«Пробі! Завтра 1 вересня!» Таким несамовитим був мій стан сім років тому, коли готувала старшого сина до першого класу. Виявилося, даремно так турбувалась і боялася невідомого вся моя сім’я. Цього року до першого класу йде молодший син. Такого тремтіння, як за старшим, уже немає. Бажаю решті родин, а також первачкам, не мати його. Збори і похід дитини в перший клас, зауважують фахівці, стає стресом і для дитини, і для батьків. За рівнем він входить у двадцятку найбільш стресових ситуацій. Його ще порівнюють зі зміною місця роботи.
Без нервів
То даремна трата нервів і психологічне напруження для дитини, яке, за власними спостереженнями, іде від батьків. Не встигли придбати спортивну форму — не біда. Очевидно, в гардеробі є старенькі спортивні штани і футболка. Немає нових черевиків, а є поношені й зручні — годиться. Не намагайтеся взути дитину після легкого літнього взуття у громіздкі нерозношені туфлі.
Саме комфорт має стати основою підготовки до першого класу. Тож супроводжувати дітей і батьків аж до випускного вечора. На комфортності умов одностайно роблять акцент дитячі психологи.
— Театр починається з вішалки, а перший клас — із придбання портфеля, — пояснює дорослим ази підготовки дитини до школи дитячий і сімейний психолог Катерина Гольцберг. — Перше, що варто зробити, — піти разом з дитиною на шкільний базар як на прогулянку. Цей похід стане сигналом для дитини про наближення школи. І м’яко запропонувати маляті самостійно обрати яскравий пенал, зошити з цікавими обкладинками, не нав’язуючи власного практичного погляду. Зрештою, придбаним користуватися дитині. І така невелика деталь, як невдалий альбом чи олівці, може обернутися великою проблемою у вигляді небажання ходити до школи. Бо безневинний малюнок на рюкзаку, який уподобала мама, може стати предметом глузування однолітків.
Якось почула мудрі слова мами трьох дітей, один з яких має синдром Дауна, «Господь кожній дитині підготував її шлях». Вочевидь, вона знає, що каже. Багатьом батькам уже з пелюшок кортить зробити з дитини успішну особистість, щоб похвалитися перед іншими, що в три рочки дитинка читає, танцює, відвідує секції й гуртки. І жоден з тих, хто реалізовує через дитину власні нереалізовані бажання, не хвалиться, що дитина щаслива.
Тож дитячий психолог і просить батьків утриматися від бажання завчасно, без згоди на те дитини, більше за неї саму непокоїтися і працювати над її успішністю. Не потрібно з усієї сили до останнього дня перед першим дзвоником «накачувати» дитину знаннями.
— Важливо створити атмосферу шкільного свята, пояснивши дитині, що є певні речі, які зобов’язують нас прийти в школу. Про неминуче можна і потрібно сказати у більш м’якій формі, — зауважила Катерина Гольцберг.
Адаптувати через ознайомлення
Успішний результат адаптації першачка у школі залежить і від того, чи знає він, як облаштовано приміщення школи. Чи не заблукає, переступивши вперше поріг, чи знайде туалет, буфет, вихід зі школи. Тому, радить дитячий психолог, мудро привести сина чи доньку на екскурсію завчасно. Неквапом походити, розвідати, де що розташовано, і кілька разів повторити ім’я вчительки, бо за обсягом інформації у перші навчальні дні дитина може заплутатися і заблукати не лише в коридорах, а й у думках.
Батьки першими мають ознайомити дитину із правилами шкільного життя, поведінки. Пояснити, що можна, а чого ні. А ще не обманюйте дитину тим, що школа — це гра. Після кількох навчальних днів першокласник усе збагне, міф розвіється і трансформується в розчарування і стрес, радить фахівець.
Звісно, з 1 вересня змінюється все: режим, спосіб життя всіх членів сім’ї. Тому краще заздалегідь почати привчати і дитину, і себе до зміни розпорядку дня.
Психолог наголосила й на існуванні внутрішньошкільних конфліктів. Вони стаються і з вини дитини, інших дітей, і з вини вчителя. Батькам радить тримати діалог з дитиною і спостерігати за її поведінкою. Адже такі симптоми, як небажання йти до школи без причини, часті головні болі чи скарги на біль у животі можуть бути ширмою, за якою дитина ховається від конфлікту в школі.
