибраконьєрська стаття 85 (порушення правил полювання та риболовлі) Адміністративного кодексу. Саме через відсутність відповідних прямих заборон у мисливському законодавстві суди відмовляються розглядати протоколи на зловлених з капканами «траперів».
Пропозиція: таки вписати капкани у «чорний список» закону про полювання.
Про всяк випадок ще кілька слів для дуже грамотних — тих, що згоджуються заборонити капкани взагалі, але пропонують залишити «капкани нетравмуючі». Насправді цим терміном називають пристрої, які відразу вбивають жертву.
Бережіть пір’я!
Також нині чинний закон про полювання потрібно узгодити з міжнародними конвенціями, які давно ратифікувала Україна (колись же треба почати їх виконувати!). Так, у додатку 2 (список повної охорони) Бернської конвенції про охорону флори та фауни зазначено куликів та качок, яких наші мисливці залюбки начиняють шротом: чернь червонодзьоба, нерозня, креха середнього, каменярку, казарок білощоку та червоноволу, пісочників, плавунців та баранця великого. І жодного покарання за винищення рідкісних птахів не буде. Адже у ст. 19 чинного закону «бернських» немає у списку птахів, на яких полювати не можна.
2002-го Україна ратифікувала Міжнародну угоду «Про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів». Важливим кроком до виконання цієї угоди з нашого боку могло б стати обмеження використання свинцевого (свинець — речовина дуже токсична) шроту. Для початку — на території водно-болотних угідь міжнародного значення. Саме на цих угіддях пернаті мігранти відгодовуються і саме там наражаються на небезпеку наковтатися токсичного шроту замість камінчиків, які їм потрібні, щоб перетирати грубу їжу у волах.
Залишилося ще обговорити врегулювання в новій редакції закону про полювання застосування арбалетів та луків, які віднедавна увійшли в моду, але це вже тема окремої публікації.
ПРЯМА МОВА
Борис ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ,
голова організації «ЕкоПраво-Київ»:
— Чинний Закон «Про мисливське господарство і полювання» — один із найбільш антиекологічних. Зокрема, ст. 33 цього закону створює базу для існування так званого списку шкідливих тварин, зокрема вовка.
Це порушення Бернської конвенції про охорону флори та фауни, яку ратифікувала Україна. Закон, яким Україна приєдналася до конвенції, дає змогу регулювати чисельність вовків лише в певні моменти (коли є шкода), під контролем, і зачіпати при цьому обмежену частину популяції. Відповідно до цієї норми треба виписати оновлений закон.
До речі, наші сусіди-білоруси повністю ліквідували в себе список шкідливих тварин у правилах полювання. Поміж європейських країн лише в Україні та Росії вовк усе ще носить тавро «шкідник».