Конфлікти психолог радить не таїти, а виносити на люди. Залучати до цього адміністрацію школи. Можливо, навіть змінити школу. Проте зміна класу чи школи не зарадить, якщо винне чадо.
— Я за діалог батьків з учителем. Не носіть проблему в собі аж до випускного. Адже афект гальмує інтелект. У такому стані дитині не до навчання. Вона стає неуважною, дратівливою, розгубленою, — радить Катерина Гольцберг.
Часто батьки порівнюють успіхи власної дитини з успіхами інших. Цього не можна робити. І ось чому. Оцінка — не показник знань. У той момент, коли учень відповідав, могло не бути настрою в учителя, міг і сам він почуватися не зовсім добре чи пережив стрес. Диференційовано треба ставитися не до оцінки, а до дитини.
— Оцінки можуть бути різними, але це не означає, що відрізняються знання вашої дитини, — наполягала на цьому психолог. — Контроль знань залежить від різних обставин. Перестаньте порівнювати і чіпляти ярлики. Батьківські порівняння глибоко вкорінюються в дитячу психологію. І з часом дитина вже вірить у те, що вона якась «не така». Чимало сучасних батьків орієнтовані на показники, на успіх. Молоді матусі й татусі відчувають когнітивний дисонанс у зв’язку зі скасуванням оцінок у першому класі. Деякі з них налаштовані випрошувати оцінки, бо їм так легше зорієнтуватися в успішності власної дитини. Цим вони діляться у соцмережах та вуличних розмовах. На жаль, батьки зосереджені не на навчанні, а на рейтингових показниках. Зламайте цю шкалу, і в дитини виростуть крила. Виникне бажання вчитися. Шукайте компроміс, ставлячи запитання дитині: як думаєш, навіщо це тобі потрібно?
Замість гонитви за місцем у рейтингу, радить знавець дитячих душ, станьте для доні чи сина другом. Створіть раціональний режим дня і харчування. Так, щоб часу вистачало не лише на шкільні завдання, а й на реалізацію захоплень, на прогулянки з друзями. Якщо дитина у перші дні не вкладається у час для домашніх завдань, то це нормально. Проте в жодному разі не жертвуйте прогулянками, спілкуванням на користь домашок. Перші півроку, якщо дитина до цього не відвідувала жодних гуртків і секцій, варто віддати на адаптацію. А далі — будь-яке заняття в задоволення. Не силуйте дитину.
Ми все встигнемо!
…Знайомство мого молодшого сина зі школою розпочалося у лютому з буфету й дегустації куплених там пиріжків. Зайшли розвідати, що, де і коли, щоб нічого не про∂авити. Тітонька на вахті, яка була в курсі, що потрібно знати першачкам і їхнім батькам, передовсім запитала малого, чи смачні пиріжки. І слушно зауважила, що якщо ні, то чи варто йти до цієї школи. Назарчикові випічка смакувала. Перша мотиваційна складова спрацювала.
За наступну дякуємо випадковості, яка познайомила нас з учителькою початкових класів. Майя Михайлівна саме вела з прогулянки юрбу червонощокої малечі.
— Ой, який же ти маленький! Пиріжок смачний? А з чим? До школи хочеш? Заходь у клас. На тобі крейду, помалюй на дошці, — розмовляла з Назарчиком учителька.
Уже навесні, коли записувалися до школи, зайшли до Майї Михайлівни вмисне. Вона так само щиро запросила в клас. Але більше розмовляла вже зі мною. Просила привести 1 вересня відпочилу щасливу дитину. По-материнськи подивилася на мого сина і сказала: «У нас попереду довгий навчальний рік. Ми навчимося всього, чого має навчитися дитина в цей період: і читати, і писати, і фантазувати. Тільки не завантажуйте його влітку. Ми все встигнемо».
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
♦ Запропонуйте дитині обрати те шкільне приладдя і форму, яке подобається їй, а не вам, створіть комфортні умови для навчання;
♦ Не «накачуйте» дитину знаннями перед першим дзвоником, аби не відбити охоту до навчання;
♦ Не обманюйте дитину, говорячи, що школа — це гра;
♦ Ознайомте дитину з правилами шкільного життя, з тим, що де розташовано в приміщенні школи;
♦ Заздалегідь перед першим вересня привчіть дитину до нового розпорядку, створіть раціональний режим дня і харчування;
♦ Не робіть основний акцент на оцінки, спочатку дитина має звикнути до школи;
♦ Не жертвуйте прогулянками, спілкуванням на користь домашніх завдань.